Іноді досліджуваний малює себе набагато яскравіше і детальніше ніж батьків, які наче створюють йому фон. Такі малюнки часто виявляють ставлення досліджуваного до себе як до якогось важливого, унікального, а до інших – як до менш важливих і цікавих. Це може бути пов’язане з тим, що батьки намагаються реалізувати свої невтілені бажання через досліджуваного. Якщо ж його фігура надзвичайно маленька, то це свідчить про безпорадність, через мірну опіку в сім'ї. Така сімейна атмосфера може призвести до маніпуляції, постійної вимоги уваги і допомоги з боку досліджуваного.

До малюнку сім'ї можуть додаватися як люди, так і тварини для заповнення порожнечі, яку він відчуває в реальному житті.

Фігура людини, розміщена поруч з фігурою батька, вказує на сильне почуття суперництва і бажання зайняти таке ж сильне місце в сім'ї, як і батько. Кіт, зображений поруч з одним з членів родини (за умов, якщо кота в сім'ї нема), свідчить по те, бажання любові і прив’язаності з боку зображеного поруч з котом персонажу[65, с. 203].

Батьки.

Зазвичай батьки зображуються парою, батько вище і зліва, мати нижче, справа, за ними слідують інші персонажі в порядку значимості. Зображення сімейної пари може мати різний зміст в залежності від того, об’єднана пара чи ні. Людина, що виросла з одним з батьків, але зображує їх разом, таким чином виражає своє бажання повторного з’єднання батьків як сімейної пари. Якщо на малюнку зображено одного з батьків, то це свідчить про прийняття досліджуваним реальності.

Розмежовуючи на папері фігури батьків досліджуваний виражає своє несвідоме бажання. У випадку, коли в стороні зображена фігура когось з батьків однієї з досліджуваним статі, це говорить про його бажання знаходитись з членом батьківської пари протилежної статі. Зворотне явище, коли фігура самого досліджуваного і члена батьківської пари протилежної статі віддалені один від одного, може розглядатись як порушення виявлення нормальних почуттів і бажання, що виражаються у відмові від переважаючих відносин з батьками протилежної статі.

Іноді матір, яка для по сторонніх спостерігачів і в власних очах виглядає турботливою, високоморальною, для досліджуваного може бути психотравмуючим фактором, оскільки сприймається ним як людина що пригнічує, заважає самореалізації, самостійності. Така тенденція може спостерігатись як в ранньому віці людини, так і в старшому, при наявності гіпер опіки матері по відношенню до особи, що хвора на шизофренію.

Якщо в людини склався образ одного з батьків як домінуючого, агресивного, то вона схильна надавати її фігурі більшої форми по відношенню до інших членів сім'ї, без врахування їх реальних фізичних розмірів[65, с. 204].

Ідентифікація.

Зазвичай досліджувані ототожнюють себе з персонажем свого віку, статі і розміщеного згідно порядку в сім'ї. Крім цього, він може ототожнювати себе з іншими персонажами – батьком, матір’ю, братами чи сестрами. Досліджуваний може ототожнювати себе і з допоміжними персонажами, що не входять в склад сім'ї.

У випадку ототожнення досліджуваного з найменш цінним персонажем можна говорити про те, що він відчуває проблеми у відносинах з сім’єю і самим собою.

Наявність чи відсутність того чи не іншого члена сім'ї.

Іноді, в малюнках людей, яким з тих чи інших причин довелось розстатись з кимось з батьків, не зустрічається ні одного члена сім'ї. В таких випадках характерним є зображення будинку – символу сім'ї, сонця – символу материнської любові і турботи. Цим символічно зображається значимість для досліджуваного сім'ї і тих відносин, які були в родині. Не малюючи членів сім'ї, досліджуваний наче відмовляється, відвертається від них, оскільки спогади про них пов’язані з негативними переживаннями (почуття покинутості), і особа уникає цієї теми.

Виключення себе з малюнку спостерігається в випадках людей з заниженою самооцінкою, почуттям неповноцінності. Батьківське незадоволення, черезмірна критичність, порівняння з братами та сестрами в невигідному світлі сприяють зниженню самоповаги і пригніченню ініціативності.

Менш явно це виявляється коли, досліджуваний малює себе останнім з усіх членів родини. Це набуває особливого значення, якщо всі інші розміщенні в хронологічній послідовності і автор малюнку не є самим молодшим[65, с. 207].

тест “Незавершені речення”

Застосування тесту “Незавершені речення”. Характерною рисою всіх методик цього типу – є невизначеність, неоднозначність стимульного матеріалу(наприклад, малюнки), який досліджуваний повинен інтерпретувати, завершити, доповняти і т.д. Проективний метод бере свій початок з 1879р, коли Френсіс Гальтон створив асоціативний експеримент, який полягає в тому, що на запропонований стимул аналізуються ситуації, які виникають. Розвиток проективного методу належить Юнгу і Крепеліну. Творці проективних методик думають, що особистість робить вплив на всі психічні процеси : сприймання, пам’ять, емоції, почуття і т.д., тобто особистісні особливості проектуються і виявляються в ситуаціях активності, направленої на невизначені, слабкоструктуровані стимули різного виду. Проективні методи характеризуються малою стандартизованістю проведення всієї процедури обстеження і тлумачення даних, що, за думкую спеціалістів, цілком виправдана, оскільки вивчаються глибинні індивідуальні особливості особистості, обстеження яких потребує гнучкої тактики і неординарного підходу до аналізу отриманих результатів.

Уведення терміна проективні методики належить Л.Франку, який запропонував і свою класифікацію: 1. Методики структурування. 2. Методики конструктурування. 3. Методики інтерпретації. 4. Методики доповнення. 5. Методики катарсиса. 6. Методики вивчення експресії.(аналіз почерка). 7. Методики вивчення продуктів творчості[65, с. 310].

Проективні техніки – це група методик характерною рисою, яких є оцінка особистості вцілому. Суттєва ознака проективних методик – використання механізму в проекції. На відмінну від тестів інтелекту,