Відтворення думок не завжди відбувається в тому самому словесному виразі, в якому вони були спершу висловлені. В од-них випадках запам'ятовується і відтворюється лише загальний смисл, суть виражених думок, а буквальне словесне відтворення їх не потрібне. В інших — запам'ятовується і відтворюється не тільки загальний смисл змісту, а й точне, буквальне словесне ви-раження думок (заучування напам'ять). Однак буквальне від-творення словесного матеріалу може відбуватися без розуміння його смислу, тоді заучування буде вже не логічним, а механіч-ним запам'ятовуванням. Істотну роль при цьому відіграє рівень мовного розвитку. Чим менше розвинута мова школяра, тим важче йому виразити смисл своїми словами. Але в цьому випадку й важливо спонукати дитину переказувати навчальний матеріал своїми словами. [7]

Запам'ятовування смислу — це запам'ятовування загальних і суттєвих сторін та ознак матеріалу й відвертання від деталей і малозначущих індивідуальних його ознак. Виділення суттєвого залежить від розуміння самого матеріалу, того, що в ньому є найважливішим і значущим, а що — другорядним. Отже, запа-м'ятовування і відтворення смислового матеріалу тісно пов'язано з процесами мислення, з розумовим розвитком людини, із запа-сом її знань. Діти, особливо молодшого шкільного віку, самостій-но виділяють окремі істотні ознаки з великим трудом, їм необ-хідна допомога вчителя. Що ж до деталей, то діти запам'ятову-ють і відтворюють їх нерідко дуже добре, надають їм непропор-ційно великого значення, особливо коли ці деталі мають яскраву наочність, конкретність і емоціональний вплив.

Довільна і мимовільна пам'ять. Ці види пам'яті розрізняють-ся залежно від мети та способів запам'ятовування і відтворюван-ня. Якщо не ставиться спеціальна мета запам’ятати й пригадати той чи інший матеріал і він запам’ятовується пасивно, немовби сам собою, без застосування спеціальних прийомів, без вольових зусиль, – така пам’ть є мимовільною Якщо ставиться спеці-альна мета запам'ятати, застосовуються відповідні мнемічні (від грецького слова «мнеме» — пам'ять) прийоми, робляться вольові зусилля — така пам'ять буде довільною. [9]

Мимовільна пам’ять у своєму розвитку передує довільній. Весь життєвий досвід дитини спочатку грунтується в основному на мимовільній пам'яті й набувається дитиною без спеціального наміру запам'ятати і без спеціальних зусиль. Однак у свідомій активній діяльності, у засвоєнні системи знань, умінь і навичок (наприклад, у навчанні) довільна пам'ять займає провідне місце.

Довготривала пам’ять обмежена за обсягом і тривалістю зберігання інформації віком людського життя. Це основне сховище досвіду людини. Якщо в короткочасній пам’яті ми живемо, то довготривала пам’ять зберігає знання, які додають зміст нашому безпосередньому існуванню. В довготривалій пам’яті зберігається:

· просторова модель світу, представлена тут у вигляді певних структур, які відповідають образам нашого будинку, міста, країни і всієї планети;

· знання про закони, будову світу і властивості об’єктів;

· наші уявлення про людей, самих себе, соціальні норми і життєві цінності;

· моторні навички, наприклад, звукової і письмової мови, одягання, їзди на велосипеді, вміння розв’язувати завдання в різних галузях діяльності;

· навичок розуміння мови або інтерпретації здобутків у галузі живопису, музики тощо;

· плани і програми майбутньої діяльності.

Інформація в довготривалій пам’яті певним чином організована. Існує істотна відмінність в організації інформації особистого і відстороненого характеру. У зв’язку з цим було запропоновано два види довготривалої пам’яті – епізодичний і семантичний. [18]

В епізодичній памяті зберігаються закодовані події, прив’язані до певного часу, інформація про те, як виглядали ті чи інші речі, коли ми їх бачили. У цій пам’яті міститься всіляка автобіографічна інформація. Решта інформації позаособистого характеру зберігається в семантичній пам’яті – це, по-перше, факти пізнання не пов’язані з особистими переживаннями у певному місці й часі, і, по-друге, усе, що нам потрібно, щоб користуватися мовою.

Матеріал, який зберігається у цих двох видах довготривалої пам’яті, розрізняється не тільки за своєю специфікою, а й за схильністю до забування. Епізодична пам’ять перебуває в стані безперервної зміни, оскільки змінюється особистий досвід, тому інформація в ній легко може стати недоступною, однак вона не зникає зовсім.

В основі довготривалої пам'яті лежать структурні зміни у нейронах або структурні енграми. [19]

Розрізняють 2 гіпотези довготривалої пам'яті:

1) Довготривала пам'ять пов'язана із виникненням нових, міжнейронних, синаптичних контактів або із структурними змінами у вже існуючих синапсах, спрямованими на підвищення їх провідності.

2) Довготривала пам'ять пов'язана із внутрішньоклітинним збереженням слідів у вигляді так званих молекул пам'яті.

Довготривала пам’ять обслуговує більш складну інтелектуаль-ну й практичну діяльність людини. До такої діяльності, зокрема, належить навчальна діяльність учнів. Школяр, діставши навчальне завдання, повинен пам'ятати не тільки одержані вка-зівки та інструкції до його виконання. Він також повинен свідо-мо згадати ті раніше набуті знання, які потрібні для успішного розв'язання завдання. [20]

1.4. Характеристика процесів пам’яті

Пам'ять — це завжди діяльність, вона має характер певних процесів. Основні процеси пам'яті — запам'ятовування, збере-ження (і відповідно забування), відтворення і упізнавання. [17]

Запам'ятовування. Діяльність пам'яті починається з запам'я-товування, тобто з закріплення тих образів і вражень, які вини-кають у свідомості від дії предметів і явищ дійсності у процесі відчуття і сприйняття.

Запам'ятовування може бути ненавмисним (мимовільним) і навмисним (довільним).

Мимовільне запам'ятовування відбувається без заздалегідь поставленої мети запам'ятати. Воно проходить без вольових зу-силь, відбувається немовби само собою. Не всі факти та події навколишньої дійсності запам'ятовуються однаково мимовільно. Насамперед міцність і тривалість мимовільного запам'ятовуван-ня залежить від барвистості, рухливості та інших особливостей об'єкта. Наприклад, молоді школярі мимовільно запам'ятовують усе яскраве, рухоме, що впадає в очі. Особливо ефективним ми-мовільне запам'ятовування буває тоді, коли воно пов'язане з яс-кравими або сильними емоційними переживаннями,