Спостерігається також споріднене з амбівалентністю явище, що називається амбітендентністю. Це двоїстість бажань, за якої пацієнт не може визначитися з їхнім спрямуванням.

Вся паталогічна емоційна симптоматика об’єднується поняттям «апатія», яку можна схарактеризувати як втрату яскравості та різноманітності емоцій, життєво-трудової перспективи з появою парадоксальних емоцій[61, с. 349].

При шизофренії надзвичайно важливе значення надається аутизму. Він полягає у замкнутості хворого, втраті ним природних зв’язків з реальним світом. Хворий стає недоступним, втрачає контакт з оточенням.

Аутизм - феномен, що носить вторинний характер. Відому роль у розвитку аутизму може відігравати порушення усвідомлення Я, з переживанням чогось страшного і незвичного як у самому собі, так і в середовищі, що оточує. Деперсоналізаційні явища зумовлюють суб’єктивне відчуття відчуженості і самотності, що породжує у хворого опозиційну настанову щодо зовнішнього світу, призводить до втрати контакту з людьми[75, с. 288].

Поряд із цим чимале значення у генезі аутизму мають описані вище афективні порушення. Ці два феномени взаємопов’язані, оскільки головним у аутизмі при шизофренії є втрата адекватного афективного реагування хворого на оточення, наслідком чого є його замкненість. У початкових стадіях хвороби надзвичайна сенситивність хворого може зумовити прагнення відгородитися від неприємного контакту з реальною дійсністю. В подальшому аутизму сприяє поступове афективне притуплення хворого, тому оточення його перестає цікавити. Блейлер, вважаючи аутизм одним із головних і обов’язкових симптомів при шизофренії, був схильний розширити поняття аутизму, зараховуючи його до сфери мислення. Є підстави вважати, що аутистичне мислення при цьому захворюванні значною мірою є проявом порушення формування понять, тобто їх конкретизації[11, с. 456].

При шизофренії досить часто спостерігаються розлади нахилів та інстинктів. Статевий потяг найчастіше буває зниженим. А підвищене лібідо, що іноді виникає, через аутистичну установку нерідко проявляється у вигляді нездоланного прагнення до мастурбації. Внаслідок афективної тупості, що розвивається, хворі можуть мастурбувати відкрито, не соромлячись присутніх.

Спостерігаються і спотворення статевого потягу. У цьому разі виявляють нахили до гомосексуалізму. Нерідко також зниження статевого потягу супроводжують інші розлади сексуальних розладів[18, с. 188].

Розлади харчового потягу можуть проявлятися у вигляді підвищення харчового інстинкту з ненажерливістю або його зниження аж до анорексії, з тривалою і повною відмовою від їжі.

При шизофренії часто порушується інстинкт самозбереження, що спричинює зниження захисних реакцій, а іноді – схильність до самогубства. Суїцидальні тенденції не рідко спостерігаються на початку хвороби. Спроби самогубства подеколи є наслідком переживання глибоких змін у власному Я, що можуть супроводжуватися тяжкою тугою і страхом. Іноді до самогубства вдаються через маячні ідеї переслідування. Тоді воно може бути зумовлено прагненням позбутися страху перед загибеллю від руки уявних ворогів. Суїцидальні спроби часом мають імпульсивний, немотивований, іноді нав’язливий характер[61, с. 355].

Часом поряд з намаганням самогубства при шизофренії спостерігається схильність до самокаліцтва. Так, хворі можуть завдавати собі різних ушкоджень, роздряпувати шкіру, виривати волосся. Відомі також випадки видавлювання очного яблука, відшукування частин язик тощо. Такі самокаліцтва пов’язані з маячними і галюцинаторними переживаннями на тлі зниження інстинкту самозбереження.

Важливим проявом шизофренії є зниження вольових якостей, інтенціональних (від лат. Intention – прагнення, намір) властивостей особистості, зниження стимулів до діяльності, що становлять, разом із зниженням афективності, те основне тло, на якому розвиважться шизофренічна недоумкуватість[61, с. 355].

Нерідко порушується моторика. Це виявляється у збідненні рухів унаслідок зниження активності хворого. Рухи обмежені, незграбні. Брак гармонійності й виразності рухів, невідповідність міміки і пантоміміки емоціям створюють враження розщеплення, що відбувається у сфері моторної повідки, так само, як і у всій психічній діяльності.

До рухових симптомів, характерних для шизофренії, особливо кататонічної форми, належать і явища, що об’єднанні в поняття «кататонічний синдром».

Кататонічний синдром розпочинається з кататонічного збудження. На тлі немотивованої тривоги у хворого виникають слухові галюцинації неприємного змісту, загрозливі, імперативні. З’являється страх, хворий збуджується. Останнє має безглуздий характер і відбувається в обмеженому просторі (ліжко, куток в палаті тощо). Мова уривчаста. Дисоціація психічної діяльності проявляється через химерні комбінації патологічного супротиву і підпорядкування. Спостерігаються стереотипні повторення дій інших людей (ехопараксія), мімічних актів (ехомамія), почутих фраз (ехолалія). Одночасно пацієнт протидіє спробам нагодувати його, одягнути, вмити тощо. Поступово кататонічне збудження переходить у ступор.

Кататонічний ступор може мати суто руховий характер, не супроводжуючись гальмуванням інтелектуальних функцій. У стані нерухомості хворий все ж таки сприймає оточення. Доказом останнього служить те, що, скажімо, у разі пожежі пацієнт може раптово розгальмуватись і втекти. Крім того, вийшовши із стану ступору, він описує те, що відбувалося довкола в цей час. Інколи ступор супроводжується повною затримкою мислення. Під час кататонічного ступору спостерігаються повна нерухомість, заціпеніння хворого. Може забруднюватися екскрементами. У деяких випадках у хворого тремтять закриті повіки. Іноді ж очі розплющені і погляд пацієнта фіксований на одній точці. М’язи при цьому розслаблені або спостерігається різко виражена ригідність усіх м’язів,