чергування сну і активності, діяльності і відносного спокою, праці і відпочинку.
Головні принципові положення, які повинні бути враховані при побудові розпорядку дня в санаторії, зводяться до таких:
1.
Тривалість сну (в тому числі і денного) для дітей шкільного віку повинна складати 11,5-І2 год на добу.
2.
Лікувальні і діагностичні заходи треба проводити в першу половину дня і в один і той самий час.
3.
Навчально-педагогічну роботу треба проводити в другу половину дня.
4.
Необхідно забезпечити максимальне перебування дитини на свіжому повітрі в усі пори року.
При цьому слід пам’ятати, що в години відпочинку, після лі-кувальних процедур, під час прогулянок, велику увагу необ-хідно звертати на культурно-виховну роботу. Виховна робота педа-гогічного і медичного персоналу повинна бути спрямована на під-вищення емоційного тонусу дитини, відвертання її від хвороби, виховання у дітей санітарно-гігієнічних навичок.
Лікувальне харчування. У зв’язку а тим, що хронічні захворювання органів травної системи відзначаються тривалим протіканням, якісний склад їжі (білки, жири, вуглеводи, вітаміни) повинен за-безпечувати нормальне функціонування, в тім числі ріст і розвиток дитячого організму. Тому в основу лікувального харчування таких дітей повинні бути покладені фізіологічні вікові норми, розроб-лені Інститутом харчування АМН України з підвищенням добової енер-гетичної цінності їжі на 15-20%, збільшенням вмісту вітамінів у 1,5-2 рази, введенням у щоденне меню продуктів, які містять ліпотропні речовини (сир, риба, вівсяна каша і т.ін.). Приготування їжі повинно бути хімічно щадним. На тривалий час (не менше 1 ро-ку) виключають із раціону копченості, соління, різко обмежують введення екстрактивних речовин, проте не виключають продукти хар-чування, які їх містять (м’ясо, риба), а лише змінюють методи приготування їжі. Наприклад, при варінні м'ясних і рибних про-дуктів приблизно 50-60% екстрактивних речовин переходить у бульйон, а при обсмажуванні вказаних продуктів екстрактивні речо-вини нагромаджуються в них в більшій кількості, порівняно з концентрацією їх у сирих напівфабрикатах. Різко обмежують туго-плавкі жири (яловичий, баранячий, свинячий, гусячий, качачий) у зв'язку в їх здатністю затримуватися в печінці.
В умовах санаторію дитина із захворованням печінки і жовчних шляхів отримує 4-разове харчування. При загостренні хвороби лікувальне харчування змінюють (щадіння, почащення прийомів їжі, зменшення її енергетичної цінності), як і в звичайних умовах (стаціонар, поліклініка).
Внутрішнє застосування мінеральних вод на питтєвих курортах є провідним лікувальним фактором.
Фізико-хімічна характеристика мінеральних вод, що викори-стовуються для питтєвого лікування дітей з хронічними захворю-ваннями печінки і жовчних шляхів, відзначається різноманітністю. Дітям призначають мінеральні води малої (2-5 г/л), рідше - се-редньої мінералізації (5-15 г/д), а також лікувальні води, які не можна назвати мінеральними (мінералізація менша, як 2 г/л), але які мають у своєму складі інше діюче начало (наприклад, Нафтуся, де провідною є органічна речовина).
Температура мінеральної води, яка призначається для пиття, має немаловажне значення. Вважають, по треба пити воду такої температури, при якій вона виходить із свердловини (позначаєть-ся у формулі, тому що при такій закупорці краще зберігаються її лікувальні якості). Наприклад, значне нагрівання Нафтусі (при виході із джерела її температура коло 8єС) приводить до руйнування органічних речовин, які у ній містяться, а значить, і до зниження її цілющих властивостей. Проте, дітям із захворюваннями органів травної системи, що супроводжуються больовим синдромом, явищами дискінезії, а також при недавньому загостренні захворювання (1-3 місяці), підвищеній кислотності і шлунковій секреції, супутньому хронічному тонзиліті необхідно призначати для пиття теплу воду.
Пити мінеральну воду рекомендують безпосередньо біля джерела. При такому застосуванні вона не втрачає своїх фізико-хімічних властивостей, зберігає всі лікувальні якості. В тих випад-ках, коли необхідно пити воду в санаторії (погана погода, погіршення стану здоров’я), її транспортують у герметично закритих термосах і використовують зразу ж після доставки в санаторій. Невикористану мінеральну воду залишати в термосах не ра-дять, оскільки при зберіганні на протязі тривалого часу вона втрачає температуру і газ, відбуваеться випадання солей, в результаті чого утворюється осад, вода стає каламутною і втрачає натуральний смак.
При супутніх хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів, підвищеній шлунковій секреції мінеральну воду призначають за 1,5-5 год до їди, а при зниженій - за 20-30 хв. до їди. При відсутності даних про стан кислотно-, ферментоутворяючої і сек-реторної функції шлунка мінеральну воду призначають за 40-45 хв. до їди.
Дозують мінеральну воду на 1 кг маси тіла на 1 прийом. Води мало- і середньої мінералізації призначають з розрахунку по 3 мл на 1 кг належної маси тіла на один прийом. Наприклад, ди-тині 8 років з масою тіла 20 кг на один прийом призначають не 60 мл (20х3), а 75-80 їй (26х3) води. Можна користуватися в спрощеною формулою - до кількості років додається 0, і отримане число означає кількість мілілітрів води, необхідної дитині на один прийом. Наприклад. Якщо 8 років - 80 мл, 9 років - 90 мл, 10 років - 100 мл і т.д. (І.С.Сміян).
Води малої мінералізації (мінеральні води Єсентуки № 20 та ін.) по 5 мл на 1 кг залеж-но від маси тіла. Наприклад, дитині 10 років з масою тіла 45 кг повинні отримати на прийом І50-І70 мл теплої води. Із приведених прикладів видно, що кількість мінеральної води розраховується, виходячи з належної маси тіла треба звертати увагу на дефіцит або надлишок маси тіла цих дітей.
Приведемо дозування мінеральної води в схемі, яка вимагає індивідуалізації. Наприклад, всім дітям з ураженням печінки і жовчних шляхів при наявності мінімальних проявів активності про-цесу рекомендують призначати мінеральну воду на протязі першого тижня перебування в санаторії,