Ревматизм - суглобів, мігруючий характер артриту (часто через симетричні суглоби), швидкоплин...

Реферат - Ревматизм

суглобів, мігруючий характер артриту (часто через симетричні суглоби), швидкоплинність перебігу, ефект від звичайної протизапальної терапії саліцилатами або НПЗС, швидкий (до місяця) регрес симптомів з повним відновленням функції суглобів, відсутність деформацій і зміннарентгенограмах.
Проведені нами дослідження виявили діагностичні помилки в неправильній інтерпретації суглобового синдрому у 18,9%. Як ревматичний поліартрит розцінено реактивний артрит (9,4 %), остеоартроз, ускладнений синовітом (4,7 %), ревматоїдний артрит (3,8 %), подагричний артрит (0,9 %). Причому стійкі артралгії у хворих на хронічний тонзиліт, ураження печінки, залізодефіцитну анемію, тиреотоксикоз поєднувались з дисметаболічною кардіопатією, що створювало додаткові диференційно-діагностичні труднощі.

Кардит. Ураження серця при ревматизмі часто має прихований перебіг і вимагає достатньої кваліфікації лікаря для його розпізнавання. Навіть явні симптоми ураження серця (значне почащення серцевих скорочень у спокої) на початку захворювання досить легко переносяться пацієнтами і не супроводжуються суб'єктивними відчуттями. Запалення серцевих тканин гірше піддається впливу протизапальних середників, в окремих випадках вимагає застосування гормональних препаратів. Результатом втягнення серця в запальний процес, особливо при повторних атаках, може стати розвиток клапанного дефекту - вади серця. За даними Н.М.Шуби (1999), при 1-й атаці кардит розвивається в 90 %, а вади виникають у 39 -45 % хворих. Причому формування останніх відбувається тривалий час, який мінімально складає 1,6-1,9 років, а виявлятись може через багато років.
Вади мітрального клапана нерідко виявляються у жінок лише під час вагітності, а в юнаків під час проходження призивної військової комісії, а аортальні вади іноді виявляються в 40-50 років, коли вичерпуються природні механізми захисту і появляються симптоми захворювання.

За нашими даними, неправильна інтерпретація симптомів ураження серця спричинила гіпердіагностику ревматизму за рахунок ІХС (13,2 %), дисметаболічної кардіопатії (9,4 %), вегетодистонії (8,5 %), артеріальної гіпертензії (7,5 %), ідіопатичного пролапсу мітрального клапана (6,6 %). Функціональне походження внутрішньосерцевих шумів констатовано в 10,4 %. В окремих випадках помилкова діагностика вад серця була зумовлена міксомою лівого передсердя (3 випадки), гіпертрофічною кардіоміопатією, хронічним легеневим серцем, юнацьким гіперкінетичним синдромом, дифузними хворобами сполучної тканини, підгострим тиреоідітом.

Крім серця і суглобів дане захворювання може проявлятись шкірними проявами (кільцеподібна еритема, підшкірні ревматичні вузлики), відхиленнями в діяльності центральної нервової системи (мала хорея). Що стосується хореї, то слід зауважити, що вона може бути ізольованим проявом ревматизму, частіше виникає у дівчаток і може проявлятись такими неспецифічними симптомами, як непосидючість, підвищена нервова збудливість, неконтрольовані гримаси. Якщо зміни в поведінці дитини не супроводжуються характерними неконтрольованими, хаотичними посмикуваннями м'язів, м'язовою слабістю, порушеннями координації, діагностувати захворювання непросто. В даній ситуації важливе значення має спостережливість батьків та кваліфікована консультація невропатолога. В цілому, діагностика ревматичної гарячки в більшості випадків не складає труднощів. На що би хотілось звернути увагу читача, враховуючи світовий досвід, рекомендації експертів ВООЗ та власний досвід авторів:

· по-перше, причинний фактор ревматизму - стрептококова інфекція, найчастіше пов'язаний з ураженням слизової задньої стінки глотки, тобто з фарингітом. Роль частих ангін, хронічного тонзиліту в виникненні захворювання значно перебільшена. Дослідження ВООЗ показали, що ангіни часто зумовлюються вірусами, а загострення тонзиліту - або вірусами, або зеленячим стрептококом, який не має ніякого відношення до ревматизму. Це дало підстави експертам ВООЗ вважати часті ангіни і тонзиліт лише проблемою отолярингології. Безсимптомне стрептококове носіння теж не спричиняє розвитку ревматизму і розглядається як стимулюючий фактор місцевого імунітету!

· по-друге, слід пам'ятати, що РГ, або первинний ревматизм все-таки захворювання дитячого та підліткового віку. Тому, в практиці терапевта при появі суглобових симптомів, болей в серці, незрозумілого незначного тривалого підвищення температури тіла, необхідно виключати інші захворювання. Групою експертів ВООЗ проведено багаторічне спостереження за особами з тривалим субфебрилітетом, артралгіями, позитивними ревмопробами, при цьому вони не константували розвитку вад серця, що дало змогу вказані симптоми не вважати підставою для діагнозу ревматизму. Взагалі, що стосується позитивних ревмопроб, або як їх на побутовому рівні характеризують як появу "плюсів" в аналізі крові, то останні характерні для будь якого запального процесу, а не тільки ревматичного. Хоча чомусь поширена власне помилкова думка про ревмопроби як специфічну ознаку ревматизму.

· по-третє, наявність серцевих шумів - це ще не вада серця! Шуми вислуховують часто у людей без ознак захворювання (акцидентальні або нешкідливі шуми), а також - при низці неревматичних захворювань: недокрів'ї, дистрофії міокарда, атеросклерозі і ін.(т.з.функціональні шуми). Лише кваліфіковане обстеження у спеціаліста, нерідко із застосуванням інструментальних методів може встановити істинну причину серцевих шумів. Але й у випадках самої досконалої інструментальної діагностики, останнє слово залишається за лікарем. Нажаль, нерідко захоплення "чистим інструменталізмом" веде до гіпердіагностики вад серця. Тому досить критично треба відноситись до ізольованих висновків додаткових методів дослідження (власне, вони й є лише додатковими, а не основними), наприклад, таких як рентгенологічно виявлена "мітральна конфігурація серця", електрокардіографічно -"гіпоксія міокарда", при фонокардіографії - "систолічний шум" і ін. Вказані специфічні терміни можуть мати різний клінічний зміст, зокрема "мітральна конфігурація серця" може бути і проявом кардиту, і кардіопатії і клапанної вади серця;

· і, накінець, при діагностиці шкірних симптомів ревматизму нерідко плутають кільцевидну і вузлувату еритему і нарівних відносять дані прояви до ознак ревматизму. Якщо перша відноситься до основних критеріїв ревматизму, то вузлувата еритема не є ознакою ревматизму. Нажаль, таких пацієнтів часто беруть на диспансерний облік як ревматизм або "загрозливий" в плані ревматизму і проводять протирецидивне лікування, яке в даній ситуації лише може принести шкоду. В клінічній практиці

Сторінки: 1 2 3 4 5