Для пояснення цих даних є два підходи: гіпотеза «social stress» («соціального стресу») або «social causation» («соціальної обумовленості») згідно якої, за підвищений рівень захворюваності шизофренією відповідальне життя в тяжких психосоціальних умовах. Неетіолгічне пояснення пропонує гіпотеза «social drift» («соціального дрейфу») або «social selection» («соціальної селекції»): вже на передодні хвороби шизофренік в наслідок порушень здатності здійснення своєї ролі починає опускатися, дрейфувати в більш нижчі соціальні прошарки або не бере участі в покращенні умов життя, яке зазвичай відбувається при зміні поколінь. Ще у 60-х роках було запропоновано провести співставлення соціально-економічного статусу хворих шизофренією та їх батьків[63, с. 860].

Новий методологічний метод знайшли Доренвенд, Левав, Шроут та ін. співставляючи різноманітні етнічні групи переселенців в Ізраїлі, що мають різну ступінь привілейованості. Відповідно до гіпотези «соціальної селекції» очікувалось, що європейські євреї, які є більш освіченими і в більшій мірі орієнтовані на успіх, досягнуть вищих шарів, в той час як хворі шизофренією залишаться в нижчих шарах. Дослідження показало, що серед представників нижчих шарів цієї групи спостерігалась більш висока частота захворюваності шизофренією, чим у контрольної групи менш привілейованих євреїв, які переселились з Північної Америки[63, с. 865].

На матеріалі клінічних спостережень було сформульована гіпотеза, що в етіології шизофренічних розладів в якості психосоціального стресу можуть брати участь події, що змінюють життя. Для перепровірки цієї теорії реєструвались життєві події, що мали місце до початку шизофренії. Оскільки дослідження проводилось тільки ретроспективно, то не завжди було можливим визначення, які події були наслідком зміненої через хворобу поведінки досліджуваного, а які відбулись незалежно від цього і в якій мірі були спотворені спогади. Тому для контролю порівнювалась кількість таких життєвих подій перед початком психозу по відношенню до контрольної групи або інших періодів життя тих самих досліджуваних. В ряді дослідів повідомлялось про накопичення таких життєвих подій перед початком захворювання[36, с. 868].

Таким чином можемо говорити про те, що ризик захворювання шизофренією залежить від генетичних факторів, пошкоджень головного мозку та психосоціальних факторів. Не дивлячись на те, що генетичні моделі досить добре розроблені, вони можуть тільки частково пояснити виникнення шизофренії. Це саме стосується і структурних змін головного мозку, оскільки підтвердження знаходять лише в частини хворих. Отже, можна стверджувати, що на виникнення та перебіг шизофренічного розладу сприяє велика кількість факторів і їх взаємодія може визначати різні картини захворювання та відхилення від норми під час хвороби.

1.3 Родинні взаємини, як один з важливих факторів впливу на формування і соціалізацію особистості

Сім’я – це мала соціальна група, заснована на шлюбі та кровній спорідненості. Члени сім’ї об’єднані емоційними зв’язками, спільністю побуту, моральною відповідальністю один перед одним [10, с. 544].

Сім’я у суспільстві виконує такі функції:

ь Демографічно-репродуктивну – сім’я забезпечує відтворення населення, забезпечує неперервність відтворення поколінь;

ь Самовідтворення – член сім’ї є одиницею відтворення етносу, нації, свого роду;

ь Виховну – сім’я розглядається як основний фактор цілеспрямованого впливу на підростаюче покоління, з метою підготовки його до подальшого життя;

ь Господарсько-економічна – ця функція сім’ї покликана задовольняти потреби людини в їжі, теплі, одягу;

ь Комунікативна – покликана задовольняти потребу людини в спілкуванні, розумінні, підтримці[10, с. 545].

Кожна сім’я відчуває на собі вплив зовнішніх факторів. Зміни в житті суспільства такі, як урбанізація, емансипація жінок, їх праця на рівні з чоловіками, індустріалізація, науково-технічні процеси, зміни в культурі та ін. все це неодмінно впливає на внутрішнє життя сім’ї. Також важливе значення мають цінності членів сім’ї, їх взаємопорозуміння і взаємоприйняття. Розбіжності в системах цінностей можуть бути підґрунтям конфліктів в сім’ї, наприклад, конфлікт сімейних ролей, боротьба за лідерство, захист власного «Я». Проте, конфлікт може виникнути і у випадку суперечності між звичками і способами задоволення соціокультурних, естетичних та інших потреб членів сім'ї, використанням їх для реалізації власного «Я» та ін.

Для забезпечення психологічного комфорту важливе значення має взаємодія в середині сім’ї, що реалізується в таких трьох аспектах: взаємини між подружжям, батьками й дітьми, братами і сестрами. Визначальним фактором таких взаємодій є ставлення членів подружжя один до одного, стереотипи виховання дітей, спілкування між членами сім’ї, приклад батьків, зокрема у спілкуванні з старшим поколінням і один з одним та ін. Виділяють наступні типи взаємовідносин і славлень сім’ї: прийняття – неприйняття; взаємодія – уникнення контактів; визнання свободи активності – надмірна опіка; повага прав членів родини – надмірна вимогливість [10, с. 548].

За ступенем включення членів сім’ї в стосунки, їх емоційної та духовної єдності виділяють згуртовані (інтегровані) і роз’єднані (дезінтегровані) сім’ї.

За характером психологічної й ціннісно – орієнтаційної єдності розрізняють гармонійні і дисгармонійні сім’ї.

За ознакою комунікативних установок членів родини розрізняють корпоративні (прагматичні) і альтруїстичні типи. Перший тип передбачає спілкування на договірних засадах, кожен виконує покладені на нього