Процес запам'ятовування може протікати більш ефективно, якщо зосередитися на засвоюваному матеріалі. Встановлено, що краще засвоюється інформація, яка являється об'єктом уваги і свідомості, виступає в якості мети. Таким чином, зменшується об'єм вихідної інформації, полегшується робота при її переробці.

Очевидно, обсяг короткочасної пам'яті визначається не кількістю стимулів, що утримуються водночас, а дією механізму кодування інформації. Це є відображення запам'ятовуваного матеріалу в вигляді виділених, послідовно розміщених знаків в слуховій і зоровій системах людини. Як правило, інформація перекодовується в акустичну форму, а потім зберігається. [22]

Встановлено також, що в основі короткочасної пам'яті лежать процеси активного проговорювання, тобто повторення індивідом матеріалу. Цей механізм оснований на тому, що запам'ятовуючий матеріал в результаті свідомого повторення утримується в короткочасній пам'яті на більш тривалий час, ніж декілька секунд. Якщо таке проговорювання має механічний характер, то матеріал, як правило, забувається, якщо осмислений і супроводжується мнемічними діями, то переходить у тривалу пам'ять.

Короткочасна і довготривала пам'ять взаємопов'язні і працюють як єдина система.

Короткочасна пам'ять – процес відносно невеликої три-валості (кілька секунд чи хвилин), але достатньої для точного відтворення подій, що тільки-но відбулися, тільки-но сприйнятих предметів та явищ. Після цього недовгого часу враження зни-кають, і людина, звичайно, виявляється неспроможною що-не-будь згадати із сприйнятого. Така пам'ять друкарки, яка друкує текст. Кожне слово, фразу вона пам'ятає точно, але завжди кіль-ка секунд. Довготривала пам'ять (ДП) характеризується відносною тривалістю і міцністю збереження сприйнятого матеріалу. [18]

Структура й механізми короткочасної й довготривалої пам'яті ще не досить вивчені й потребують додаткового дослідження. Однак уже зараз відомо, що при короткочасній пам'яті відтво-рення матеріалу відбувається у тій «фотографічній» формі й послідовності, в якій він сприймався, тобто певною мірою меха-нічно. При довготривалій пам'яті сприйнятий матеріал реконструюється й закріплюється за смислом, тому й відтворюється вибір-ково й узагальнено, залежно від завдань та характеру самої ді-яльності, тобто теж свідомо.

Значення короткочасної і довготривалої пам'яті в житті та ді-яльності людини різне.

Короткочасна пам'ять обслуговує окремі ланки та операції діяльності. Наприклад, перекладач зберігає точно у своїй пам'я-ті фразу, поки її перекладає. При переході до нової фрази точне формулювання попередньої фрази відразу забувається. Анало-гічні (схожі) прояви короткочасної пам'яті спостерігаються в роботі стенографістки, оператора і представників інших видів скороминущої діяльності. В цьому явищі, мабуть, є своя доціль-ність.

Якби вся стара інформація залишалась у пам'яті, то увага не могла б переключитися на сприйняття і утримання нової ін-формації, а отже, і виконання нової операції було б немож-ливе. [23]

1.6. Мнемічні властивості особистості

Особистісні особливості пам'яті полягають в індивідуальних
поєднаннях видів пам'яті, специфіці окремих процесів і властивостей, змісту надбань і професійній спрямованості. Важливою рисою мнемічних властивостей особистості є розвиток пам'яті, її продуктивність і місще в
загальній структурі якостей особистості. Значення має і те, які типи вищої
нервової системи лежать в основі психічної діяльності, в тому числі і мнемічної.

Індивідуальні відмінності в пам'яті людей виявляються в особливостях процесів і змісту пам'яті. Відмінності в процесах визначаються рівнем розвитку, швидкості, точності, міцності, мобільності й готовності до відтворення. Є люди з доброю пам'яттю. Здебільшого це дар природи, який треба розвивати. А є люди, яким менше поталанило, їм важко запам'ятати кілька слів, важче вдається надолужувати прогалини й виправляти недоліки. Розвиток пам'яті в онтогенезі не на користь останніх, бо темпи їх розвитку набагато відстають від обдарованих пам'яттю. Варто зазначити, що пам'ять та рівень її розвитку є важливим показником інтелектуального розвитку людини взагалі. За винятком окремих випадків, еволюція пам'яті тісно пов'язана з розвитком усіх пізнавальних процесів: сприймання, мислення, уяви. Неважко зрозуміти, що високий розвиток пізнавальної діяльності суттєво впливає на продуктивну діяльність і властивості особистості в широкому плані. Відмінності в рівні розвитку пам'яті значною мірою залежать від особливостей типів вищої нервової діяльності, шо передається людині у спадок. Швидкість і стійкість тимчасових нервових зв'язків зумовлені наявністю сильних процесів збудження і гальмування, а це сприяє швидкому й міцному запам'ятовуванню. Низька рухливість основних фізіологічних процесів знижує швидкість запам'ятовування, а слабке гальмування — точність запам'ятовування. [25]

Проте не слід переоцінювати природні можливості особистості, вони теж змінюються протягом життя. Такі властивості пам’яті, як точність, міцність, мобільність, залежать від звичок людини до точності, надійності,відповідального ставлення до своїх обов'язків, наполегливості в роботі. Рівень пам'яті залежить і від тренувань, уміння запам'ятовувати й пригадувати, від наявності досвіду подолання труднощів.

.Мі

Індивідуальні відмінності виявляються не тільки в загальному рівні розвитку пам'яті, а й у рівні розвитку окремих видів пам'яті кожної людини: словесно-логічної, образної, рухової та емоційної.

Людина з домінуванням логічної пам'яті легко запам'ятовує поняття в словесній формі, теоретичні ідеї, логічні конструкції суджень тощо. Без зусиль вона запам'ятовує прізвища, логічні схеми, математичні закономірності абстрактні положення, узагальнення, теоретичні судження.

Це можуть бути елементи образної пам'яті: зорові, слухові, тактильні, нюхові чи смакові почуття та образи пам'яті залежно від того, який аналізатор виявляється найпродуктивнішим для запам'ятовування різних вражень. Виявляючи схильність до того чи іншого способу запам'ятовування, людина використовує її як переважаючий прийом піднесення продуктивності своєї пам'яті. [21]

Говорячи про виняткову роль того чи іншого