натщесерце або після прийому їжі, характерне для ожиріння. Збільшення вмісту інсуліну в плазмі може сприяти підвищенню АТ через затримку натрію нирками, активації симпатичної нервової системи і підвищенню периферичного опору судин. В перехресних дослідах виявлена пряма кореляція між вмістом інсуліну вплазмі і АТ. Зменшення концентрації інсуліну і збільшення чутливості тканин до нього при зниженні маси тіла може бути одним з механізмів зниження АТ у осіб з ожирінням [53].
Розуміння механізмів, які лежать в основі зниження АТ на фоні зменшення маси тіла чи сприяють його підвищенню при ожиріннію необхідні для розробки специфічних змін у дієті, яка рекомендується для популяції.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали дослідження.
Дослідження проводилось на базі міської поліклініки №3. У ньому брало участь 20 пацієнтів, які знаходяться на амбулаторному лікуванні з приводу гіпертонічної хвороби.
2.2. Методи дослідження.
1) аналіз літератури;
2) антропометричні методи дослідження;
3) фізіологічні методи дослідження;
4) визначення ураження органів мішеней;
5) анкетування;
6) педагогічне спостереження;
7) методи математичної статистики;
2.3. Організація дослідження.
Таблиця №3
Паспортні дані пацієнтів
№ з/п | ПІП | Стать | Вік, роки
1.
2.
3.
4.
5.
Таблиця №4
Антропометричні методи дослідження
№ з/п | Маса тіла, кг | Ріст, см | ІМТ | ОТ | ОС | ОС/ОТ
1.
2.
3.
4.
5.
Маса тіла визначається при зважуванні на електронних вагах.
Вимірювання зросту проводиться за допомогою ростоміра. Людина стоїть спиною до шкали ростоміра, торкаючись вертикальної стійки трьома точками: між лопатковою ділянкою, сідницями і п’ятами. Голова перебуває у положенні орбіто-вушної горизонталі. Це положення, при якому нижній край орбіти і верхній край козилка вуха розміщуються на одному рівні. Потилицею до ростоміра не торкатися [23].
В практичних цілях наявність і ступінь ожиріння визначають з допомогою індексу маси тіла (ІМТ). Для кожного пацієнта його визначають за формулою: ІМТ = маса тіла (кг) / ріст2 (м) [53].
ІМТ і пов’язаний з ним відносний ризик для здоров’я оцінюють за такою шкалою (ВООЗ, 1998):
ІМТ | Інтерпретація
< 18,5 | Дефіцит маси тіла, можливо, викликаний проблемами із здоров’ям
18,5-24,9 | Оптимальний рівень для більшості людей
25-29,9 | Свідчить про надмірну масу тіла
30-39,9 | Розцінюється як ожиріння І-ІІ ступеня, пов’язане з ризиком для здоров’я
? 40 | Ожиріння ІІІ ступеня, яке має серйозні наслідки для здоров’я
До 2005 року окружність талії у чоловіків більше 102 см, у жінок більше 88 см вважалося критерієм черевного, яблукоподібного типу ожиріння (Національний інститут здоров’я США, АТР ІІІ, 2001 рік). Пізніше були запропоновані більш жорсткі критерії ожиріння черевного типу, не на користь власників довгих ременів, зокрема, для європейців окружність талії більше 94 см у чоловіків і талія більше 80 см у жінок (Міжнародна федерація діабету, 2005 рік). Величина окружність талії/окружність стегон становить при такому типі ожиріння більше 0,85 у жінок та більше 1 у чоловіків. Об’єм талії більше 85 см у жінок і більше 98 см у чоловіків асоціюється з підвищеним ризиком розвитку АГ [53, 63].
Таблиця №5
Фізіологічні методи дослідження
№ з/п | САТ | ДАТ | ЧСС | 6-хв. проба
1.
2.
3.
4.
5.
Вимірювання АТ та пульсу (пульсометрія) є основним методом у діагностиці функціонального стану серцево-судинної системи. Лікарі зі спортивної медицини і реабілітологи, тренери-педагоги певною мірою повинні володіти цими методами.
«Золотим стандартом» для оцінки АТ є результати прямого внутрішньо артеріального вимірювання з допомогою катетера. Однак даний метод недоступний для повсякденних повторних вимірювань і для масових обстежень. Замість нього використовують непрямий метод. Він базується на визначенні зовнішнього тиску, який необхідний для стиснення плечової артерії до такого ступеня, щоб пульсова хвиля крові не могла більше передаватись по ній. Це досягається за допомогою манжетки, в яку нагнітають повітря до тиску, який перевищує АТ (останнє визначають по зникненню пульсу на руці) та манометра. Потім повітря із манжетки поступово випускають і відмічаютьб тони, які з’являються при проходженні пульсової хвилі по артерії (тони Короткова) [40, 53].
Правила вимірювання артеріального тиску: АТ вимірюють після 5-хвилинного відпочинку; пацієнт сидить на кріслі; рука оголена і лежить на столі (чи підставці) так, що середина плеча, куди накладається манжетка, знаходилася на рівні серця; спина розміщена паралельно спинці крісла; рука ніччим не стиснена, так як знижує отримані результати; обстановка повинна бути спокійною; протягом 30 хв., до вимірювання АТ, пацієнт не повинен курити чи пити кави; не повинно бути екзогенної адренергічної стимуляції (наприклад, застосування назальних симпатоміметиків).
Методика вимірювання:
Ш Манжетку розташувати так, щоб її нижній край знаходився на 2-2,5 см вище ліктьової ямки.
Ш Швидко накачати повітря до тиску в манжетці 70 мм.рт.ст., а потім швидкість накачування знизити, пальпуючи пульс на a. radialis. Відмітити значення, при якому пульс зникає, а потім, при випусканні повітря, знову з’являється. Ця процедура (пальпаторний метод) необхідна для правильного визначення САТ і для того, щоб уникнути помилки, пов’язаної з «аускультативним провалом».
Ш Повторно накачати повітря до значення тиску на 20-30 мм.рт.ст. вище САТ (який визначено пальпаторно).
Ш Випускати повітря із швидкістю 2 мм.рт.ст. в 1 с.
Ш Відмітити появу перших ясних тонів, які повторюються (САТ) і їх зникнення (ДАТ).
Вимірювання слід проводити не менше двох разів з інтервалом 2-3 хв. якщо показники розходяться більше чим на 5 мм.рт.ст., необхідно виконати додаткові вимірювання, поки результати двох із них співпадуть.
Найпростішим методом визначення пульсу є його прощупування - пальпаторний метод. Найчастіше його досліджують на променевій артерії в нижній чверті передпліччя завдяки прикладанню вздовж артерії двох пальців (ІІ і ІІІ). Пульс, як правило, підраховують за трьома 10-секундними відрізками. Точність виміру час-тоти пульсу за 10-секундними відрізками після