Мимовільне запам'ятовування має велике значення в житті людини, воно розширює й збагачує її життєвий досвід, не вима-гаючи від неї спеціальних зусиль. [21]

Дослідження показали, що мимовільне запам'ятовування мо-же бути використано в педагогічній роботі в тих випадках, коли новий навчальний матеріал треба добре усвідомити. Тут основ-не завдання учня — усвідомлення нового, а запам'ятовування цього нового відбувається мимовільно, в самому процесі осмис-лення. Передчасна постановка спеціального завдання на запа-м'ятовування нерідко негативно позначається на розумінні. То-му іноді вчитель каже школярам: «Спочатку зрозумійте, розбе-ріться, не стараючись будь-що запам'ятати».

На відміну від мимовільного сві-домо спрямоване на запам'ятовування певного матеріалу. При довільному запам'ятовуванні людина докладає необхідні вольо-ві зусилля, мобілізує себе на краще й міцніше запам'ятовування матеріалу, застосовуючи для цього спеціальні прийоми та спосо-би запам'ятовування. Навчальна діяльність школярів — засво-єння знань, набування вмінь та навичок — спирається переваж-но на довільне запам'ятовування. Систематичне, планомірне, спеціально організоване запам'ятовування із застосуванням пев-них прийомів називають заучуванням.

Довільне запам’ятовування здійснюється двома способа-ми: механічним і смисловим.

Механічне запам'ятовуван-ня — це послідовне заучування окремих частин матеріалу без опори на смисловий зв'язок між ними. [14]

До механічного запам'ятовування учні вдаються в трьох ви-падках: по-перше, коли вони не можуть зрозуміти смисл виучу-ваного матеріалу; по-друге, коли окремі частини матеріалу не пов'язані між собою за смислом (наприклад, окремі назви пред-метів, хронологічні дати, числові вирази тощо); по-третє, тоді, коли вчитель вимагає знати все точно так, як написано в підруч-нику. Коли вчитель систематично вимагає тільки дослівних від-повідей від учнів, то цим виховується в них механічний спосіб засвоєння матеріалу.

Часто методика опитування учнів у класі визначає способи запам'ятовування ними навчального матеріалу. Учень пристосо-вується до системи опитування вчителя: якщо вчитель ставить багато запитань за змістом, змушує учнів міркувати, відповідати урок, то учень старається запам'ятовувати навчальний матеріал, роздумуючи в процесі його заучування. [15]

Механічне запам'ятовування матеріалу часто призводить до формального засвоєння знань. Крім того, механічне запам'ятову-вання неекономне, воно вимагає значно більше часу, ніж запам'я-товування смислове. Однак механічне запам'ятовування в розум-ному поєднанні із смисловим запам'ятовуванням корисне. Важ-ливо ґрунтовно розібратися, подумати й вивести правило, а потім уже його завчити; добре розібратися в історичних фактах, а потім додатково вивчити хронологічні дати.

Смислове запам'ятовування безпосередньо пов'язане з про-цесами мислення, воно спирається на розуміння змісту матеріа-лу, на усвідомлення тих логічних зв'язків, які існують між його частинами. У психології розроблено ряд прийомів, що полегшу-ють смислове запам'ятовування виучуваного матеріалу. [18]

Один з прийомів, що сприяє смисловому запам'ятовуванню — смислове групування матеріалу. Під смисловим групуванням слід розуміти членування матеріалу на частини з виділенням головного й істотного в кожній частині. [20]

Після загального ознайомлення з матеріалом він має бути детально проаналізований і розчленований на смислові групи чи частини. У кожній частині треба знайти й виділити смислові опорні пункти, тобто думки, словесні вирази та образи, які ви-значають основну суть даної частини, і сформулювати цю суть у вигляді коротких заголовків до кожної частини.

Далі необхідно провести синтетичну, узагальнюючу роботу, тобто встановити зв'язки між виділеними частинами виучувано-го матеріалу й зрозуміти логічну послідовність їх розміщення. Мислительна обробка повинна завершитися складанням загаль-ного плану розміщення навчального матеріалу. Зрозуміло, що на цьому запам'ятовування матеріалу не закінчується. Все, що добре усвідомлено, має бути закріплене в пам'яті наступними повтореннями. [22]

Доцільно починати повторення із спроби відтворити заучува-ний матеріал. У процесі відтворення людина встановлює, що во-на пам'ятає з раніше сприйнятого матеріалу, і відповідно до цьо-го організовує його повторення.

Практика навчання і психологічні дослідження показують, що для міцного закріплення знань істотне значення має при за-пам'ятовуванні спрямування на міцне й тривале збереження в пам'яті навчального матеріалу. Двом групам учнів було запро-поновано завчити один і той самий матеріал. В одній групі учнів попередили, що перевіряти, як вони запам'ятали, будуть через день, а в другій — через тиждень. Однак перевірили обидві гру-пи через два тижні.

Результати опитування показали, що краще пам'ятали мате-ріал учні другої групи.

Найважливіша умова швидкого й повного запам'ятовування матеріалу — це чергування повторень і відтворень у процесі за-учування. Звичайно не тільки діти, а й дорослі вдаються до від-творення матеріалу після багаторазових повторень, тобто коли матеріал майже уже вивчений. Такий спосіб заучування мало-ефективний і вимагає багато часу. [21]

В одному психологічному дослідженні було проведено такий дослід. Двом групам учнів запропонували текст для запам'ятан-ня. В одній групі цей текст повинні були запам'ятати після чоти-риразового читання підряд, у другій — шляхом дворазового читання, що чергувалося з відтворенням, тобто після першого читання йшло відтворення, за ним — знову читання і знову від-творення. Виявилось, що більш повним запам'ятовування було при чергуванні читання і відтворення. Наступна перевірка пока-зала, що матеріал, заучуваний другим способом, зберігається в пам'яті повніше й міцніше, ніж при першому способі. Так, через годину у першої групи учнів збереження матеріалу дорівнювало 52%, а у другої — 75%, через 10 днів — відповідно 25 і 72%. Ефективність другого способу запам'ятовування пояснюється тим, що при відтворенні випробувані щоразу встановлювали, що їм ще не вдалося запам'ятати, і тому при наступному повторенні звертали особливу увагу на ці частини матеріалу.

Успіх заучування залежить не стільки від кількості повто-рень,