Реферат

Хронічні гепатити у дітей: класифікація, клініка, діагностика. сучасні методи лікування. профілактика. цироз печінки.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.

1. Вступ. Класифікація гепатитів у дітей.

2. Клінічні прояви хронічного гепатиту у дітей.

3. Серологічна діагностика хронічного вірусного гепатиту.

4. Сучасні методи терапії хронічного вірусного гепатиту у дітей.

5. Цироз печінки: класифікація клініка, діагностика, лікування та профілактика.

Патологія печінки і жовчовивідних шляхів у дитячому віці є досить поширеною, характеризується постійним і тривалим перебі-гом, продовжуючись і в дорослих. Ці захворювання є провідними серед ураження інших органів травного каналу.

Давно відома синдромна спрямованість уражень цієї системи. До того ж, чим довше страждає дитина, тим частіше і глибше пошкоджуються суміжні органи (І.С.Сміян 1982, 1993). Тому важко, а часто і неможливо, визначити, яка патологія є первинною (наприклад, гастродуоденіт чи гепатохолецистит), а яка - вторинною. Сказане свідчить про умовність виділення окремих нозологічних одиниць і дозволяє говорити тільки про переважне ураження того чи іншого органу. У зв'язку з цим є багато суміжних точок у висвітленні патогенезу, клініки, лікування і профілактики захворювань органів травного каналу.

Захворювання печінки.

Хронічну патологію печінки можна розділити на 3 групи:

1)

2)

3)

Остання група розглядається в концепції спадкової схильності при всіх хронічних запальних захворюваннях.

Вади розвитку зустрічаються рідко і частіше діагностуються на секції.

Агенезія лівої долі – відсутність лівої долі печінки створює сприятливі умови для закручування шлунка, що клінічно проявляється важкістю в підложечній ділянці, нудотою, іноді блювотою після прийому їжі і рідко – картиною гострого живота.

Об’єктивно знаходять збільшення (компенсаторне) правої долі печінки, просвітлення паравертебрально під діафрагмою на рентгенограмі. Діагноз підтверджує печінкова артеріографія, гепатосцинтографія, лапароскопія, ізотопні і ультразвукові методи до-слідження. Прогноз для життя сприятливий. Лікування пов'язане з руховими і дієтичними обмеженнями.

Агенезія правої долі печінки клінічне проявляється рідко. Іноді знаходять симптоми гіпертензії у ворітній вені, холецистохолангіту, правобічної плевролегеневоі інфекції. Рентгеноло-гічно знаходять повітря в правому верхньому квадранті живота. Відсутність правої долі печінки можна виявити за допомогою ізо-топного, ультразвукового і артеріографічного методів дослідження.

Прогноз для життя сприятливий. Лікування спрямоване на по-переджання запальних процесів у печінці і жовчовивідних шляхах.

Повне роздвоєння печінки характеризується тим, що ліва доля звисає на ніжці, в якій знаходиться жовчний протік, жовчний мі-хур і головний стовбур ворітної вени. Частіше пальпується рухо-ма пухлиноподібна маса в правому підребер’ї, яка може перекру-чуватися і викликати шоковий стан. При частковому закручуванні спостерігаються приступоподібні болі і блювота. Прогноз для життя сприятливий. Лікування оперативне - ук-ріплення лівої долі печінки. В подальшому - попередження роз-витку запальних процесів.

Вроджений фіброз печінки характеризується збільшенням пор-тальних просторів, розростанням у них сполучної тканини, кистоподібним розширенням жовчних каналів.

Клінічні прояви - у вигляді гепатоспленомегаліі, шлунково-кишкових геморагій при відсутності порушення функцій печінки. Діагноз підтверджується морфологічним дослідженням пунктату пе-чінки.

Лікування гіпертрофічної форми оперативне (анастомоз між ворітною і нижньою порожнистою веною), а ангіохолічноі і зміша-ної - антибактеріальне, жовчогінне і жовчозамісне.

Хронічний персистуючий гепатит (ХПГ) вірусної етіології є наслідком перенесеного гострого вірусного гепатиту (ГВГ) В чи ні А, ні В.

При хронічному вірусному гепатиті:

1 - тривала персистенція віруса;

2 - активація перекисного окислення ліпідів;

3 - підвищення активності лізосомального апарату гепатоцитів при одночасному падінні

синтезу інгібітора протео-лізу макроглобуліну;

4 - участь аутоімунних процесів за рахунок Т- і В-лімфоцитів, сенсибілізованих вірусом і гетерогенізованими гепатоцитами у зв’язку з дефіцитом Т-клітин-супресорів. Клініка мало виражена. У більшості, діти скарг не подають, апе-тит збережений, жовтяниця відсутня, і тільки випадково виявлена гепатомегалія, рідко - спленомегалія, а також варіант вірусного гепатиту в анамнезі дозволяє говорити про ХГ. Однак старанний анамнез у багатьох хворих виявляє різного ступеня інтоксикаційний синдром (загальна слабість, швидка втома, голово-кружіння, головні болі), дисфункції (зниження апетиту, нудота, блювота, проноси, закрепи), блювота, біль у правому підре-бер'ї, часто - після фізичного навантаження.

Об'єк-тивно: крім гепатомегалії, виявляють порушення живлення, обкладе-ння язика, позитивний симптом Ортнера, іноді іктеричність склер; реографія, результати ізотопного сканування печінки підтверджують діагноз. Лабораторні методи діагностики, млявість, зниження альбуміно-глобулінового коефіцієнта внаслідок гіпергамаглобулінемії, помірна гіперамінотрансфераземія (не за рахунок цитолізу печінкових клітин, а в результаті ферментативної функції), незначне підвищення гіпербілірубінемії. Приблизно у 1/3 хворих знаходять ан-тигенні маркери вірусної інфекції. В той са-мий час у багатьох хворих функціональні проби печінки в межах норми.

Прогноз сприятливий. Лікування досить скромне. Дієтичне харчування передбачає хімічно щадячу їду з виключенням екстрак-тивних і алергізуючих речовин, копченостей, маринадів, твердих жирів; введення вітамінізованих продуктів (овочі, фрукти, соки), білків, жирів, вуглеводів відповідно до фізіологічних норм. Як і в дорослих (С.В.Блок, 1997), так і в дітей (Н.І. Нісевич, В.Ф. Чайкін, 1994) провідні гематологи при ХПГ не рекомендують проводити медикаментозну терапію. Більше того, на їх думку, не доцільно призначати процедури апаратної і неапаратної фізіотерапії, внутрішнє вживання мінеральних вод. Наш багаторічний досвід дозволяє рекомендувати дітям з ХПГ будь-якого ступеня гепатопротектори, озокеритові аплікації, внутрішнє вживання мінеральних вод, фізіотерапевтичі про-цедури, відвари і настої лікарських трав.

Хронічний активний гепатит (ХАГ). Хронічний агресивний гепатит, хронічний персистуючий гепатит є наслідком перенесеного гострого гепатиту В, ні А, ні В або Д. Морфологічно характеризується дрібновогнищевим (ступінчастим) некрозом гепатоцитів у периферичних відділах печінкової дольки, масивних інфільтратів активованими лімфоцитами і певній мі-рі - плазматичними, гістіоцитарними клітинами і поліморфно-ядерними лейкоцитами.

Сучасна теорія імунного гетатиту ХПГ (Ю.С.Блоком) інфекційної і неінфекційної етіології припускає в основі безперервно-прогресуючу деструкцію печінкових клітин, яку обумовлює самопрогресування патологічного процесу, лежить набутий чи вроджений дефект основної функції імунокомпетентних клітин та імунної системи в цілому.

При інфекційному генезі сенсибілізовані, але неповноцінні Т-клітини, змінені