Клініка: характеризується вираженими змінами суб’єктивного, об’єктивного і лабораторно-інструментального характеру. Діти з ХГ відмічають швидку втомлюваність, загальну слабість, голов-ний біль, емоційну лабільність. Інколи спостерігається відста-вання в масі, блідість та сухість шкіри, нерідко виникають про-яви нудоти, субіктеричність склер. На долонях виявляються капілярити, на обличчі, тулубі, верхніх кінцівках (кисті, перед-пліччя) - судинні зірочки, внутрішньошкірне розширення капіля-рів в ділянці потилиці, верхньої частини спини. Внаслідок вегето-судинних розладів майже в усіх хворих виражена блідність носогубного трикутника з жовтяничним відтінком, який посилюється горизонтальному положенні. Позитивний, часто навіть різко позитивний симптом Отрнера, завжди збільшена, вільна, болюча при пальпації печінка, особливо її ліва доля, рідко спостерігається спленомегалія. Пальпаторна болючість в підложечній ділянці час-тіше збільшенням лівої долі печінки, ніж явними ознаками гастриту. Язик обкладений, буває нудота, рідко блювота, стілець нестійкий. Схильність до закрепів.

За допомогою ехограми печінки на 1 см у хворих із ХАГ виявляємо до 23 дрібних (діаметром до 5 мм) ділянок ущільнення, тоді як у дітей з неактивною фазою кількість їх не перевищує 8 (И.З. Дворяновская, 1997). В загальному аналізі крові відмічаєтся прискорення ШОЕ, а при наявності гіперспленізму - ін-гібування одного, декількох чи всіх рядів гемопоезу. Завжди виявляється диспротеїнемія: зниження альбумінів, різке підвищення гамаглобулінів. Рівень підвищеності активності амінотрансфераз крові відповідає інтенсивності запально-некротичного процесу в печінці, а тому є важливим показником динаміки активності ХАГ. Активність їх зростає в декілька разів. Іноді спостеріга-ється помірна кон’югована гіпербілірубінемія. Прояви холестазу характеризуються гіперхолестеринемією, збільшенням лужної фосфа-тази, жовчних кислот. Прицільна біопсія печінки є дос-товірним діагностичним критерієм ХАГ.

Прогноз відносно сприятливий, оскільки ХАГ нерідко транс-формується в цироз. Кожне наступне загострення погіршує прогноз.

Лікування хворих з помірною активністю ХАГ близьке до тера-пії ЛІГ. Слід пам'ятати про необхідність виключення гепатотоксичних речовин, в тому числі лікарських. Виражена активність запального процесу вимагає значного обмеження фізичних навантажень.

Основним моментом у лікуванні ХАГ є глюкокортикостероїди, імуносупресори, імуномодулятори, противірусні препарати. Найбільш сильна комбінація глюкокортико-стероїдів та імуносупресорів. Преднізолон призначають по 2 мг/кг/добу, але не більше 10 мг/добу, після досягнення ефекту (5-7 тижнів) його поступово зменшують до підтримуючої дози 0,5-1,0 мг/кг/добу через день протягом 18-24 міс. Азатіопрін дають спершу в дозі 1,5 мг/кг/добу, а потім зменшують. Деякі автори (А. Радвейська, 1996) при такій комплексній терапії призначать преднізолон і азатіопрін приблизно вдвічі.

Якщо при ХАГ вірусної етіології спонтанні ремісії можливі, то при аутоімунному процесі прогресування з траснформацією в періоді ремісії, з наявним у процесі і розгарі печінкової недостатності. Клінічні прояви захворювання діагностики ХАГ вірусної і аутоімунної етіології (табл. І).

Таблиця 1

Критерії диференціальної діагностики ХАТ вірусної і аутоімунної етіології

Ознаки | ХАГ вірусної етіології | Аутоімунна Х-ІГ

Етіологічний фактор | вірусна інфекція | відсутній

Клінічний перебіг | Нерідко повільний із схильністю до спонтанних ремісій | безперервно-прогресуючий в цироз з частими загострен-нями і жовтяницею

Системні позапечінкові прояви | рідко | часто

Активність амінотрансфераз сироватки крові | як правило, коливання субнормальних до підвище-них цифр | Стійко підвищена в 5 і більше разів

Гіпергамаглобулінемія | часто помірна | різко виражена (20 г/л)

Маркери вірусної реплікації в сироватці крові і в тканині печінці | часто находять | відсутні

Органоспецифічні аутоан- титіла в сироватці крові | рідко | часто

Гепатоспецифічні аутоан- титіла до мембран | рідко | часто

Співвідношення супресорів до хелперів | Підвищена (переважно супресорна активність) | Знижена (переважно хелперна активність)

Частота гепатоцитів АН-АІ | нормальна | підвищена

Ефективність лікування глюкокортикостероїдів | майже постійна | відносно виражена

Чим раніше розпочата комбінована терапія глюкокортикоїдами та імуносупресорами, тим більше шансів попередження розвитку цирозу печінки.

Діти з аутоімунним ХАГ і ХАГ вірусної природи підлягають пожиттевому активному диспансерному нагляду з обов'язковим визна-ченням активності запального процесу в печінці не рідше одного разу в квартал і при виникненні ознак рецидиву (гіперамінотрансфераземія, гіпергамаглобулінемія, гіпербілірубінемія) признача-ється лікування.

Дітям з ХАГ будь-якого походження санаторно-курортне ліку-вання протипоказане.

Неспецифічний реактивний гепатит (НРГ) - найбільш поширене хронічне запальне ураження печінки. Патогенез цієї патології пов’язаний із антитоксичною функцією печінки по відношенню до токсинів, антигенів, різних метаболітів, які поступають з током крові через систему ворітної вени чи печінкової артерії.

Морфологічно при НРГ знаходять помірно виражені зміни печін-кової мезенхіми і печінкових клітин, які не мають тенденції до прогресування, не переходять в інші форми хронічного гепатиту і, як правило, не приводять до печінкової недостат-ності.

Реактивний або вторинний гепатит часто розвиваться при хро-нічних захворюваннях органів системи травлення (шлунка, тонкого і товстого відділів кишківника, підшлункової залози і також завжди при холециститі, холецистохолангіті), глистних інвазіях (опісторхоз, ехінококоз, фасциольоз та ін.), хронічній патології бронхолегеневої системи. Будь-яке сис-темне захворювання втягує в патологічний процес печінку.

У зв’язку з цим клініко-лабораторні зміни виражені незначно, а нерідко гепатомегалія виявляється випадково при оформленні дитини в садочок чи школу. Тому детальне обстеження дозволяє виявити зниження апетиту, у старших дітей - нудоту, іноді болі у верхній частині живота, в правому підребер’ї при фізичному на-вантаженні, збільшення і ущільнення печінки, позитивний симптом Ортнера, рідше - субіктеричність. Функціональні проби печінки в межах норми або незначно змінені.

Прогноз сприятливий, ліквідація основного захворювання веде до повної зворотності НРГ. Проведення терапевтичних заходів спрямоване на нормалізацію змін у печінці.

Лікувальне харчування має на меті зменшення навантаження на печінку важких метаболітів, а також підвищення функціональної здатності. У зв'язку з цим призначається хімічно щадна дієта з різким обмеженням тугоплавких жирів (свинина,