Реферат на тему:

“Щеплення – панацея чи небезпека? “

План:

1) Порядок проведення профілактичних щеплень.

2) Переваги і недоліки вакцинації.

3) Побічні реакції.

4) Ставлення медиків і населення до щеплення.

Щеплення – панацея чи небезпека?

Останнім часом на сторінках української преси розгорнулася широка дискусія стосовно необхідності робити профілактичні щеплення дітям. Дискусія, на наш погляд, необхідна, тому що за останній час кількість негативних реакцій серед дітей різко зросла, а епідемічна ситуація в Україні різко погіршилася. Це, перш за все, епідемія туберкульозу в країні. Епідемія туберкульозу має такі масштаби, що вже мова йде не тільки про обов’язкову імунізацію в пологових будинках, як було за радянських часів, а й про лікування хворих на туберкульоз не тільки в спеціалізованих, а й в медичних установах із закритим режимом.

На жаль, ми не чуємо відповідей ані від Міністерства охорони здоров’я, ані від наукових медичних установ. Принаймні, не чуємо відповідей, які б викликали довіру. Чому так різко зросли алергічні реакції на щеплення? Чи це наслідок загально погіршення екологічної ситуації, чи наслідки Чорнобильської катастрофи? Можливо, погіршилася якість вакцин? Чи існують медичні програми виховання батьків, в яких не тільки роз’яснювали б необхідність щеплення або його негативний вплив на здоров’я дитини, але й пропонувалися санітарно-гігієнічні заходи. Наприклад, в Великій Британії існує правило, що якщо дитина віком до 7 років захворіла на вітряку або краснуху, то йому дозволяють контактувати з іншими дітьми, бо дитячі інфекції легше проходять у дитячому віці і є дуже небезпечними і підлітковому чи молодому віці. 

Чи обов’язково робити щеплення й що робити, якщо я не хочу робити їх своєї дитині? Відповідь експерта: Перше: Чинне законодавство України призиває громадян свідомо ставиться до планових профілактичних щеплень і при відсутності медичних протипоказань робити їх. Однак не є обов’язковим. Друге: Якщо Ви самі не хочете пройти профілактичні щеплення, то в цьому випадку Ви не зможете займатися певною професійною діяльністю. Третє: Якщо Ви вважаєте, що Ваша дитина хвора, і планове профілактичне щеплення погіршить стан його здоров’я, у цьому випадку необхідно звернутися з письмовою заявою до головного лікаря вашої районної дитячої поліклініки про проведення додаткового обстеження.

Якщо Вам буде відмовлено, то заяву необхідно направити до міського або обласного управління охорони здоров’я із проханням про комісійний розгляд стану здоров’я дитини. Четверте: Якщо Ваша дитина здорова, за висновком педіатрів може проходити планові профілактичні щеплення, але Ви однаково не хочете цього робити - у такому випадку зовсім на законних підставах Вашій дитині буде відмовлено у відвідуванні дитячих дошкільних і загальноосвітніх закладів. У цьому випадку виховання й навчання дитини буде проходити у Вас дома."

Експертний висновок про кір та краснуху

Додаткова імунізація населення проти кору та краснухи в Україні встановлена наказами МОЗ №284-Адм від 24.09.2007 р., №178 від 03.04.2008 р., №213 від 18.04.2008 р., розпорядженням Кабміна №348-р від 27.02.2008 р. Вона має бути застосовано з метою організації та проведення додаткової імунізації населення України проти кору та краснухи в рамках виконання програми Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) з ліквідації кору в Європейському регіоні та сертифікації України, як території, вільної від кору до 2010 року. В розпорядженні Кабміну йдеться, що вакцини, шприци та коробки для безпечної утилізації використаних шприців і голок одержані як гуманітарна допомога від ЮНІСЕФ і ВООЗ.

Аналіз вищенаведених нормативно-правових, а також чинного законодавства України, що стосується медичних щеплень дозволяє здійснити наступні висновки: В наказах МОЗ та розпорядженні Кабміну не йдеться про загрозу виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях України. Тому можливо застосування п.6 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» №1645-ІІІ від 06.04.2000 р. (див. нижче), а саме, пацієнт має вибір погодитись чи ні на профілактичне щеплення. Більш того, ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» прямо не вказує й на обов’язковість «обов’язкових» щеплень. Положення про добровільність щеплень підкріплюється й ст. 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я», в якої йдеться про обов’язковість отримання від пацієнта інформованої згоди для застосування до нього методів профілактики, до яких відносяться й медичні щеплення. Частина б) статті 10 Основ, в якій йдеться про обов’язок громадян у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення, на наш погляд, відсилає до п.2 ст.12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», в якому встановлюється обов’язок проходити профілактичні щеплення працівникам окремих професій. У КАЛЕНДАРІ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЩЕПЛЕНЬ В УКРАЇНІ (затверджений наказом МОЗ №48 від 03.02.2006 р.) додатково підкреслюється, що жінки дітородного віку, що не хворіли на краснуху і не були проти неї щеплені, можуть отримувати індивідуальні щеплення за власним бажанням згідно з інструкцією до вакцин. Та цей документ також не скасовує вимоги закону щодо отримання інформованої згоди від пацієнта на застосування до нього профілактичних медичних заходів.

На мою окрему думку, МОЗ України навряд чи порушило вимоги статті 13 ЗУ  «Про захист населення від інфекційних хвороб»: для профілактичних щеплень застосовуються медичні імунобіологічні препарати вітчизняного та зарубіжного виробництва, зареєстровані в Україні в установленому законодавством порядку. Що стосується загальних питань шкідливості профілактичних щеплень, зокрема проти кору та краснухи, це складне питання може бути розв’язане за допомогою провідних наукових установ, у тому числі й закордонних,