Профілактичні щеплення рятують здоров‘я та життя наших дітей

Хворобу легше попередити, ніж потім її лікувати. Вакцинація є унікальним, перевіреним роками засобом попередження інфекційних хвороб. Завдяки проведенню профілактичних щеплень щорічно рятується життя біля 4 мільйонів дітей. Основною метою імунізації є формування специфічного імунітету та створення тривалого захисту організму від інфекцій. Як відомо, багато інфекційних хвороб проходить з важким перебігом та розвитком ускладнень. Хоча сучасна медицина має великі можливості для їх лікування, але тривалий перебіг захворювання наносить моральний та матеріальний збиток, як дитині, так і батькам. Детальніше розказати про ці проблеми та розвіяти міфи ми попросили спеціалістів Державного Підприємства „Центр імунобіологічних препаратів” Г.Мойсеєву, В.Васильєву, Т.Джевагу.

На жаль, у деяких батьків виникає необґрунтований страх перед проведенням щеплень собі та своїм дітям через побоювання ускладнень, що пов‘язано з поширеною думкою розцінювати будь-які порушення здоров‘я у післявакцинальному періоді як такі, що викликані саме вакцинацією. Хоча вже доведено та науково обґрунтовано, що після вакцинації виникає мінімальний ризик ускладнень в порівнянні з ускладненнями після перенесеного відповідного інфекційного захворювання. Наведемо данні частоти патологічних ознак, які можуть проявлятися у дітей як при вакцинації, так і при захворюванні.

В Україні, як і в усіх розвинутих країнах світу, існує система моніторингу за безпекою вакцин, яка була створена у 1996 році та дозволяє визначати частоту післявакцинальних реакцій та ускладнень.

Найважливішим показником моніторингу є рівень післявакцинальних ускладнень розвиток, яких залежить від ряда факторів:

- якості вакцини;

- індивідуальних особливостей організму щепленого;

- дотримання правил збереження та транспортування вакцинних препаратів;

- проведення всіх маніпуляцій, які пов‘язані з імунізацією спеціально підготовленим медичним персоналом, якій чітко дотримується інструкції про застосування кожного вакцинного препарату;

- відсутності гострих або хронічних захворювань перед щепленням;

- урахування попереднього прищеплювального анамнезу;

- своєчасного виявлення всіх випадків захворювання у щеплених;

Відповідно до офіційно отриманих даних протягом останніх 5 років в Україні зареєстровано 215 післявакцинальних ускладнень, які у переважній більшості випадків проявилися неврологічними або алергічними реакціями. Як правило, такі реакції виникали у дітей з обтяженим анамнезом життя та були обумовлені індивідуальними особливостями організму щепленого. Більша частка неврологічних ускладнень у вигляді енцефалітичних реакцій реєструвалися на перше введення вакцини АКДП. Алергічні реакції мали місце при застосуванні як комбінованих вакцин АДП, проти кору- паротиту- краснухи, так і моновакцин - проти кору, краснухи, вірусного гепатиту В, переважна їх більшість реєструвалася на друге щеплення. Алергічні реакції можуть виникати і при порушенні відповідних умов транспортування та зберігання вакцин особливо таких, як АКДП, АДП, АДП-М, проти вірусного гепатиту В.

До окремої групи відносяться ускладнення, які виникають при застосуванні протитуберкульозної вакцини. Переважна їх більшість реєструється у вигляді підпахвових лімфаденітів і пов‘язана з індивідуальною реакцією організму дитини. Деяка частка обумовлена порушенням техніки введення вакцинного препарату.

Введення в національний календар профілактичних щеплень інактивованої поліомієлітної вакцини сприяло запобіганню розвитку серйозних післявакцинальних ускладнень у вигляді вакцинасоційованого паралітичного поліомієліту, які можуть реєструватися на введення живої поліомієлітної вакцини. За останні 2 роки в Україні не зареєстровано жодного подібного ускладнення.

Також позитивним моментом вакцинопрофілактики стало застосування в Україні вакцини з ацелюлярним кашлюковим компонентом (АКаДП), що сприяло зменшенню післявакцинальних ускладнень у вигляді неврологічних реакцій, особливо в групі дітей, що мають обтяжений неврологічний анамнез життя.

Аналіз результатів моніторингу за побічною дією вакцин, які застосовуються в Україні, дозволяє зробити висновок, що частота післявакцинальних реакцій та ускладнень значно нижча за рівень, регламентований відповідною нормативною документацією та даними ВООЗ.

Таким чином, комплекс заходів, що включає використання сучасних, високоякісних вакцин, урахування всіх правил проведення профілактичних щеплень, дотримання умов транспортування та зберігання вакцин сприяє мінімальному ризику побічних реакцій у післявакцинальному періоді при проведенні щеплень як здоровим дітям, так і дітям з відхиленнями у стані здоров‘я.

1. В ранньому дитячому віці, особливо на першому році життя,

проводиться найбільше число щеплень. В організм дитини вводять вакційні

препарати, різні по імуногенними, алергенними, та мутагенними

властивостями. Вказану інертність пояснювали стерильними умовами

існування плода у внутріутробному періоді, виключаючи можливість

екзогенної антигенної стимуляції. В останні роки погляди на імунологічну

реактивність дітей в ранньому віці підлягали значному перегляду. Ці дані

послужили основою для перегляду імунологічних проти показів.

Гіпердіагностика поствакцинальних ускладнень нерідко приводить до того,

що за них приймають виникненні у дітей в поствакцинальному періоді різні

інтеркурентні захворювання, особливо якщо вони з’явились в перші дні

після щеплення. Співпадання різних захворювань з щепленнями можуть

зустрічатися нерідко, так як сучасний календар профщеплень дітей перших

2-х років життя дуже насичений слідуючи ми один за одним щепленнями з

короткими інтервалами. Основні обов’язкові щеплення (проти туберкульозу,

поліомієліту, коклюшу, дифтерії, правця, корі) роблять в ранньому віці,

коли імунна система організму ще не досконала. Тому правильно сплановані

схеми імунізації можуть сприяти імунологічному дозріванню дитини, а

надмірні – угнітати її. При рішенні питання про проведення щеплень в

ранньому віці тою чи іншою вакциною слід взяти до уваги:

а) клініко-епідеміологічні показання;

б) здібність дитини до повноцінного вироблення імунітету до даного

конкретного антигену;

в) властивість розвитку сильних реакцій і ускладнень при вакцинації;

г) впливання кожної попередньої вакцини на відповідну реакцію організму

до слідуючої імунізації іншими