Ці вітаміни стійкі до дії високої температури, але руйнуються під впливом мінеральних кислот та окисників. Вагітним та малим дітям рекомендується приймати сонячні ванни або опромінення кварцовими лампами з метою вироблення в шкірі вітаміну D. Добова потреба в вітаміні D для дорослої людини складає 2,5-10 мкг, а для дітей раннього віку – в середньому 12-25 мкг.

Вітамін D міститься також в продуктах харчування тваринного походження: вершковому маслі, жовтку яєць, печінці; особливо багатим джерелом вітаміну D є риб’ячий жир, що широко використовується для профілактики і лікування рахіту.

Нестача вітаміну D в організмі дітей проявляється у вигляді захворювання, яке називається рахітом. В основі цього захворювання лежать зміни обміну фосфору і кальцію, порушення відкладання їх солей у кістковій тканині. Чим молодший вік дитини, тим вища можливість захворювання на рахіт. Раннім проявом гіповітамінозу D є функціональні розлади центральної нервової системи в дитини, що проявляються переважанням процесів збудження. Трохи пізніше зміни торкаються м’язової системи (знижується тонус м’язів) та кістково-хрящового апарату. При вживанні надмірної кількості вітаміну D у дітей і дорослих розвивається гіпервітаміноз D. Він проявляться демінералізацією кісток і їх переломами, збільшенням вмісту кальцію і фосфатів у крові, що призводить до кальцифікації внутрішніх органів – легень, нирок, судин тощо.

3. Вітамін К (антигеморагічний) поділяється на дві групи: вітамін К1 (філохінон), який знаходиться в рослинах і вітамін К2 (менахінон), виявлений у тварин. Вітамін К1 вперше був виділений із люцерни, а вітамін К2 вперше був одержаний із гнилої рибної муки, де він синтезується мікрофлорою. Існує синтетичний аналог вітаміну К, який не містить бічного ланцюга в 3-му положенні. Його називають вітаміном К3.

Джерелом вітаміну К для людини служать рослинні (капуста, шпинат, ягоди горобини, калини, фрукти) і тваринні (печінка) продукти. Значна кількість вітаміну синтезується також кишковою мікрофлорою, що може забезпечити потреби організму людини в цьому вітаміні навіть в умовах зменшеного його надходження з продуктами харчування.

Добова потреба в ньому для дорослої людини складає в середньому 2 мг.

Вітамін К – антигеморагічний фактор, що має пряме відношення до згортання крові. При нестачі цього вітаміну виникають геморагії (крововиливи). Навіть незначні пошкодження судин можуть викликати великі кровотечі. Схильність до геморагій у дітей найчастіше спостерігається в перші 5 днів від народження. У дорослих людей гіповітаміноз К буває рідко.

4. Вітамін Е (вітамін розмноження)

Добова доза для людини – 20-50 мг. Джерелом цього вітаміну є рослинні олії (соняшникова, кукурудзяна, оливкова та інші).

Прояви гіповітамінозу Е у людини не описані, бо вона отримує цей вітамін у достатній кількості, а в тварин настає втрата здатності до відтворення потомства, переродження скелетних м’язів та міокарда, розлади нервової системи.

5. Вітамін F (поліненасичені жирні кислоти) рослинного походження – переважно лінолева та ліноленова кислоти, що є попередниками у синтезі біологічно активних ейкозаноїдів – похідних арахідонової кислоти (простагландинів, тромбоксанів, лейкотрієнів). Джерелами полі ненасичених жирних кислот є здебільшого рослинні олії, в деякій мірі – тваринні жири, вершкове масло, яйця. Добова потреба організму людини у вітаміні F складає близько 2-6г.

6. Вітамін В1 (антиневритний)

Основними джерелами вітаміну В1 у харчуванні людини є продукти рослинного походження, зокрема хліб (переважно житній), крупи (гречана, вівсяна); багаті на тіамін (та інші вітаміни групи В) пивні дріжджі.

Біологічна активність цього вітаміну полягає в участі в енергетичному, зокрема вуглеводному, обміні. Коферментною формою тіаміну є тіаміндифосфат (кокарбоксилаза).

Недостатність тіаміну проявляється розвитком уражень периферичної нервової системи (поліневропатії, поліневриту аж до розвитку атрофічного паралічу кінцівок), виражених порушень з боку міокарда, секреторної і моторної функції шлунка. Класична форма авітамінозу В1 – захворювання бері-бері.

7. Вітамін В2 (вітамін росту)

Він міститься в багатьох продуктах рослинного та тваринного походження, тому в умовах звичайного мішаного харчування людина отримує необхідну для нормальної життєдіяльності кількість вітаміну. Біологічні функції цього вітаміну полягають у його участі в окисно-відновних реакціях. Коферментними формами є ФАД (флавінаденіндинуклеотид) і ФМН (флавінмононуклеотид).

Добова потреба в рибофлавіні складає 2,0-2,5 мг.

8. Вітамін В3 (антидерматитний)

Використовують для лікування невралгії, екземи, алергії, поліневриту та інших захворювань, пов’язаних з порушенням обмінних процесів, а також при запальних процесах.

Добова потреба в пантотеновій кислоті складає 5-10 мг.

9. Вітамін В5, РР (антипелагричний)

Нікотинова кислота та нікотинамід містяться в достатній кількості у складі поширених продуктів харчування рослинного та тваринного походження (хлібові, круп’яних виробах, овочах, м’ясних продуктах).

Недостатність вітаміну РР проявляється характерними патологічними змінами шкіри, особливо вираженими в умовах її сонячного опромінення. Дерматит, специфічний для цього гіповітамінозу, отримав назву “пелагри”, для якої характерно також патологічні зміни слизової оболонки ротової порожнини та кишечника з наявністю важкої діареї; при тривалому перебігу захворювання можливий розвиток розумового відставання (деменції).

Коферментними формами є НАД (нікотинамідаденіндинуклеотид) та НАДФ (нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат).

Добова потреба у вітаміні РР складає 15-25мг.

10. Вітамін В6 (антидерматитний)

Потреби у вітаміні В6 людина покриває за рахунок його споживання з такими поширеними продуктами харчування, як хліб, картопля, круп’яні вироби, м’ясо, печінка тощо. Частково потреби в цьому вітаміні задовольняються за рахунок синтезу його мікрофлорою кишечника.

Прояви недостатності цього вітаміну найчастіше спостерігаються в дитячому віці за умов харчування синтетичними сумішами і проявляється пелагро подібним дерматитом, судомами, анемією. Стан недостатності вітаміну В6 може бути також спричинена тривалим застосуванням протитуберкульозних засобів – похідних ізонікотинової кислоти (ізоніазид), що є структурними аналогами піридоксину і можуть виступати як його антивітаміни.

Коферментними формами є піридоксальфосфат (ПАЛФ) та піридоксамінфосфат ПАМФ).

Добова потреба в піридоксині складає 2-3мг.

11. Вітамін В10, Вс