антибіотиків (неоміцин, мономіцин, ханашцин) і дактулози (дисахарид);

3 - інфузійна терапія (5% розчин глюкози з інсуліном, аскорбі-нова кислота, кокарбоксилаза,

хлорид калію, глюконат кальцію, актовегін);

4 - дефіцит факторів згортання крові компенсується свіжозамороженою плазмою,

фібриногеном, вітаміном К;

5 - виключення поліпрагмазії і глюкокортикостероїдів, ліпотропних засобів,

метилтестостерону, саліцилатів та інших препаратів, які обтяжують печінкову

енцефалопатію.

Захворювання жовчовивідних шляхів.

Зміни з боку жовчовивідних шляхів можуть бути вродженими (ано-малії розвитку) і набутими (запальні та функціональні порушення) з ураженнями жовчного міхура і жовчовивідних ходів.

Аномалії розвитку жовчовивідних шляхів і жовчного міхура є ре-зультатом спотворення ембріогенезу на 4-8 тижні вагітності під впливом несприятливих факторів зовнішнього середовища або захворю-вань жінки.

Відсутність жовчного міхура спостерігається в 0,03-0,075% від загальної кількості аномалій жовчовидільної системи. Як гіпоплазія міхура, так і його відсутність практично не мають клінічних і рентгенологічних проявів (М.А.Сміян, 1988) і не діагностуються. Агенезія міхура, яка виявляється на секції, свідчить про схиль-ність хворих до розвитку холангіту, утворення камінців у більш старому віці.

Блукаючий (рухомий) жовчний міхур схильний до завороту, за-щемлення, перегину, травми і проявляється клінікою гострого живо-та. У половини хворих утворюються камінці. Лікування полягає в не-гайній лапаротомії.

Роздвоєння жовчного міхура зустрічається рідко і при відсутно-сті запального процесу, дискінезіі чи камінців нічим не проявля-ється. Ця патологія проявляється у двох варіантах:

1- є два міхурі з двома жовчними протоками;

2 - міхурі два, а протока одна.

Внутрішньоміхурові перетинки (перетяжки) рентгенологічне час-тіше виявляються в ділянці дна і тіла. Якщо поздовжні перетинки не викликають ніяких клінічних проявів, то поперечні можуть супровод-жуватися приступоподібними болями в правій верхній частині живота, відчуттям важкості після прийому їжі, ускладнюються запальним про-цесом і розвитком холестазу. При тяжких клінічних проявах - холецистектомія.

Перегини і перетинки жовчного міхура можуть бути вродженого і набутого характеру. Це найчастіша патологія міхура. Часто на цьому фоні розвивається запальний процес, жовчокам’яна хвороба. Патологічні зміни діагностуються рентгенологічними та ультразвуко-вими методами. Тільки виражені анатомічні зміни в поєднанні із стійкими клінічними проявами потребують хірургічної корекції.

Характерними об’єктивними проявами - гострого холангіту є різке збільшення кислот, а також збільшення кількості виділення жовчі і зменшення часу її отримання після лікування.

Інтоксикаційний синдром при захворованнях печінки і жовчо-вивідних шляхів характеризується головними болями, втомлюваністю, відставанням в масі і рості, блідісті носогубного трикутника, функціональними змінами в серці, порушенням окисновідновних процесів в бік підвищення рівня піровиноградної кислоти і нестерифікованих жирних кислот у сироватці крові хворих. Вираженість цього синдрому пропорційна глибині уражень печінки.

Рентгеніологічні, ультразвукові і радіоізотопні дослідження дозволяють уточнити топографічні, банальні і функціональні зміни з боку гепатобіліарної системи.

3. Гепатит.

Етіологія:

1.

2.

3.

4.

Перебіг:

І. Рецидивуючий.

2. В’ялий.

3. Латентний.

Активність процесу:

І. Активна стадія.

2. Неповна ремісія.

3. Клініко-лабораторна ремісія.

Лікування. Руховий режим різко обмежується (ліжковий) при загостренні запального процесу на 3-5-7 днів. Надалі він швидко розширюється Протягом 2-4 тижнів, коли дозволяються ігри без елементів змагання, помірна праця і навіть туризм до 3-5 км в період стійкої ремісії.

Лікувальне харчування повинно включати всі необхідні інградієнти для нормального розвитку дитини. В період загострення їжа повинна бути хімічно і механічно щадною, а проміжки між її прийомами - не менше 4 год. Частіший прийом їжі для боротьби із застоєм жовчі недоцільний у зв’язку із зниженою можливістю її перетравлювання. Останніми роками чітко проявляється алерголо-гічний компонент в запальних процесах гепатобіліарноі-системи, тому на тривалий період (не менше 1 року) виключаються не тіль-ки прянощі, копченості, консерви, тугоплавкі жири, жарене, але й цитрусові, кава, шоколад, харчові продукти, які викликають у дітей алергічні реакції. В період ремісії лікувальне харчування слід наблизити до звичайного. Дозволяється тушковане м’ясо, кар-топля, легко піджарені котлети, раз на тиждень солоний огірок, помідор, вимочений оселедець, необхідно вводити в щоденний ра-ціон свіжі овочі, фрукти.

Боротьба з застоєм жовчі проводиться протягом захворювання, але не менше 6 міс. після зникнення всіх клінічних і морфоло-гічних проявів. Найбільш ефективним і нешкідливим терапевтичним заходом слід рахувати дуоденальні дренажі (тюбажі, сліпі зонду-вання). Вони сприяють зняттю спазму гладкої мускулатури жовчно-го міхура і жовчних ходів, усуненню застою жовчі і видаленню запальних елементів, покращенню обмінних процесів у печінці, нормалізації роботи кишечника при супутніх колітах, покращуючи відток жовчі в кишечник, ми не тільки поліпшуємо функцію гепатобіліарної системи, але одночасно покращуються процеси порож-нинного і мембранного травлення. Таким чином, дуоденальний дре-наж слід розцінювати не тільки як місцеву процедуру, але й як захід сприятливого впливу на обмінні процеси у всьому організмі.

Розроблені і впроваджені в дитячу практику тюбажі, які мо-жуть використовуватися довготривало, не викликаючи побічних дій, нормалізують обмінні процеси, мають достатній жовчогінний ефект (Я.С.Сміян. 1993). Враховуючи той факт, що для тюбажів викорис-товують різноманітні речовини, їх можна замінювати, тому що тривале застосування одного подразника знижує збудливість нерво-вої системи, і відповідна реакція зменшується.

Методика дуоденального зондування така. Дитина випиває пев-ну кількість речовини (сорбіт, ксиліт), розчиненої в 50-200 мл гарячої (40-45 °С) маломінералізоваиої води, лягає на правий бік з гарячою грілкою на ділянку печінки на 30-90 хв., після чо-го легка зарядка і сніданок. Дана процедура сприяє посиленому виділенню жовчі, одночасно із жовчю видаляється слиз, лейкоцити, мікроби, що веде зо зменшення запального про-цесу в жовчних шляхах.

Сорбіт і ксиліт є багатоатомними спиртами. Вони не токсич-ні, приємні на смак, мають жовчогінну і послаблюючу дію, сприяють нормалізації порушених функцій печінки. Ксиліт має кращі смакові якості і терапевтична доза його менша, ніж сорбіту. На одну процедуру ксиліту треба 0,2-0,4 г/кг, сорбіту – 0,3-0,5 г/кг.