Ампіцилін – кислотостійкий препарат, не стійкий до -лактамаз, має широкий спектр протимікробної дії. Швидко всмоктується в кров, проникає в тканини і рідини організму, крім спинномозкової рідини. Виділяється нирками (25-35%) і у великій кількості – жовчю.

Карбеніцилін – препарат, що має широкий спектр протимікробної дії, найбільш ефективний при інфекціях, спричинених грам-негативними бактеріями та синьогнійною паличкою, не стійкий до -лактамаз, кислотостійкий (але не всмоктується з травного каналу; тому вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенне).

Амоксицилін – напівсинтетичний пеніцилін, що має біозасвоєння понад 90%, не потребує дотримання режиму дозування (таблетки можна ковтати, розжовувати, розчиняти), зменшує загрозу дисбактеріозу.

Пеніциліни застосовують при;–

сепсисі, флегмонах, абсцесі;–

захворюваннях верхніх дихальних шляхів;–

ангіні, скарлатині, отиті; сифілісі, гонореї;–

менінгіті;–

інфекції сечовивідних шляхів;

– ревматизмі (біциліни).

2. Пеніцилін

Пеніциліни є малотоксичними антибіотиками з широким спектром терапевтичної дії, тому їх можна вводити у великих дозах. При їх застосуванні спостерігають такі побічні ефекти:–

алергійні реакції, свербіж, висипка, анафілактичний шок;–

дисбактеріоз;–

при високих дозах — нейротоксичні ефекти (марення, судоми, маячення);–

діарея;–

суперінфекція.

Особливості роботи з пеніцилінами:–

зібрати алергологічний анамнез (якщо ці дані не зрозумілі, то проводять внутрішньошкірні проби на чутливість);–

якщо під час курсу лікування проявилися незначні алергійні реакції, то лікування продовжують з додаванням антигістамінних засобів (димедрол, дипразин, діазолін тощо);–

бензилпеніциліну натрієву і калієву солі не змішують з іншими лікарськими засобами;–

оксацилін й ампіцилін призначають як парентерально, так і внутрішньо за 1-1,5 години до їди.

Пеніциліни поділяються на природні і напівсинтетичні.

Природні пеніциліни діють лише на деякі мікроорганізми – в основному на грам позитивні (стрептококи, стафілококи, пневмококи), збудників дифтерії, сибірської виразки, сифілісу, н деякі грам негативні (гонококи, менінгококи), Не ефективні у відношенні вірусів, грибків, найпростіших (амеби, трихомонади), туберкульозної палички, збудників дизентерії, холери, черевного тифу, сипного тифу. Тому ці антибіотики відносяться до вузького спектру дії.

Серед пеніцилінів більш широкий спектр дії мають ампіцилін, карбеніцилін, ампіокс, мікроцид. Активні у відношенні грам негативних мікроорганізмів і збудників дизентерії, кишенчної палички. Пеніциліни погано проникають у головний мозок (мало ефективні при лікуванні менінгіту).

Вирішуючи питання про вибір препарату, керуються слідуючим. Пеніциліни широкого спектру дії використовують в тих випадках, коли хвороба викликається змішаною інфекцією, або збудник захворювання не виявлений. В усіх інших випадках (коли тип збудника і його чутливість до пеніциліну визначені) використовують пеніциліни вузького спектру дії. Пеніциліни широкого спектру дії, як і всі антибіотики широкої дії порушують орисну мікрофлору ШКТ. Може розвинуться інфекційне пораження системи травлення (кандидомікоз). Для профілактики використовують – леворин, ністатин.

Небажана дія – алергія. Хворим, які страждають алергією ці препарати вводити не можна. Бензилпеніцилін – натрі, калію – однотипні, але відрізняються по впливу на організм. Найменш небезпечна натрієва сіль. Її вводять різними шляхами в/м, в/в/, ендолюмбально. Калієва сіль – більш небезпечна. Підвищена концентрація іонів калію в крові, вище норми, може сповільнити роботу серця і навіть зупинити його роботу. Тому цей препарат не слідує вводити в/в. Він звужує кровоносні судини в місці знаходження препарату, викликаючи їх спазм. Це супроводжується біллю в місці ін’єкції. Ці препарати швидкої і короткочасної дії (дія триває 4 години).

Менш розчинні і більш триваліше діють в організмі – біциліни. Суспензії цих препаратів водять в/м, Біцилін-1, 1 раз на тиждень по 600.000 ДО або 1р. в два тижні по 120000 ОД. Біцилін-3 вводять гідні для тривалого підтримання концентрації антибіотика в організмі. Це використовують при лікуванні і профілактики ревматизму ( в осінньо-весняний період) і сифілісу.

І, на кінець, феноксиметилпеніцилін випускається в таблетках для прийому всередину. Приймають його 4-6 р. на добу. Використовують в тих випадках, коли ін’єкції інших препаратів пеніцилінів неможливі, а інфекційний процес не носить загрози для життя.

3. Антибіотики гетероциклічної структури

Структурною основою лікарських препаратів природних і напівсинтетичних пеніцилінів є 6-амінопеніцілінова кислота яка включає тіазолідіновий (А) і (5-лактамний (В) цикли, Останній вперше виявлений в природних пеніцилінів і відрізняється великою лабільністю до впливу різних факторів. Загальна формула природних і напівсинтетичних пеніцилінів:

З численних відомих в даний час природних пеніцилінів медичне застосування мають бензилпеніцилін і феноксиметилпеніцилін. Напівсинтетичні пеніциліни характеризуються наявністю в молекулі ароматичного або гетероциклічного радикала (табл. 1).

Таблиця 1. Хімічна структура фармакопейних пеніцилінів

Радикал R | Назва пеніциліну | Радикал R | Назва пеніциліну

Природні |

Бензилпеніцилін

Феноксиметилпеніцилін | Напівсинтетичні |

Метицилін

Оксацилін

Специфічність біологічної активності пеніцилінів насамперед визначається наявністю в молекулі тіазолідінового і (З-лактоного циклів. Розщеплення або видозміну одного з них призводить до повної втрати активності. Важлива роль у збереженні антибактеріальної активності належить просторово конфігурація молекул пеніцилінів. Характер угруповань, приєднаних до гетероциклічної системи, в положеннях 2 і 3, не робить помітного впливу на біологічну активність. У широких межах може бути змінена і природа радикала І. Це обставина дозволила отримати ряд високоактивних напівсинтетичних аналогів, більш стійкішу, ніж природний пеніцилін .

Виробництво природних пеніцилінів, як і інших Антибіотиків, здійснюють шляхом біосинтезу. Воно складається з двох основних етапів: процесу ферментації і виділення пеніциліну з культуральної рідини з наступним очищенням. Відібрані в результаті селекції промислові штами цвілі дозволяють отримувати більше 3 мг / мл бензилпеніциліну за 90-120 год ферментації, що в сотні разів більше, ніж вдавалося отримувати пеніциліну з природних штамів. До складу живильного середовища зазвичай входить 1-4% кукурудзяного екстракту, 3-5% лактози, 1-2% глюкози, 0,2-0,5% тваринного або рослинного жиру, невеликі кількості мінеральних солей. Згідно з обов'язковим компонентом є попередник, хімічна структура якого схожа з відповідними даними антибіотика радикалу (див. табл. 1). Зокрема, при виробництві бензилпеніциліну попередником