В копенгагівському дослідженні групи ризику був зроблений висновок, що матері тих дітей, які пізніше захворіли шизофренією, відрізняються меншою відповідальністю і меншою емоційною стабільністю, чим матері дітей, що пізніше не мали відхилень від норми чи захворівших шизоїдними розладами [63, с. 711].

Представники психоаналізу вже давно намагаються ідентифікувати порушення відношення між батьками і дітьми, які відповідальні за виникнення в подальшому шизофренії.

Відома концепція «double bind» («подвійний зв’язок»). Даний підхід заснований на тій частині теорії комунікації, яку Рассел назвав теорією логічних типів. Головне положення цієї теорії полягає у вказівці на принципову відмінність між логічним класом і його членами. Клас не може бути власним членом, і жоден з членів класу не може бути самим класом, оскільки поняття, що вживаються для позначення класу, знаходяться на іншому рівні абстракції - належать до іншого логічного типу, ніж поняття, що вживаються для членів класу. У психології ж реального спілкування ця відмінність постійна і неминуче ігнорується і може призводити до виникнення в людському організмі патології, коли в комунікації між матір'ю і дитиною мають місце певні форми такого зміщення і в своєму крайньому вираженні ця патологія виявляється у вигляді симптомів, формальні характеристики яких заставляють кваліфікувати її як шизофренію[36, с. 898].

Якщо шизофренія є наслідком внутрішньосімейної взаємодії, то можливим є формальний опис послідовностей переживань, які викличуть подібну симптоматику. Те, що відоме з теорії научіння, узгоджується з очевидним фактом: люди використовують контекст як ключ для розрізнення модальностей. Таким чином, ми повинні шукати не якесь специфічне травматичне переживання в інфантильному досвіді, а характерні послідовності патернів переживань. Дану особливість слід шукати на абстрактному, або формальному, рівні. Найважливіша особливість цих послідовностей полягає в тому, що вони повинні формувати у пацієнта психологічні звички, що проявляються в шизофренічній комунікації. Іншими словами, шизофренік повинен жити в світі, де послідовність подій така, що його незвичайні комунікативні звички в певному значенні доречні.

Складові double bind такі:

1. Двоє або більш учасників. Одного з них для зручності визначають «жертвою». Вважається, що ситуація double bind створюється виключно матір'ю; вона може складатися і за участю обох батьків або, можливо, братів і сестер.

2. Досвід, що повторюється. Double bind – це «сюжет», що повторюється, в життєвому досвіді «жертви».

3. Первинне негативне розпорядження. Воно може приймати одну з двох форм:

(а) "Не роби того-то і того-то, інакше я покараю тебе" або

(б) "Якщо ти не зробиш того-то і того-то, я покараю тебе".

4. Вторинне розпорядження, яке вступає в конфлікт з першим на абстрактнішому рівнів так само, як і перше, підкріплюється покараннями або сигналами, загрозливими самому існуванню. Вербальні формулювання вторинного розпорядження можуть бути різними. Наприклад: "Не вважай це покаранням", "Не вважай, що це я тебе караю", "Не підкоряйся моїм заборонам", "Не думай про те, чого ти не повинен робити", "Не сумнівайся в моїй любові. Моя заборона є (або немає) її вираженням" і так далі. Можливі також випадки, коли double bind викликається не одним індивідом, а двома наприклад, один з батьків може заперечувати на абстрактнішому рівні розпорядження іншого.

5. Третинне негативне розпорядження, що позбавляє жертву можливості покинути поле. Формально немає необхідності виділяти це розпорядження в особливий пункт, оскільки підкріплення на двох інших рівнях вже включає загрозу існуванню. Крім того, якщо ситуації double bind мають місце в ранньому дитинстві, то очевидно, що дитя не може їх уникнути. Проте в деяких випадках неможливість для жертви втечі з ситуації забезпечується за допомогою спеціальних засобів, які не є чисто негативними, наприклад за допомогою раптових обіцянок любові і тому подібне

6. Нарешті, повний набір складових перестає бути необхідним, коли жертва привчається сприймати світ в стереотипах double bind. Майже будь-який фрагмент патерну double bind може тепер бути достатнім для того, щоб викликати паніку або лють. Стереотип конфліктних розпоряджень може відтворюватися навіть галлюцинаторнимі голосами [36, сю 894].

Саме така ситуація складається у взаємодії майбутнього шизофреніка і, його матері. Проте подібне трапляється і в нормальних стосунках. Опинившись в ситуації double bind, людина починає захищатися подібно до шизофреніка, тобто приймає метафоричне твердження за буквальне. Наприклад, одного дня службовець опинившись вдома в робочий час. Його товариш по службі, подзвонив йому і жартівливо запитав: «Як ти туди потрапив?» Службовець відповів: «На машині». Він відповів на питання буквально, оскільки зіткнувся з повідомленням, в якому питалось, чому він вдома, а не на роботі, але одночасно і заперечувалося - самим формулюванням питання – що питаються саме про це. (Оскільки товариш по службі розумів, що влізає в чужі справи, він сформулював питання метафорично.) У описаній ситуації взаємовідношення з товаришем по службі були для «жертви» досить значимими, оскільки він не знав, як буде використана інформація, тому він і відповів буквально. Подібна поведінка характерна для будь-якої людини, що виявилася в ситуації, де від нього чекають негайної відповіді. Шизофренік же постійно перебуває