ДИПЛОМНА РОБОТА

РОЛЬ ЗАСОБІВ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ МАСИ ТІЛА У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ

ЗМІСТ |

Вступ

Розділ 1. | Артеріальна гіпертензія і значеня корекції маси тіла у процесі реабілітації хворих

1.1. Поняття «артеріальна гіпертензія» та «гіпертонічна хвороба»

1.2. Сучасні уявлення про етіологію і патогенез гіпертензивної (гіпертонічної) хвороби

1.2.1. Фактори ризику

1.2.2. Етіопатогенетичні теорії

1.2.3. Основні концепції патогенезу

1.3. Класифікація

1.4. Клінічна картина

1.5. АГ як она із складових елементів метаболічного синдрому

1.6. АГ і маса тіла: взаємозв’язок

Розділ 2. | Методи і організація дослідження дослідження

2.1. Матеріали дослідження

2.2. Методи дослідження

2.3. Організація дослідження

Розділ 3. | Результати обстеження хворих на початку дослідження

Розділ 4. | Власна реабілітаційна програма

Розділ 5. | Результати обстеження хворих після впровадження програми

Аналіз і обговорення результатів дослідження

Висновки

Список використаних джерел

Перелік умовних скорочень

АГ | артеріальна гіпертензія.

АТ | артеріальний тиск.

ГХ | гіпертонічна (гіпертензивна) хвороба.

ДАТ | діастолічний артеріальний тиск.

ЗПСО | загальний периферичний судинний опір.

ІМ | інфаркт міокарда.

ІМТ | індекс маси тіла.

ІР | інсулінорезистентність.

ІХС | ішемічна хвороба серця

ЛПВЩ | ліпопротеїди високої щільності.

ЛПДНЩ | ліпопротеїди дуже низької щільності.

ЛПНЩ | ліпопротеїди низької щільності.

МС | метаболічний синдром.

МТ | маса тіла.

НЕЖК | неестерифіковані жирні кислоти.

САТ | систолічний артеріальний тиск.

СВ | серцевий викид.

СНС | симпатична нервова система.

ТГ | тригліцериди.

ХС | холестерин.

ЦВЗ | цереброваскулярні захворювання.

ЦД | цукровий діабет.

ЧСС | частота серцевих скорочень.

Вступ

Гіпертонічну хворобу й ожиріння відносять до так званих хвороб цивілізації, які прямо пов’язані з гіподинамією, неправильним, нераціональним, незбалансованим харчуванням.

За даними численних епідеміологічних і соціологічних досліджень гіпертонічна хвороба (ГХ) є найбільш розповсюдженим хронічним захворюванням, яке спричинює високий рівень інвалідизації (1/3 причинн непрацездатності) та смертності (1/2 всіх випадків) населення від серцево-судинних захворювань. За даними ВООЗ, підвищений артеріальний тиск (АТ) відзначається приблизно в 15-30% дорослого населення планети. До країн із дуже високою розповсюдженістю артеріальної гіпертензії (АГ) відносять й Україну: за даними статистичного аналізу МОЗ України, понад 10 млн. дороcлого населення країни потерпає від цього захворювання [Бойчук Т. В., 64].

Структура смертності в Україні (% до всіх причин смерті станом на 2006 р.) має наступний вигляд: серцево-судинні захворювання – 63,4; онкозахворювання – 11,8; нещасні випадки, травми, отруєння – 8,5; захворювання органів травлення – 4,0; захворювання органів дихання – 3,3.

Незважаючи на значне поширення АГ в Україні, про наявність свого захворювання знають лише 46,9% мешканців села та 85,1% жителів міста, а лікуються відповідно 12,4% та 61,2%, з них ефективно – 6,2% та 20,5%. Звичайно, такі статистичні показники обумовлюють необхідність детальнішого ознайомлення з цією недугою, яку правомірно називають епідемією, лихом сучасної цивілізації, «народною» хворобою [54, 63, 64].

За поширеністю в структурі хвороб системи кровообігу в Україні (абс. дані станом на 2006 р.) перше місце чільно посідає АГ (всі форми) – 11027465, далі ІХС – 8107487 та ІМ – 49824 [Бойчук Т. В., 54].

Загальна захворюваність АГ по області за 2004-2008 рр. зросла на 18,5%. ЇЇ показник в 2008 р. становить 30921,4 на 100 тисяч дорослих [Бойчук Т. В.].

Економічні збитки, зумовлені тимчасовою непрацез-датністю, інвалідністю та передчасною смертністю від АГ, та зв’язаних з нею церебро-васкулярних захворювань перевищують 2 мільярди гривен в рік.

Таким чином, проблема АГ є сьогодні національною проблемою. Указом Президента України в 1999 році введена Національна Програма профілактики і лікування АГ в Україні, метою якої є зниження захворюваності населення на АГ, ІХС, ЦВЗ, смертності від ускладнень АГ, підвищення тривалості і якості життя хворих на серцево-судинні захворювання [54].

Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань: пропаганда здорового стилю (способу) життя; зміцнення первинної ланки охорони здоров’я кадрами і ресурсами, необхідними для здійснення медико-санітарної освіти населення, виявлення хворих на АГ, профілактики АГ та її ускладнень; створення стандартів діагностики і лікування на підставі наукових даних, забезпечення ефективної діагностичної, лікувальної, реабілітаційної допомоги хворим на АГ та її ускладнення; забезпечення населення тонометрами і ефективними антигіпертен-зивними ліками [54].

Також, в останні десятиріччя спостерігається збільшення в популяції відсотка осіб з надлишковою масою тіла (МТ): за світовими даними на ожиріння страждає майже 30% населення, в Україні надлишкова МТ реєструється у 22,1% дорослих осіб. Поєднаний перебіг ГХ та ожиріння спостерігається досить часто, однак клінічна концепція його представляє складний і не до кінця вивчений конгломерат причинно-наслідкових зв‘язків обох патологій [64].

За останні роки вельми актуальною проблемою ГХ є вивчення її факторів ризику і супутніх захворювань, які спроможні погіршувати перебіг хвороби та викликати численні ускладнення. З'ясовано, що не лише рівнем артеріального тиску (АТ) визначається тяжкість перебігу ГХ, але й наявністю супутніх патологічних процесів. Серед них вийнятково важливу роль відіграє ожиріння як провідний предиктор ГХ. Численними дослідженнями виявлено, що прогресуюче зростання ожиріння в структурі ГХ є негативним чинником її клінічних проявів. Ожиріння різного ступеня зустрічається у близько половини дорослих хворих на ГХ [63, 64].

З'ясовано, що ожиріння у хворих на ГХ сприяє скороченню тривалості життя, зниженню його якості, збільшенню частоти судинних ускладнень, інвалідизації і смертності.

Негативний вплив ожиріння на клінічний перебіг ГХ зумовлений наявністю спільних патогенетичних ланок, серед яких важливим є порушення ліпідного обміну, активація симпатичної нервової системи, а також порушення фізіологічних співвідношень між активністю альфа-адренорецепторів та бета-адренорецепторів: в осіб з підвищеною масою тіла виявлена підвищена активність симпатичної нервової системи, яка може приводити до інсулінорезистентності, в свою чергу, гіперінсулінемія значно підвищує активність симпатичної нервової системи. Таким чином, існування порочного кола «гіперреактивність симпатичної нервової системи – інсулінорезистентність» може пояснити зв’язок ожиріння і АГ [62].

Отже,