До характерних особливостей шизофренічного мислення можна віднести такі: 1) аглютинація понять; 2) символіка мислення; 3) амбівалентність мислення ; 4) зісковзування думки; 5) затримка думки (шперунг); 6) застій у думках; 7) наплив думок (ментизм); 8) додаткові уявлення; 9) банальність мислення; 10) схильність до резонерства. Мова перебуває у єдності з мисленням, тому словесна продукція цих хворих формально відбиває особливості їхнього мислення. Характерною, насамперед, є шизофренічна розірваність мови, яка формально відрізняється від сплутаності її, що спостерігається в разі гострих деліріозних станів. Різниця лиш втому, що при шизофренії у більшості хворих збережена внутрішня граматична форма мови на тлі розірваності її змісту. Однак у виражених випадках мова хворого на шизофренію стає абсолютно безладною, перетворюючись іноді на набір слів, які не мають не тільки будь якого внутрішнього зв’язку, але й позбавленні зовнішньої граматичної форми. Відрізнити таку розірваність від сплутаності буває складно[61, 339].

Аналізуючи мовну діяльність при шизофренії, Лебединський помітив характерну рису: хвилеподібне згасання чи виснаження мови. Так, під час розмови з хворим мова спочатку може мати нібито осмислений характер, а потім поступово знижується залежність значення окремих слів від єдиного загального смислу. Інакше кажучи, у процесі розмови з пацієнтом можна зауважити поступову втрату змісту слів. Нерідко хворі на шизофренію відмовляються від контакту. Це явище називається мутизмом і є одним із симптомів, що особливо характерні для кататонічної форми шизофренії. Причини мутизмів щонайрізноманітніші. Однією з них нерідко є негативізм хворого. Іноді мутизм стає наслідком затримки мислення. В деяких випадках хворий мутує в наслідок зниження активності й притуплення афективності. Йому бракує стимулів до мови й інтересу до оточення. Отож, пацієнт може мовчати просто тому, що немає про що говорити. Мутизм у такому разі служить вираженням аутистичної настанови хворого стосовно оточення.

У окремих фазах шизофренії можливе мовне збудження через значну кількість мовних асоціацій мова стає такою, як у маніакальних хворих. Але в подібних випадках не йдеться про справжнє «скакання ідей», характерне для маніакального стану. Адже, при шизофренічному мовному збудженні швидше спостерігається автоматичне нанизування слів без внутрішнього сенсу, винятково за суто зовнішніми словесними асоціаціями: римою, співзвучністю, однаковим закінченням слів. Іноді хворий користується також асоціаціями за внутрішнім смислом. Але при цьому спостерігається ніби механічне перераховування слів, що асоціюються за суміжністю[61, с. 340].

У багатьох хворих особливо манірна мова, з дивними зворотами. Хворий говорить з певним акцентом та інтонаціями. Чимало слів деформовані. Характерні неоголізми. Іноді вони будуються на грі звуків. У деяких випадках хворий використовує слова-новотвори для пояснення власних химерних маячних і галюцинаторних переживань, які висловити звичайною мовою неможливо.

Характерна для шизофренічної мови стереотипія окремих слів і виразів. Вона може набувати характеру вербігерації, тобто протягом певного часу одноманітно повторюються одні й ті самі слова й фрази. Бувають також ехолалії – автоматичне повторення запитань чи слів, вимовлених у їх присутності. Всі ці розлади мови характерні для кататонічної форми шизофренії і входять до кататонічного симптомо-комплексу. Але згадані мовні особливості можуть зустрічатись і при інших формах шизофренії – параноїдальній та гебефренічній[61, с. 340].

Порушення мови при шизофренії мінливі. Наприклад, мовне збудження несподівано може перейти в мутизм чи мова стане послідовною. Однак у міру прогресування хвороби переходи до впорядкованої мови все рідшають і, зрештою розірваність стане постійною.

Особливу увагу звертають на психосенсорні розлади. Ці явища супроводжують шизофренію, але їх можна спостерігати й при інших недугах.

Психосенсовними розладами називають зміни сприйняття зовнішнього світу і власного світу, що з’являються через порушення синтезу елементарних гностичних функцій, пов’язаних з певними рецепторами, а також зміни пропріоцептивних, наприклад, вестибулярних, функцій. За дезінтеграції згаданих функцій при шизофренії спостерігаються порушення схеми власного тіла (у вигляді зміни форми, величини, маси окремих частин тіла або зникнення окремих частин тіла, зміщення їх і відокремлення одна від одної). Такі розлади мають характер часткових порушень схеми тіла, але бувають і тотальні (збільшення чи зменшення,зміна власної маси і форми тіла). До них належать переживання роздвоєння тіла та відчуття двійника, зникнення всього тіла. Спостерігається порушення сприйняття простору. При цьому предмети віддаляються чи наближаються, множаться. Сюди ж належать мікропсія (хворий бачить предмети зменшеними), макропсія (предмети здаються надто великими), метаморфопсія (предмети спотворюються в уяві). Діагностують також порушення сприйняття в часі, коли те, що бачиш вперше, сприймається як уже знайоме чи, навпаки, багато разів бачене – як незнайоме, ніколи не бачене. Можуть бути порушення сприйняття нерухомості чи рухомості оточуючого, тобто все довкола хворому здається мертвим, застиглим, непорушним чи, навпаки, таким, що перебуває в русі. Іноді пацієнтові уявляється, що все руйнується, на нього падають стіни, відбувається страшна катастрофа[61, с. 341].

Галюцинації і, особливо, псевдогалюцинації при шизофренії – досить часте явище. Переважно спостерігаються слухові галюцинації. Вони можуть мати елементарний характер (шум, тріскотіння, постріли - так звані акоазми). Найчастіше хворий чує «голоси» найрізноманітнішого характеру: гучні й чіткі або тихі (шепіт) й маловиразні, невизначені. Інколи пацієнта ніби окликають по імені. Значно рідше пацієнти скаржаться на повторення і підказування думок. Іноді у них виникає враження, що їхні думки відомі іншим, тобто в них «крадуть думки». Можливо, що останнє переживання пов’язане із суб’єктивним відчуттям затримки в мислені.

У багатьох хворих спостерігаються кінестетичні і тактильні галюцинації. Хворі скаржаться на парестезію: печіння, біль, відчуття дотику, фізичного впливу, скажімо, електричним струмом, радіохвилями, таємними променями, гіпнозом тощо (галюцинації загального