Тип маніакальноподібного дебюту

Початок шизофренії переважно виражається в раптовому маніакально подібному збудженні. Хворий стає надто рухливим, балакучим. Його мислення нагадує «стрибання ідей». Однак збудження часто змінюється інертністю. Настрій при цьому нестійкий, з переважанням дратівливості.

Тип депресивного дебюту

Хвороба починається гостро, з депресії. Пацієнт стає малорухомим, часто виявляє мутизм, відмовляється від їжі, іноді імпульсивно прагне самогубства. Поведінка неприродна, непослідовна, спостерігаються парамімії (потворні гримаси, мімічна гра, що не відповідає ні змісту висловлювань, ні його емоціям)

Тип гострого деліріозного дебюту

Шизофренія може починатися як гостре захворювання, що нагадує токсини - інфекційний психоз. При підвищені температури тіла виникає картина гострого збудження із сплутаністю свідомості, деліріозними проявами, іноді – станом, що нагадує менінгіт. Однією з ознак, котрі свідчать про дебют шизофренії, є наявність кататонічних, а часом і гебефренічний симптомів. Такий початок шизофренічного процесу треба диференціювати з шизофреноподібним синдромом екзогенної етіології.

Тип епілептичного дебюту

У низьці випадків шизофренія починається з появи нападів, що мають характер епілептиформних чи запаморочливих. За наявності загальної млявості та інертності у хворого періодично виникають пароксизми.

Слід зауважити, що в початкових стадіях шизофренії названі вище прояви дебюту захворювання можуть поєднуватися один з одним. Описані розлади можуть зникнути і виникнути знову, поступово або відразу оформитися в чітку клініку шизофренічного психозу[61, с. 372].

Поділ шизофренії на підвиди через поліморфізм проявів ускладнений. Однак, щоб орієнтуватися в клініці хвороби, слід все-таки виділити ті основні типові різновиди шизофренії, що були класично описані спочатку Крепеліном, а потім Блейлером. Більшість авторів згодні з виділенням гебефренічної, кататонічної, параноїчної та простої клінічних форм (типів) шизофренії[61, с. 373].

Гебефренічна форма дебютує зазвичай у юному віці, нерідко – в період дозрівання. Рідше – пізніше і у виняткових випадках – в ранньому дитинстві.

Цей різновид шизофренії найчастіше розвивається поступово. Однак іноді гебефренія виникає у вигляді гострого психозу з проявами маніакальноподібного, тривожного або сплутаного збудження. Хворобливий стан досить швидко розгортається: безперервно або у вигляді небагатьох тривалих спалахів з наступними короткочасними невираженими ремісіями. Переважно цей процес досить швидко призводить до дефекту особистості із значним її спустошенням та деменцією.

Основні симптоми гебефренії: різко виражена розірваність мислення, порушення конкретизації понять, емоційна тупість, блазування. Поряд з цим, особливо в гострих стадіях недуги, можуть з’являтися симптоми, властиві іншим формам шизофренії, особливо кататонічній. Змішано гебефрено-кататонічна картина хвороби спостерігається нерідко. Іноді хворі виявляють свідому доступність і навіть лагідні до оточення. Однак поступово вони стають все замкненішими, байдужими, недбалими[61, с. 381].

Кататонічна форма захворювання найчастіше починається з гострого збудження, що супроводжується чисельними психотичними і руховими симптомами. Іноді картина розвивається підгостро, з депресивного стану, прояви іпохондричних ідей, слухових галюцинацій і страхів. Зазвичай кататонія дебютує у віці між 20 -30 роками, інколи – раніше, але рідко – пізніше. Після порівняно нетривалої гострої стадії часто настає період ремісії. Значно рідше безпосередньо вслід за гострим спалахом процес набуває хронічного перебігу. Найчастіше кататонія має вигляд гострих спалахів, що нерегулярно повторюються і супроводжуються рідкими ремісіями, поки процес не доходить до кінця. Це характеризується появою великої кількості рухових симптомів, але менш вираженим розпадом особистості, ніж у кінцевих станах при гебефренії. Ступорний акінез зі сповільненням, млявістю або скутістю, ригідністю м’язів може несподівано може несподівано змінюватися кататонічним збудженням з гіперкінезами, стереотипними автоматичними рухами, вербігерацією, ехолалією та ехопраксією за наявності негативізму. Зазвичай кататонічне збудження не є тривалим, тоді як кататонічний ступор може тривати роками. Поряд з кататонічними явищами у хворих спостерігаються неврологічні симптоми, зокрема зміна форми зіниць. Розлади з боку вегетативної нервової системи бувають досить різко вираженими [61, с. 383].

Параноїдальна шизофренія, на відміну від перших двох форм, переважно дебютує у зрілому віці, нерідко після 30 років. Вона має відносно повільний перебіг, процес розвивається поступово. Спонтанні ремісії бувають порівняно рідко.

Для параноїду характерні відносне осмислення поведінки, певне збереження емоційності й порівняно менші прояви порушення послідовності мислення, особливо на початку хвороби. Але одразу викристалізовується виражений все більшою мірою маячний світогляд з поступовим розвитком спочатку марення стосунків, а пізніше одночасно з ним – марення переслідування , впливу, іпохондричного маячіння, а іноді й марення величності. З часом увага хворого все більше концентрується на власних галюцинаторно-маячних переживаннях, і він втрачає цікавість до реального життя.

Кінцеві стани при параноїдній формі шизофренії настають порівняно нескоро. При цьому розвивається афективна тупість, уривчастість мислення, порушується конкретизація понять. Нерідко поведінка стає дивакуватою, що має кататонічний відбиток. Разом з деградацією особистості, що наростає, все більшою мірою проявляється аутизм з повною втратою інтересу до зовнішнього світу[61, с. 385].

Проста шизофренія є однією з найчастіших форм цієї хвороби. Зазвичай вона починається в період статевого дозрівання. Розвивається поступово, іноді протягом десятків років, призводить до більшою чи меншою мірою вираженого дефекту особистості. Ремісії при цій формі шизофренії спостерігаються рідко.

Проста шизофренія характеризується занедбанням особистості, що прогресивно наростає, та апатією і повільним зниженням активності. Галюцинацій, маячних ідей та кататонічних симптомів не буває. Переважно спостерігається своєрідна недоумкуватість, що прогресивно розвивається десятиліттями. Найчастіше це відбувається на тлі преморобідного шизоїдного психопатичного складу особистості. Лише в окремих легких випадках психічні відхилення утримуються на рівні шизоїдної психопатії (розлади особистості) [61, 387].

До атипових форм шизофренії належать: циркулярна шизоафективна та ремітуюча форми; картини шизофренії із потьмаренням свідомості, з екзогенною чи іншою гетерогенною органічною домішкою; поєднання шизофренії з епілепсією; шизофренія з картинами нав’язливості; форма шизофренії, що має в’ялий перебіг; фебрильна її форма; шизофренія в