Реферат

Холецистит

Холецистит - запалення жовчного міхура. В даний час зустрічається термін більш широкого значення - “ангиохолецистит”, бо ізольоване запалення жовчного міхура зустрічається рідко, оскільки жовчний міхур, жовчні шляхи, протоки міхура і загального печінкового, а також жовчні ходи усередині печінки складають частину єдиної системи організму.

Наявність жовчного каміння в міхурі - найчастіша причина цього захворювання; крім того, застій жовчі, дискинетические порушення жовчного апарату, шлунково-кишкового тракту, ендокринної системи, підвищена функція вегетативного відділу нервової системи, гострі гепатити, аліментарні чинники, інфекційні захворювання і лямблії також можуть бути причиною холециститу. Інфекція проникає висхідним, гематогенним і лимфогенним шляхами. В розвитку захворювання грають роль і кишечник, і печінка (через комірну вену), а також жовчний міхур і підшлункова залоза (через лімфатичні шляхи).

Гострий холецистит має гострий початок, характеризується болем в області правого підребер'я і підкладкової області з іррадіацією в праве плече, лопатку, підвищується температура (при гнійному - гектического типу), нудота і блювота обтяжують стан. Мова звичайно стає сухою. при пальпації - хворобливість в області правого підребер'я, іноді контурируется жовчний міхур і край печінки. В аналізах крові визначається нейтрофилез, в дуоденальному вмісті знаходять домішку лейкоцитів, слизу і кліток епітелію.

Гострий ангиохолит - запалення внутрішньопечінкових жовчних ходів. Характеризується менш гострими болями в області печінки, иррадиирующими в праву половину спини і праву руку, збільшенням печінки в розмірах, хворобливістю її при пальпації в області правого підребер'я. В дуоденальному вмісті визначається велика кількість лейкоцитів, слизу і кліток епітелію, особливо в порції С. Объективно іноді наголошується иктеричность шкірних покривів, склер і м'якого неба. Підвищена РОЕ, лейкоцитоз і загальна реакція організму більш виражена, ніж при гострому холециститі. Це захворювання найбільш часто служить причиною ураження печінки - інтерстиціального гепатиту з подальшим цирозом її. Крім того, може викликати утворення абсцесу печінки. Холецистит і ангиохолит нерідко ускладнюються панкреатитом.

Хронічний холецистит виникає в результаті невилікуваного гострого холециститу або унаслідок наявності в міхурі жовчного каміння. Болі в області печінки при ньому тупого, більш постійного характеру, іноді переростають гострі. При пальпації і перкуссии - хворобливість в області правого підребер'я, особливо в підкладковій області, в точці жовчного міхура, пука і кута правої лопатки. Жовчний міхур не контурируется. Жовтяниця відсутня. В дуоденальному вмісті в порції У виявляється велика кількість лейкоцитів, слизу і кліток епітелію.

При хронічному холециститі часто виникають диспепсичні симптоми, замок, що чергує з поносом, ахилия і порушення з боку підшлункової залози, виражений неврастенічний синдром - безсоння і дратівливість.

Профілактика цих захворювань включає заходи, направлені проти застою жовчі в міхурі, проти різних порушень з боку шлунково-кишкового тракту, ліквідації осередків інфекції і ін.

Як профілактичний засіб настій з лікарських рослин може казать велику послугу людям, схильним до даних захворювань, може оберегти від переходу гострого процесу в хронічний, а при хронічному холециститі - в гепатит і цироз печінки. Особливо показано лікування настоями з трав хронічного холециститу, бо вони сприяють вимиванню піску і дрібного каміння, а завдяки наявності рослин антиспазматичної дії знімають спазми жовчного міхура і проток, не допускають їх закупорки, не дають утворитися застою жовчі. Крім того, рослини антимікробної і протизапальної дії оберігають всю систему від проникнення інфекції. Настій з трав, вживаний регулярно, знімає порушення діяльності шлунково-кишкового тракту, усуває замок.

Якщо захворювання поєднується з ахилией, то кращий лікувальний ефект досягається призначенням, окрім , (в порядку чергування), який ми застосовуємо при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Цим ми можемо усунути недолік соляної кислоти при шлунковій ахилии, при якій не відбувається знешкодження шлунковим соком мікробів, і запобігти проникненню їх у верхній відділ кишечника і в жовчні шляхи. Крім того. настоєм ми можемо впливати і на підшлункову залозу і усунути цей порочний круг проникнення інфекції в жовчні протоки і міхур.

Дискінезія жовчних шляхів - захворювання жовчного міхура, яке частіше зустрічається у нервових суб'єктів, у людей із захворюванням шлунково-кишкового тракту, особливо при атонії і замку, а також у людей, які мають звичку приймати їжу рідко і багато. Всі ці чинники викликають розтягування міхура, переповнювання його в'язкою, густою жовчю, трудність його спорожнення і атонію. Це захворювання іноді приймають за жовчно-кам'яну хворобу, оскільки болі можуть бути дуже гострими, але характерний їх зникнення після зменшення застою жовчі.

Дискінезія жовчних шляхів залежить від порушення іннервації жовчного міхура, тому особливе значення має зміцнення нервової системи шляхом гартування організму, застосування лікувальної гімнастики, достатніх рухів на свіжому повітрі, регулярного живлення не рідше 4 - 5 разів на доба, невеликими порціями, шляхом усунення порушень шлунково-кишкового тракту і поліпшення желчеобразовательной і желчевиделительной функції печінки, жовчного міхура і проток.

Нам доводилося спостерігати хворих на дискінезію жовчних шляхів, на яких настій з комплексу рослин, що роблять вплив на метаболічну і желчеотделительную функції печінки, діяв значно менш ефективно, ніж настій з цих же спецій, доповнених рослинами, що впливають на центральну і вегетативну нервову систему.

В нашій практиці зустрічалися і хворі на гепатит, викликаний хронічною інфекцією жовчного міхура і стаза жовчі. Такі хворі страждали болями в області печінки, частіше відчуттям тяжкості в області правого підребер'я і загальною слабкістю. Нерідко болі в суглобах обтяжували їх стан. Вираженої жовтяниці не було, але наголошувалася інтенсивна иктеричность склер, долонь і м'якого неба. Печінка в розмірах значно збільшена, щільної консистенції, асциту і анемії не спостерігалося. У таких хворих тривале вживання настоїв (до 3