Причиною болю може бути обструкція панкреатичної протоки, що призводить до підвищення внутрішньопротокового тиску. Вона може бути зумовлена й ускладненням панкреатиту (гнійний парапанкреатит, псевдокісти, обтурація загальної жовчної протоки).

Для хронічного алкогольного панкреатиту характерні жирова дисторофія печінки, ураження міокарда, енцефалопатія, поліневрити.

Синдром панкреатичної диспепсії зустрічається часто, особливо при загостренні захворювання, важкому її перебігу. Спостерігається підвищена слинотеча, відрижка, нудота, блювання, метеоризм, анорексія. При наявності цукрового діабету турбує сильний голод і спрага. Стілець має схильність до чергувань закрепів і проносів. На пізніх стадіях, коли домінує зовнішньосекреторна панкреатична недостатність, – характерні проноси з виділенням надмірної кількості кашкоподібного, дуже смердючого з жирним блиском калу. Внаслідок зовнішньо-секреторної недостатності підшлункової залози наростає схуднення.

При огляді хворого на ХП поряд з схудненням знаходять жовтяничність шкіри (механічна жовтяниця при псевдотуморозній формі панкреатиту), сухість шкіри, глосит, стоматит.

Рис. Больові зони і точки при хронічному панкреатиті:

АОС - зона Шофара, АОВ - зона М.Губергріца-Скульського, D - точка Дежар-дена, G - точка А.Губергріца, P - підшлункова залоза.

При пальпації живота у хворого на ХП звичайно виявляють його здуття, біль в епігастрії та лівому підребір’ї, в панкреатичній точці Дежардена, холедохо-панкреатичній зоні Шофара, реберно-хребтовому куті зліва (симптом Мейо-Робсона). Іноді спостерігається атрофія підшкірно-жирової клітковини в області проекції підшлункової залози. Деколи вдається пальпувати збільшену і щільну підшлункову залозу. При її пальпації біль віддає в спину. Часто спостерігається болючість в ділянці хвоста підшлункової залози – симптом Малле-Гі. Це дослідження проводять на правому боці хворого із зігнутими колінами. Лікар сидить справа від хворого на краю ліжка і просуває свою ліву руку в ліве підребір’я по напрямку медіально знизу і латерально зверху і піднімає розігнуту кисть, внаслідок чого кінці пальців досягають хвоста підшлункової залози. Позитивним є також симптоми Грота І, ІІ, ІІІ.

При лабораторному дослідженні виявляють помірну гіпохромну анемію, прискорену ШОЕ, нейтрофільний зсув, диспротеїнемію, підвищення активності амінотрансфераз, гамма-ГТП.

При ураженні острівцевого апарату підшлункової залози виявляють гіперглікемію і глюкозурію. В пізніх стадіях розвивається цукровий діабет. У таких хворих часті гіпоглікемічні стани, кетонурія (пониження секреції не лише інсуліна, але й глюкагона). Внаслідок порушення цілості паренхіми спостерігається феномен “ухилення ферментів” (трипсина, ліпази, амілази). Внаслідок гіпертрипсинемії можуть виникати падіння кров’яного тиску, тахікардія, дестабілізація коронарного кровобігу, підвищення проникності судинної стінки з петехіальними геморагіями на шкірі. Гіперліпаземія спричиняє жирову інфільтрацію печінки.

Діагностика. Зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози дослі-джують з допомогою двохканального зонду (для роздільної аспірації шлунко-вого і дуоденального вмісту). В дуоденальному вмісті натщесерце і упро-довж години після стимуляції секретином і панкреозиміном (ферменти дванадцятипалої кишки) визначають загальну кількість соку і його бікарбонатну лужність, а також активність ферментів – амілази, ліпази, трипсину. Панкреозимін вводять в дозі 1,5 ОД/кг маси тіла і збирають дуоденальний вміст упродовж 20 хвилин. Тоді вводять секретин в такій же дозі і збирають ще 3 порції дуоденального вмісту кожні 20 хвилин. В якості стимуляторів панкреатичної секреції можуть бути використані 30 мл 0,5% розчину HСl, а також 25 мл оливкової або соняшникової олії. Об’єм соку і вміст бікарбонатів характеризують стан гідрокінетичної функції підшлункової залози, а активність ферментів – стан екболічної її активності. Зменшення екболічної активності свідчить про наявність зовнішньо-секреторної панкреатичної недостат-ності, а зменшення об’єму та бікарбонатів вказує на верхньоблоковий тип панкреатичної секреції.

Допомагає в діагностиці і копрологічне дослідження калу, знаходження в ньому нейтрального жиру (стеаторея), м’язових волокон (креаторея), рослинних продуктів (лієнторея), крохмальних зерен (амілорея).

Діагноз підтверджують за даними ультразвукового дослідження підшлункової залози, комп’ютерної томографії та ендоскопічної ретроградної панкреатохолан-гіографії.

Перебіг. Розрізняють чотири клінічні форми хронічного панкреатиту.

1. Псевдотуморозний хронічний панкреатит (рancreatitis pseudotumorosa chronica) проявляється механічною жовтяницею. У таких хворих спостерігається біль у верхній половині живота, диспепсичні розлади. Цю форму хронічного панкреатиту важко відрізнити від раку головки підшлункової залози. При зондуванні підшлункової залози знаходять обтураційний тип панкреатичної секреції (нормальна концентрація ферментів при зменшеному об’ємі секрета). Характерний феномен “ухилення” панкреатичних ферментів у кров (трипсинемія, ліпаземія, амілаземія). Трипсинемія дає виражений больовий і геморагічний синдроми (Кулена, Холштедта, Мейо-Робсона). Ліпаземія – сприяє жировій інфільтрації печінки. Діагноз підтверджує ультразвукове дослідження, комп’ютерна томографія, ендоскопічна ретроградна панкреатохолангіографія.

2. Панкреатит з постійним болем (рancreatitis dolorosa) – болева форма хронічного панкреатиту, характеризується постійним болем у лівому підребір’ї з іррадіацією в поперек, крижі та зменшенням кількості кальцію. Позитивний симптом Грота-Губергріца. В крові позитивний феномен ухилення ферментів (трипсина, ліпази, амілази).

3. Хронічний рецидивуючий панкреатит (рancreatitis chronica recidiva). Характеризується чергуванням періодів загострення і ремісії. В час загострення – це клініка гострого панкреатиту: 1) оперізуючий біль; 2) явища панкреатичного колапсу; 3) нестримне блювання. Відмічається відсутність паралелізму між різким болем в надчерев’ї і пальпаторною незначною болючістю в епігастрії. Позитивні симптоми Кулена, Грей-Турнера, Холштедта, Мейо-Робсона, а також феномен ухилен-ня панкреатичних ферментів у кров.

4. Хронічний латентний панкреатит. Перебігає або з переважанням зовнішньо-секреторної недостатності (здуття живота, проноси, креаторея, стеаторея, амілорея) або ж з переважним розвитком внутрішньосекреторної панкреатичної недостатності (гіперглікемічна або гіпоглікемічна форми). Діагноз ставиться на підставі клінічних, лабораторних, ультразвукових методів дослідження. При затрудненнях застосо-вують комп’ютерну рентгенографію, ендоскопічну панкреатохолангіогра-фію.

Лікування. В лікуванні хворих на хронічний панкреатит використовують такі принципи: 1) боротьба з болем; 2) боротьба з самоперетравленням підшлункової залози; 3) лікування проявів зовнішньосекреторної панкреатичної недостатності.

Більшість лікарів рекомендують білкову дієту. За даними С.О.Тужиліна білок збільшує