ознак власне алкогольного ураження печінки відносять відчуття важкості в правому підребір’ї, надчерев’ї або навколопупковій ділянці, здуття живота після їди, непереносимість жирної їжі, іноді впертий біль у правому підребір’ї. Після важких запоїв у деяких хворих виникають гострі напади печінкової кольки з нудотою, блюванням, лейкоцитозом, болючою при пальпації печінкою, що імітує гострий холецистит. Вартий уваги також синдром Ціве: поєднання вираженого стеатозу печінки з гіперліпідемією (гіпертригліцеридемією, гіперхолестеринемією, гіперфос-фо-ліпідемією) і гемолітичною жовтяницею, які зникають через 10-14 днів абстиненції.
При об’єктивному обстеженні знаходять помірну гепатомегалію печінки щільно-еластичної або тістоподібної консистенції з гладкою поверхнею і заокруг-леним краєм, деколи печінка болюча при пальпації. Селезінка зазвичай не збільшена. Функціональні проби печінки здебільшого в нормі, за винятком помірної гіпер-АлАТ-емії та гіперліпідемії. Може спостерігатись підвищення активності гамма-ГТП.
Алкогольна жирова печінка повністю зворотна при тривалій абстиненції. Хворі потребують повноцінного харчування з достатньою кількістю білків, ненасичених жирних кислот, вітамінів, мікроелементів. Добрий ефект дає есенціале по 10 мл внутрішньовенно 10-14 днів, а в подальшому всередину по 2 капсули 3 рази на день до 2-3 місяців.
Легалон (карсил) призначають по 70 мг 3 рази на день всередину упродовж 2-3 місяців. Ефективним є вітчизняний гепатопротектор тіотріазолін, який вводиться внутрішньом’язово 2,5 мл 1% і 2% р-ну або всередину по 0,1 г тричі на день.
Провідне значення в лікуванні алкогольного ураження печінки має новий і безпечний у застосуванні препарат гептрал, активним інгридієнтом якого є S-аденозил-L-метіонін (адеметіонін). Останній є фізіологічною сполукою, яка є у всіх живих організмах. Адеметіонін синтезується ендогенно з метіоніна і аденозина. В медичній літературі використовують декілька симптомів активного інгридієнта гептрала: адеметіонін SD4, Age-SD4, SAME SD4, адомет SD4, активний метіонін SD4, адеметіонін 1,4-бутандисульфонат. Він приймає участь в трансметилюванні, транссульфатуванні та амінопропілуванні (синтез поліамінів).
Внаслідок стимуляції трансметалювання відбувається пожвавлення синтезу білків, гормонів, нейромедіаторів, нуклеїнових кислот, фосфоліпідів.
За рахунок стимуляції транссульфатування активується синтез цистеїна, а відтак коензима А (синтез ацетилхоліна, жирних кислот), глутатіона (окисно-відновний механізм клітинної детоксикації), таурина (синтез жовчних кислот), сульфатів (стимуляція утворення стероїдів, мукополісахаридів).
Стимуляція амінопропілування сприяє утворенню поліамінів путресцину, спермідину, сперміну. При цьому доведено, що путресцин стимулює регенерацію печінки шляхом посилення проліферації гепатоцитів, виступаючи в ролі комітогена епідермального фактору росту.
Під впливом адеметіоніна (гептрала) відбувається зв’язування ацетальдегіда з цистеїном і/або глутатіоном, внаслідок чого його токсичність падає. Адеметіонін щляхом підтримки мітохондріального транспорта глутатіона сприяє збереженню порушеної цілісності мітохондрій.
Застосування адеметіона має позитивний регуляторний вплив на порушений баланс нейромедіаторів, що важливо в лікуванні печінкової енцефалопатії.
Адеметіонін відіграє велику роль в попередженні внутрішньопечінкового холестазу. Здійснюється це за рахунок стимуляції трансметилювання і біосинтезу фосфатидилхоліна – основного будівельного блока клітинної мембрани. Адеметіо-нін-залежне метилювання фосфоліпідів посилює їх поляризацію і поліпшує текучість клітинних мембран.
В 1 флаконі гептрала міститься 759,6 мг SD4 солі адеметіоніна. До кожної ампули з препаратом додається 5 мл-ампула розчинника. Вводиться внутрішньо-венно “на крові” щоденно, упродовж 2-3-х тижнів лікування. Підтримуюча терапія – по 1 таблетці (759,6 мг SD4 солі адеметіоніна) 2-4 рази на день упродовж місяця.