Безперечно, лікування зубощелепної патології потребує значних трудових та матеріальних затрат. Проте жодні існуючі нормативи штатних розкладів лікарів-ортодонтів не дозволять в повному обсязі впоратись із лікуванням усіх дітей і дорослих, що потребують ортодотничної допомоги. Відповідно, великі сподівання покладаються на своєчасну діагностику та профілактику. Адже відомо, що порушення в розвитку зубощелепної системи, які проявляються в ранньому віці і складають 2 / 3 усієї ортодонтичної патології, можна та необхідно попереджати шляхом ранньої профілактики.

Часто зубощелепна патологія поєднується з іншою патологією як ротової порожнини, так і інших органів та систем. А поєднання патологій завжди приводить до складних порушень в організмі дитини, тому раннє виявлення, профілактика і правильний підхід до лікування мають велике значення в ортодонтичній практиці. Своєчасне усунення зубощелепних аномалій є профілактикою як місцевих, так і багатьох загальних порушень організму, у зв’язку з цим ортодонтія має велике соціальне значення.

Без сумніву, коли йде мова про дітей, велике значення має профілактична стоматологія, здобуття навичок дотримання порожнини рота в ідеальній чистоті. Це зараз чудово розуміють стоматологи та лікарі інших спеціальностей. Це вважається елементом культури, хорошого виховання та якості життя.

Зменшилась кількість профілактичних оглядів ортодонтами дітей в організованих дитячих колективах з метою своєчасного раннього виявлення у них зубо-щелепових аномалій та деформацій, а також дефектів зубних рядів. Результати соціологічного дослідження свідчать, що санпросвіта лікарів-ортодонтів недостатня, існує слабий зв’язок ортодонтів з іншими спеціалістами. Недостатньо ведеться профілактична робота з групами ризику, тобто диспансеризація ортодонтичних пацієнтів, особливо дітей з вродженою відсутністю зубів. Так, на диспансерному обліку з факторами ризику в нашій країні знаходяться близько 110 тисяч дітей, що складає біля 1 % загальної кількості. На жаль, ми взагалі забули про профілактику в гонитві за незнімною технікою.

Безумовно, недостатнє бюджетне фінансування медицини, незадовільне матеріальне забезпечення державних медичних установ, в тому числі і дитячих, змушують шукати шляхи виходу з цього положення. Тому на сьогоднішній день надзвичайно актуальним є визначення місця ортодонтичної допомоги в системі педіатричної служби, а також розробка індивідуалізованої комплексної системи профілактики і раннього лікування. Робота лікаря-ортодонта в програмі профілактики стоматологічних захворювань до 3-х років повинна бути чітко скоординованою з педіатрами, а відбір на диспансерне спостереження дітей цього віку (а далі дошкільного) повинен проводитись з урахуванням важкості, кількості та поєднання факторів ризику, особливостей фізичного розвитку.

Для усунення більшої частини зубощелепних аномалій необхідно, щоб профілактична робота систематично здійснювалась стоматологомпедіатром в організованих дитячих колективах, при активній допомозі батьків, рідних, вчителів, що беруть активну участь у вихованні дітей.

Ортодонт повинен керувати роботою по попередженню зубощелепної патології, яку проводять стоматологи дитячого віку, здійснювати спеціалізоване лікування аномалій прикусу, порушень функції зубощелепної системи та прагнути до досягнення максимально естетичного результату в гармонії обличчя та посмішки.

Згідно ВООЗ, санітарна просвіта є базовою частиною профілактики. Тому нам необхідно більше уваги приділяти інформованості лікарівстоматологів та інших фахівців щодо сучасних методів та способів профілактики зубощелепної патології. Це потребує в свою чергу перегляду учбових планів та програм для лікарів-стоматологів. Окрім цього, необхідно підвищувати рівень знань батьків та вчителів методів попередження зубощелепної патології.

Як уже зазначалось, за останні 10 років у вітчизняній ортодонтії відбулися фундаментальні зміни. Змінились ортодонтичні апарати, методи лікування, контингент пацієнтів і навіть філософія ортодонтії. З’явились надскладні технології, що потребують поглибленої спеціалізації, а також можливість вибору ортодонтичної апаратури.

Так, знімна апаратура з часом почала віддавати свої позиції незнімній у зв’язку з широкими можливостями останньої. Якщо раніше 90 % випадків лікувались знімними апаратами, то сьогодні вони використовуються лише у 16 % випадках; 84 % пацієнтів лікуються незнімною апаратурою. В той же час приблизно в 26 % лікування брекет-системами проводять з використанням знімних апаратів.

Позаротові апарати змінюються якісно і ширше використовуються. Частота використання лицевих дуг, лицевих масок, губних бамперів зросла з 8 до 65 %. Позаротові апарати, зокрема ті, що використовуються для дисталізації молярів, дозволили зменшити кількість видалень окремих зубів при дефіциті місця в зубній дузі (скупченість) на 34 %. Особливо слід виділити результати проведеного лікування мезіального прикусу. Застосовуючи лицеві маски, моделюючи ріст середньої третини обличчя, в ряді випадків вдається досягти хороших естетичних та морфологічних результатів, що дозволяє уникнути складнощів оперативних втручань.

Ретенційні апарати та ретенційний період набувають особливого значення у зв’язку зі зменшенням періоду активного ортодонтичного лікування до 1–2 років при збільшенні об’єму переміщення в зубощелепній системі. За бажанням пацієнта ретенційні апарати можуть бути незнімними (металеві та прозорі) або знімними, різних модифікацій. Якщо раніше у 85 % використовували знімні ретенційні апарати, то на даний час на їх частку припадає не більше 23 %. Найчастіше комбіновані варіанти — незнімні ретейнери на верхню і нижню щелепи — використовують одночасно зі знімними, одно- або двохщелепними апаратами на ніч.

Якість результатів ортодонтичного лікування за останні роки стала значно вищою. Впровадження таких методів обстеження, як телерентгенографія, дослідження моделей, ортопантомограма, дозволяє скласти точний план лікування і задовольнити бажання пацієнта. З’явилась можливість за допомогою брекет-систем створювати хороші оклюзійні взаємовідношення