Курсова робота

Полівітаміни

План

Вступ

1. Загальна характеристика полівітамінів та їх застосування.

2. Історія відкриття вітамінів.

3. Класифікація та номенклатура вітамінів.

4. Порівняльна характеристика полівітамінних препаратів.

5. Аналіз фармацевтичного ринку полівітамінних препаратів.

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Протягом останніх десятиліть вітамінологія значно розширила сучасні уявлення про значення вітамі-нів як у харчуванні та метаболізмі, так і в лікуванні та профілактиці гіпо- та авітамінозів, серцево-судинних, онкологічних та інших захворювань. Доведена роль ві-тамінів як потужного чинника у підвищенні витривало-сті при несприятливих впливах зовнішнього середови-ща, розширені показання для застосування вітамінних препаратів, досліджені наслідки їх передозування, вне-сені корективи у норми фізіологічної потреби, що фор-муються і змінюються на фоні значних соціальних пе-ретворень.

Вітаміни – біоорганічні сполуки, що є життєво необхідними компонентами обміну речовин; на відміну від інших біомолекул, вітаміни не синтезуються в організмі людини, а надходять з компонентами харчування.

Вітаміни є важливими сполуками, які потрібні для нашого існування і тому можна говорити, що тема цієї курсової роботи на сьогоднішній день є актуальною, оскільки кожна жива істота на цій планеті споживає їх з продуктами харчування.

Мета цієї курсової роботи – більше дізнатися про вітаміни та їх препарати, вияснити чому вони так необхідні нашому організмові, вивчити полівітамінні препарати, які на даний час є найбільш популярними на фармацевтичному ринку України.

Завдання – докладніше вивчити класифікацію і номенклатуру полівітамінних препаратів, їх вплив на організм, добові потреби вітамінів для людини і дізнатися, які патологічні стани виникають при нестачі вітамінів, а також при збільшеній їх кількості.

1. Загальна характеристика полівітамінів та їх застосування

Вітаміни – це низькомолекулярні органічні сполуки, необхідні для нормальної життєдіяльності, що потрапляють у незначній кількості в організм із продуктами харчування. Як правило, синтез вітамінів в організмі не відбувається. Не всі вітаміни є обов’язковими для різних видів тварин. Так, вітамін С є необхідним для людини, людиноподібних мавп та морських свинок, а для кроликів, мишей він не є вітаміном, тому що синтезується в організмі. Оскільки добова потреба людини у вітамінах виражається у міліграмах, то їх нерідко називають мікрокомпонентами їжі, на противагу макрокомпонентам – білкам, жирам, вуглеводам, потреба в яких знаходиться в межах від десятків до сотень грамів.

Надходять в організм людини вітаміни переважно з продуктами рослинного походження, в яких вони синтезуються, менше з тваринними продуктами.

При обмеженому або надмірному надходженні в організм вітамінів розвиваються патологічні стани, які називаються відповідно гіпо- та гіпервітамінозами; коли вони зовсім не надходять в організм, то розвивається стан авітамінозу. В людей авітамінози бувають рідко. За походженням гіповітамінози бувають екзогенними та ендогенними. Причиною перших є недостатнє надходження в організм вітамінів з їжею. Другі, ендогенні, гіповітамінози спостерігаються внаслідок незасвоєння вітамінів в організмі.

Коротка характеристика вітамінів:

1. Вітамін А (антиксерофтальмічний) об’єднує групу похідних від рослинних пігментів – каротинів (від лат. сarota – морква). Вітамін А міститься тільки в тваринних продуктів, а в рослинах містяться його попередники – провітаміни (каротини). Для людини найціннішим є бетта-каротин.

Вітамін А1 (ретинол) одержано із печінки морських риб, а вітамін А2 (дегідроретинол) добуто із печінки прісноводних риб. Вони мають однакову біологічну дію і фізико-хімічні властивості, але активність вітаміну А2 менша. Вітамін А термостабільний, але на повітрі він швидко окислюється в місцях подвійних зв’язків, при цьому втрачається біологічна активність. У натуральних харчових продуктах окиснення не відбувається завдяки дії антиоксидантів, зокрема токоферолу.

Найбільше вітаміну А міститься в печінці морських риб, в печінці рогатої худоби, нирках і дещо менше у яєчному жовтку, вершковому маслі. Відповідно каротину багато є в червоному перці, моркві, цибулі, шпинаті, капусті, помідорах, ягодах обліпихи, горобини, абрикосах. Для всмоктування цього вітаміну необхідні жовчні кислоти і жири, тому що він відноситься до жиророзчинних вітамінів.

Добова потреба вітаміну А для дорослої людини дорівнює в середньому 1,5-2,0 мг (5-6 тис. МО), для дітей до 1 року – 0,5 мг. Для вагітних жінок та матерів, що годують грудьми немовлят, дозу збільшують вдвоє. При інфекційних хворобах, пораненнях, а також при роботах, пов’язаних із напруженням зору, кількість вітаміну А також треба збільшувати.

При відсутності вітаміну А розвивається “куряча сліпота” (гемералопія), тобто знижується темнова адаптація, відбувається ороговіння і злущення епітелію, що проявляється сухістю шкіри (ксеродермія), ороговінням епідермісу (гіперкератоз), внаслідок чого настає сухість кон’юктиви ока (ксерофтальмія), яка під впливом інфекції може швидко призводити до розм’якшення рогівки (кератомаляція). Хронічна недостача вітаміну А в молодому віці проявляється сповільненням росту, частими запаленнями дихальних шляхів, а надмірне потрапляння в організм цього вітаміну супроводжується збільшенням проникності або руйнуванням мембран. Як антагоніст вітаміну А призначають тироксин та аскорбінову кислоту.

2. Вітамін D (антирахітний) – спільна назва групи речовин рослинного і тваринного походження, що проявляють антирахітну дію. Серед них найактивнішим є вітамін D2 (ергокальциферол) і D3 (холекальциферол). Перший утворюється із рослинного попередника – ергостерину, а другий – із 7-дегідрохолестерину, що міститься в шкірі людини і тварин. Під впливом ультрафіолетового випромінювання ці провітаміни перетворюються відповідно в ергокальциферол та в холекальциферол.

Треба мати на увазі, що у здорової людини, яка постійно піддається сонячному опроміненню, вітамін D у шкірі утворюється