Пам'ять також здатна відновлювати певний емоційний стан у разі повторної дії ситуації. Слідами в емоційній пам'яті є не емоції і почуття, а ті чинники, які їх зумовили. Особливості цієї пам'яті - у швидкості, винятковій стійкості, тривалості зберігання слідів та в мимовільності відтворення. Якщо в житті людини виникає ситуація, схожа на емоційно забарвлені події минулого, у неї з'являються подібні емоційні стани. [15]

1.3. Види пам'яті

Закріплення і відновлення індивідуального досвіду відбуває-ться в різноманітних формах. Пояснюється це тією обставиною, що пам'ять проявляється і обслуговує всі види різноманітної життєдіяльності людини.

В основу видової класифікації пам'яті в сучасній науці по-кладено три

основні критерії (ознаки):

1. Об’єкт запам’ятовування, тобто те, що запам’ятовується.

2. Мета й способи запам’ятовування і відтворення.

3. Тривалість збереження в пам’яті.

Рухова пам'ять або моторна, проявляється в запам’ятовуванні й відтворенні рухів та їх систем. Вона ле-жить в основі вироблення і формування рухових навичок та звичок. [10]

У процесі опанування рухових трудових дій дуже важливе значення має їх правильна організація. Тільки за цієї умови во-ни можуть формуватися з певною швидкістю і легкістю та відповідати вимогам успішного виконання тієї чи іншої діяльності.

Усі люди мають рухову пам'ять. Однак прояви її в кожної людини відбуваються по-різному. Ці індивідуальні відмінності залежать від двох факторів: 1) від природжених фізичних особли-востей організму і 2) від ступеня правильної виучки, вправ і тре-нувань у виробленні рухових навичок. В результаті індивідуаль-них особливостей (природжених і набутих) кожна людина має свій темп, стиль руху при ходінні, письмі, в праці, грі, спорті та ін. [13]

Звичайно, ознакою доброї рухової пам'яті людини є фізична спритність, вправність у трудових операціях і інших видах прак-тичної діяльності.

Рухова пам'ять генетична (за своїм походженням) передує іншим видам пам'яті. У дитини її перші прояви припадають на перший місяць життя. Спочатку діти засвоюють вузьке коло най-простіших рухів. Потім запам'ятовування і відтворення рухів прогресивно розширюється, захоплюючи все більше коло дедалі складніших рухів. При закріпленні й відтворенні вони все більше набувають свідомого характеру, тісно пов'язуються з процесами мислення, волі, іншими видами пам'яті. Це значить, що на різ-них вікових етапах якісні особливості рухової пам'яті неоднорід-ні. Саме в якісній перебудові й полягає її розвиток.

Емоційна пам'ять – це пам’ять на пережиті почуття. Позитивні або негативні почуття не зникають безслід-но, а запам'ятовуються і відтворюються за певних умов. [16]

Подібно до того, як у зоровій пам'яті перед нашим внутрішнім оком оживає давно забута річ, пейзаж чи образ людини, так точ-но в емоційній пам'яті оживають пережиті раніше почуття. Зда-валося, що вони зовсім забуті, та раптом якийсь натяк, думка, знайомий образ — і знову вас охоплюють переживання... Раз ви здатні блідніти, червоніти при одній згадці про пережите, раз ви боїтесь думати про давно минуле нещастя — у вас є пам'ять на почуття, або емоційна пам'ять.

Емоційна пам'ять впливає на формування особистості люди-ни. Вона дає змогу людині регулювати свою поведінку залежно від раніше пережитих почуттів. Пережиті й збережені в пам'яті почуття виступають як спонукальні сили або до здійснення тієї чи іншої дії, вчинка, або до відмови від дії, якщо з нею пов'язані негативні переживання в минулому. Емоційна пам'ять — найважливіша умова духовного розвитку людини. Якби людина за-бувала почуття радості й задоволення від зробленого благород-ного та морального вчинку, так само як і муки сумління, спричи-нені поганим вчинком, то вона мала б слабку спонуку до нового здійснення благородних справ і утримання від поганих, антимо-ральних. [14]

Відтворені (або вторинні) почуття можуть відрізнятися від первісних як за силою, так і за характером, змістом. За силою відтворене почуття може бути слабкішим або рівним первісному.

Прикладами тут можуть бути такі життєві факти, коли сильне й глибоке горе, сильна радість з часом слабішають у нашій пам'я-ті. Горе змінюється смутком і сумом, радість — спокійним задо-воленням. Вторинне почуття може мати ту саму силу, що й пер-вісне. Це буває тоді, коли пережите раніше почуття пов'язане з подіями й фактами, які мають життєво важливе значення.

Образна пам'ять – це збереження і відтворення образів раніше сприйнятих предметів та явищ дійсності. Образна пам’ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою та смаковою. Зорова і слухова пам'ять найчіткіше проявляються в усіх нормально розвинутих людей, а розвиток дотикової, ню-хової і смакової пам'яті пов'язаний переважно з різними видами професійної діяльності (наприклад, у дегустаторів харчової про-мисловості) або спостерігається в людей, позбавлених зору й слуху. Яскравим прикладом їх виняткового розвитку є Ольга Скороходова. [2]

Високого розвитку образна пам'ять досягає в людей художніх професій: художників, музикантів, письменників.

Деякі люди мають надзвичайно яскраво виражену пам'ять, що зветься ейдетичною (від грецького слова «ейдос» — образ) пам’яттю. Ейдетичні образи є наслідком інертності збудження центральної кіркової ланки зорового чи слухового аналізатора. Тому людина-ейдетик деякий час після сприйняття продовжує в усіх деталях бачити тільки-но сприйняту картину, чути мело-дію і т. д.

Точність відтворення об'єктів, що сприймаються, тобто відпо-відність образу оригіналу, істотно залежить від участі мови при закріпленні в пам'яті сприйнятого. Найважливішу роль тут віді-грає правильне пояснення того, що сприймається. Шкільна прак-тика підтверджує це положення. Школярі, що сприймають пред-мет без словесного пояснення, як правило, відтворюють його образ неточно, фрагментарно (уривчасто). [17]

Словесно-логічна пам'ять – виражається у запам’ятовуванні і відтворенні думок. Думки не існують поза мовою, поза тими чи іншими словами та виразами. Тому такий вид пам'яті