РЕФЕРАТ

на тему:

Стан ортодонтичної допомоги в Україні

та перспективи її розвитку

Ортодонтія розвивається в Україні швидкими темпами. Безперечно, на сьогоднішній день вона зайняла вагоме місце в стоматології, і ця тенденція продовжується і надалі.

Зараз ортодонтія є не тільки частиною дитячої стоматології, а й гармонійно інтегрується в інші вузькі спеціальності стоматології дорослих, оскільки без співпраці з хірургами, пародонтологами, імплантологами та ортопедами неможливе комплексне вирішення стоматологічних проблем в повному обсязі.

Проте в сучасних соціально-економічних умовах в Україні існують значні труднощі в розвитку ортодонтії, зумовлені відсутністю сучасних правових та нормативних документів, що регулюють її функціонування, а також недостатністю бюджетного фінансування.

В розробці вирішення цих проблем основним моментом є вивчення фактичного стану ортодонтичної допомоги як самостійного розділу стоматології.

Основним методологічним підходом до планування заходів з питань охорони здоров’я є наявність блоку реальних даних про структуру захворюваності населення країни, її регіонів, про об’єм проведеної та необхідної медичної допомоги, норми забезпечення медичною допомогою, медичними кадрами.

На жаль, слід констатувати той факт, що по розповсюдженості зубощелепної аномалії та деформації займають одне з перших місць серед основних стоматологічних захворювань і мають чітку тенденцію до її зростання.

Так, за даними ВООЗ, розповсюдженість зубощелепних патологій складає 68 %. А результати епідеміологічних досліджень в Україні, проведених за останні роки, свідчать, що понад 75–80 % мають зубощелепні патології (близько 30 % — аномалії прикусу, 50 % — аномалії зубних рядів та аномалії положення зубів). Також зросла кількість вроджених вад обличчя. В порівнянні з минулими роками майже в двічі зросла частота вродженої відсутності зубів (адентії). 30–40 % дітей та підлітків мають дефекти зубних рядів внаслідок ранньої втрати як тимчасових, так і постійних зубів. Основною причиною дефектів зубних рядів є карієс та його ускладнення — 92,1 %. У 14,2 % дітей та підлітків виявлені вторинні зубощелепні деформації, зумовлені несвоєчасним заміщенням дефектів зубів та зубних рядів.

Без сумніву, розповсюдженість та інтенсивність дефектів зубів і зубних рядів та патологій прикусу в значній мірі залежать від рівня лікувальнопрофілактичної допомоги населенню в різних регіонах України. Окрім того, як відомо, потреба в ортодонтичному лікуванні визначається кількістю пацієнтів, що звернулись за допомогою до лікаря. На жаль, не усі пацієнти, що мають зубощелепну патологію, навіть у найскладніших її проявах, звертаються за ортодонтичною допомогою. Деякі з них не усвідомлюють своїх проблем, інші розуміють, що їм необхідна допомога, проте не можуть собі дозволити курс лікування або ж не в стані його отримати.

Відомо, що гіпотетична необхідність і потреба в лікуванні коливаються залежно від соціальних та культурних умов. Статистика свідчить, що саме в містах батьки звертаються до ортодонта з дітьми частіше, ніж в сільській місцевості. Окрім цього, значно змінився віковий склад ортодонтичних пацієнтів. Спостерігається «дорослішання» пацієнтів. Якщо донедавна пацієнти старше 18 років становили 7–10 %, то сьогодні відсоток дорослих ортодонтичних пацієнтів значно виріс і складає близько 30–35 %, причому 3,5 % випадків лікування має сімейний характер.

Безумовно, якість та ефективність надання ортодонтичної допомоги населенню України залежить від ряду факторів. Одним із найважливіших з них є забезпечення медичними кадрами (лікарями-ортодонтами та зубними техніками).

Згідно нормативних документів МОЗ України (Наказ № 33 від 25.02.2000 р.), що регламентують ортодонтичну допомогу, на 10 тисяч дитячого населення виділяється один лікар-ортодонт. За статистичними даними, в Україні проживають близько 10-ти млн дітей до 18 років. Виходячи з вищезазначеної кількості дитячого населення України, в практичній охороні здоров’я повинно працювати на державних засадах 1 тис. лікарів-ортодонтів (при цьому не враховано доросле населення України). Проте, згідно офіційних даних за 2006 рік, ортодонтичну допомогу надавав 491 ортодонт, тобто дефіцит складає більше 50 %.

Для лікарів-ортодонтів створено відповідно 469 робочих місць. Найкраще забезпеченість областей лікарями-ортодонтами та зубними техніками у Житомирській — 120 %, Сумській — 91 %, Запорізькій — 75 %, Львівській — 83 % Донецькій — 70 %, Дніпропетровській — 57 %, Харківській — 50 %, Одеській — 80 %. Найгірша в Закарпатській — 30 %, Кіровоградській — 25 %, Чернігівській — 30 %, Волинській — 36 %.

Враховуючи високе розповсюдження зубощелепної патології, ця кількість ставок явно недостатня.

Відсутність достатньої кількості лікарів-ортодонтів в районних центрах призводить до того, що невиявлена та нелікована своєчасно патологія зубощелепової системи в дитячому віці віддзеркалюється у зростанні показників непридатності вже теперішнім юнакам та призивникам до лав збройних сил України.

Не менш важливим фактором якості та ефективності ортодонтичної допомоги є професіоналізм фахівців. Адже результати лікарської ортодонтичної допомоги можуть бути зумовлені відсутністю належної якісної професійної підготовки спеціалістів, а також недостатньою інформованістю пацієнтів з приводу ортодонтичного лікування.

Так, з 491 працюючого лікаря-ортодонта в Україні вищу категорію мають 74 чол. (13,2 %), першу — 100 (26,7 %), другу — 150 (35,7 %), без категорії — 136 (24 %). Найбільше неатестованих лікарів в Кіровоградській, Закарпатській, Хмельницькій, Чернігівській областях.

Одним з важливих завдань, визначених Національною програмою профілактики стоматологічних захворювань, є подальше покращення якості підготовки лікарів-стоматологів. Задля цього необхідно першочергово привести систему підготовки лікарів-стоматологів, зокрема ортодонтів, до міжнародних стандартів.

В зв’язку з підписанням Україною Болонської угоди буде переглянуто підготовку і перепідготовку лікарів-ортодонтів, адже не завжди стаж роботи відображає професіоналізм лікарів. У зв’язку з цим необхідно розробити нові кваліфікаційні характеристики та вимоги до оцінки якості роботи лікаря-ортодонта.

Як відомо, структура, номенклатура і розвиток