Судоми - раптово виникаючі приступоподібні мимовільні скорочення м’язів різної інтенсивності, тривалості і поширеності. Вони бувають: а) клонічними, б) тонічними і в) змішаними (клонічно-тонічними і тонічно-клонічними).

- Клонічні (від грецьк. clonus - безладний рух) судоми являють собою короткочасні скорочення окремих груп м’язів, які швидко слідують одне за одним. Такі судоми найчастіше спостерігаються при подразненні кори великого мозку і ушкодженні пірамідної системи.

- Тонічні судоми характеризуються тривалими (до декількох десятків секунд) м’язовими скороченнями, у результаті яких відбувається «застигання» тулуба або кінцівок у різних вимушених положеннях. Такі судоми зазвичай розвиваються при надмірному подразненні підкіркових структур. До розвитку тонічних судорог можуть призвести різні екзогенні інтоксикації: а) алкогольна, б) окисом вуглецю, в) правцева.

- Судоми змішаного типу з перевагою в м’язових скороченнях тонічного або клонічного компонентів можуть виникати при коматозних і шокових станах (при діабетичній, печінковій або уремічній комі, опіковому або анафілактичному шоку).

* Хорея (від грецьк. chorea – танець, танець Вітта) характеризується швидкими, безладними, неритмічними, нестереотипними насильницькими скороченнями різних груп м’язів. Цей вид розладів виникає при ушкодженні екстрапірамідної системи, зокрема: а) атеросклеротичному ушкодженні судин підкоркових ядер, б) ревматичному енцефаліті, в) черепно-мозкових травмах, г) патологічній вагітності, д) має спадкове походження (хорея Гентінгтона).*

Атетоз (від грецьк. athetos - нестійкість) являє собою гіперкінез, який характеризується мимовільними стереотипними ритмічними черв‘якоподіб-ними вигадливими рухами, найчастіше пальців рук і, рідше, стоп. Іноді цей розлад носить генералізований характер. Атетоз виникає при ушкодженні стріатної системи (хвостатого ядра, шкарлупи): а) в умовах розвитку енцефалітів, б) розладів кровопостачання головного мозку, в) черепно-мозкових травм, г) пухлинах мозку.*

Тремор – тремтіння пальців рук і кистей, нижньої щелепи, яке спостерігається переважно при ушкодженнях стовбура мозку. Тремор дуже часто є ознакою органічних ушкоджень головного мозку: а) розсіяного склерозу, б) гепатоцеребральної дистрофії, в) енцефалітів, г) порушень мозкового кровообігу, д) а також екзогенної інтоксикації організму (хронічне отруєння алкоголем, ртуттю, морфіном).*

Тік - рухові розлади у вигляді швидких мимовільних стереотипних скорочень м’яза або групи м’язів, при яких виникають насильницькі рухи, які нерідко імітують довільні рухи (мигання повік, жестикуляція і ін.). Розрізняють: а) енцефалічні, б) токсичні, в) лікарські (при вживанні різних психофармакологічних засобів), г) а також психогенні тіки.*

Епілепсія - хронічне захворювання, яке характеризується повторними судомними і психопатологічними приступами, які нерідко ведуть до зміни особистості. Етіологія і патогенез епілепсії цілком не з’ясовані.

ІІІ. Атаксії - локомоторні розлади, які характеризуються порушенням часової і просторової координації рухів, виникають переважно при ушкодженні: а) шляху пропріоцептивної чутливості (сенситивна атаксія) і б) мозочка (мозочкова атаксія).*

Сенситивна атаксія виникає при недостатності або відсутності сигналів («зворотної аферентації») від пропріорецепторів (чутливих нервових закінчень у м’язах і сухожиллях) про положення окремих частин тіла в просторі, ступеня скорочень м’язів, швидкості рухів, опору цим рухам. При вираженій сенситивній атаксії затруднене виконання навіть найпростіших побутових дій, затруднюється ходьба: а) стає безладною і б) різко погіршується при вимиканні зорового контролю за пересуванням. Сенситивна атаксія спостерігається: а) при сухотці спинного мозку, б) поліневритах, в) сирінгомієлії.*

Мозочкова атаксія розвивається: а) при ушкодженні тканин мозочка, б) його провідних шляхів (як аферентних, так і еферентних).

Розрізняють кілька форм мозочкової атаксії: а) динамічну, яка характеризується порушенням виконання різних довільних рухів кінцівками і проявляється: асинергізмом - порушенням синергізму рухів, коли рухи виконуються не одночасно, а послідовно (розщеплення рухів); дисметрією - виконанням рухів в надлишковому, або в недостатньому обсязі; б) статико-локомоторну з переважним розладом стояння і ходьби; в) лабіринтну - порушення рівноваги тіла.

Порушення функції вегетативної нервової системи (ВНС).

У залежності від функції вегетативної нервової системи виділяють 2-а конституційних типи людей: а) симпатокотонічну і б) ваготонічну.

* Симпатикотонічна конституція - переважає тонус симпатичної нервової системи. Х а р а к т е р н і: а) блідість і сухість шкіри, б) холодні кінцівки, в) блиск очей і м’який екзофтальм, г) нестійка температура тіла, д) схильність до тахікардії і підвищення артеріального тиску, е) запори, є) висока працездатність, особливо під вечір, ж) ініціативність, з) тривожність, і) фізична витривалість, к) неспокійний сон, л) погана переносимість сонця, тепла, шуму, яскравого світла, м) іноді неприємні відчуття в ділянці серця.*

Ваготонічна конституція - переважає тонус парасимпатичної нервової системи. Х а р а к т е р н і: а) холодна, волога, бліда шкіра, б) гіпергідроз (пітливість), в) гіперсалівація, г) яскравий червоний дермографізм, д) брадикардія, е) схильність до зниження артеріального тиску, є) дихальна аритмія, ж) схильність до непритомностей, з) тенденція до збільшення маси тіла, і) апатичність, к) астенія, л) схильність до депресії, м) мала фізична витривалість, н) нерішучість, о) мала ініціативність, п) висока чутливість, р) боязливість, с) велика працездатність у ранковий час.*

Звичайно існує проміжний тип.

Порушення функції ВНС найчастіше проявляється синдромом вегетосудинної дистонії.

По-суті, синдром вегетосудиної дистонії (СВД) - це узагальнена назва порушень вегетативної нервової системи людини.

К л а с и ф і к а ц і я.

1) За проявами СВД:

а) переважно симпатичні симптомокомплекси;

б) переважно парасимпатичні симптомокомплекси;

в) змішані симптомокомплекси

2) За перебігом СВД характеризується:

а) перманентними (постійними) порушеннями - так звана вегетативна лабільність;

б) пароксизмальними порушеннями – “вегетативні бурі”.

3) За поширенням виділяють наступні види СВД:

а) генералізовані порушення;

б) системні розлади (нейроциркуляторна дистонія, нейрогастральна дистонія, порушення терморегуляції та ін.);

в) місцеві порушення (у певній частині голови, у дистальних відділах кінцівок).

4) У залежності від походження розрізняють:

а) СВД конституційної природи (починає проявлятися в