Направленість та об’єм хірургічного втручання також змінилось у зв’язку з широким впровадженням в ортодонтичну практику лікування брекет-системами. Зменшилась кількість операцій компактостіотомії. Число операцій оголення коронок ретинованих зубів залишилось незмінним. Однак майже в 4 рази збільшилась кількість видалень зубів мудрості, що часто є необхідним в ретенційний період для стабілізації результатів лікування.

Комплексне лікування ортодонтичних пацієнтів разом з пародонтологом та терапевтом набуває все більшої актуальності. У зв’язку з високою поширеністю захворювань пародонта і розширенням дорослого складу ортодонтичних пацієнтів все частіше спостерігаються аномалії прикусу на фоні змін, що вже наявні в пародонті (в основному при скупченості). Це важлива проблема в ортодонтії, що потребує комплексного підходу до її вирішення. При спільному з пародонтологом спостереженні за такими пацієнтами відзначається помітне покращення клінічної картини в процесі лікування та після нього. Стабілізацію результатів лікування у таких пацієнтів здійснюють комплексно, використовуючи незнімні та знімні ретейнери, а також протезуванням з врахуванням створених оклюзійних контактів.

Перехід стоматології до ринкових відносин вимагає перегляду взаємовідносин між лікарем та пацієнтом. Проте правові взаємовідносини лікаря та пацієнта на сьогоднішній день не визначені. Пацієнт потребує якості та гарантій результатів ортодонтичного лікування. Однак іноді виникає дисонанс між його вимогами, з одного боку, і теоретичним та практичними можливостями реалізувати ці вимоги лікарем — з іншого. Незадовільні результати лікарської ортодонтичної допомоги можуть бути зумовлені відсутністю належної якісної професійної підготовки спеціалістів, а також недостатньою інформованістю пацієнтів з приводу ортодонтичного лікування. Грамотне заповнення та ведення первинної документації є запорукою зникнення непорозумінь та конфліктних ситуацій з боку пацієнтів.

Висновок

Принципово змінені за останні 5–7 років умови надання ортодонтичної допомоги населенню нашої країни (запровадження сучасних технологій та матеріалів, розширення вікового складу ортодонтичних пацієнтів, вищий рівень вимог пацієнтів щодо якості ортодонтичної допомоги, суттєві зміни в психології населення у зв’язку з платними медичними послугами) потребують:

· корінних змін у професійній післядипломній підготовці лікарів-ортодонтів та організації їх роботи;

· розробки єдиних вимог та стандартів якості ортодонтичних послуг;

· комплексного підходу до лікування ортодонтичних пацієнтів разом з пародонтологом, ортопедом, терапевтом, хірургом та імплантологом;

· розробки системи страхування діяльності лікаря-ортодонта в умовах практики добровільного медичного страхування.

Можна констатувати, що стан ортодонтичної служби в Україні характеризується високим рівнем наукових досліджень, суттєвими недоліками в організаційно-нормативній сфері діяльності.

Робота мережі стоматологічнолікувальних закладів, що надають ортодонтичну допомогу, регламентується певними нормативними документами, що мають гарантувати виконання медичним персоналом своїх обов’язків на певному рівні та забезпечити надання ефективної та якісної ортодонтичної допомоги. Проте більшість з них видані до 1995 року і не відповідають сьогоднішньому розвитку ортодонтії. Тому назріла необхідність удосконалення ортодонтичної допомоги, перегляду та доповнення нормативних документів, що регламентують функціонування ортодонтичної служби:

· положення про організацію діяльності лікаря стоматологаортодонта, зубного техніка-ортодонта;

· штатних нормативів медичного персоналу ортодонтичного відділення;

· переліку обладнання для оснащення ортодонтичного відділення та ортодонтичної зуботехнічної лабораторії;

· положення про критерії якості надання ортодонтичної допомоги;

· вимог до кваліфікаційних характеристик лікаря-ортодонта.