5 мл на 1 кг маси тіла. При цьому відбувається поєднана одночасна дія грязі, гальванічного струму і мінеральної води. В умовах стаціонару і поліклініки гальваногрязьовий тюбаж можна проводити фруктовими (яблучний) і овочевими (томатний, чорної редьки) соками, ксилітом, пляшковими мінеральними водами (Слов"янська, Смирновська, Єсентуки №4, Зоріомі та ін.). Гальваногрязьові процедури проводять через день, на курс - 12 процедур.

Озокеритні лікування. При захворюваннях печінки і жовчного мі-хура у дітей рекомендується призначати на курс лінування від 5 до 15 аплікацій сзстериг/ через день (табл. 3).

Таблиця 3.

Застосування озокеритових аплікацій при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів (І.С.Сміян).

Вік дітей, роки |

Температура озокериту. | Тривалість

про-цедури, хв |

Число процедур на час лікування

4-5 | 40-42-45 |

2С-25 і 6-ІС |

5

6-10 | 42-45 |

2С-Х ІС-І2 |

5-10

10- і старше | 45 |

ЗС 12-15 |

10

Тривалість першої аплікації - 20 хв, другої - 25 хв, решти -по 30 хв. Температура першої аплікації - 40 °С, другої - 42 °С, третьої і всіх наступних - 45 °С. Безперечно, в окремих ви-падках можуть допускатися відхилення від вказаної схеми. Після кожної процедури дитина відпочиває до 30 хв.

Озокеритові аплікапії, як і грязьові, не призначають під час загострення хвороби, при наявності різкого болю, геморагічних проявів, підвищення температури тіла. Аплікації озокериту діти переносять добре. Це дозволяє застосовувати озокеритолікування. Озокеритолікування ефективне при всіх хронічних формах захворювань органів травної системи (включаючи і цироз печінки).

Лікувальна фізкультура. Основною лікувальної фізичної культури, яка широко використовуються з метою лікуванні дітей з хронічними захворюваннями печінки і жовчних шляхів, є ранкова гігієнічна гімнастика, ходьба до джерел і на лікувальні проце-дури, екскур-сії, ігри, опанування трудових навиків. Вправи ком-плексу лікувальної гімнастики, які проводяться стоячи, сидячи, верхом на лаві, лежачи, переслідують мету поступового збільшен-ня навантаження на черевний прес. Регулярне застосування різних гімнастичних і дихальних вправ викликав то зниження, то підви-щення внутрішньочеревного тиску, поліпшує кровопостачання печін-ки, утворення жовчі, покращує діяльність шлунка і кидок.

В комплексі лікування дітей ходьба посідає значне місце, тому що екскурсії, прогулянки дозволяють використати високоіонізоване повітря. Ходьба сприяє тренуванню органів кровообігу, сприятливо впливає на процес дихання, поліпшує окислювальні про-цеси в організмі, діяльність внутрішніх органів і центральної нервової системи. При ощадному режимі рекомендована повільна ходьба (до 40-60 кроків за 1 хв) в межах території санаторію, при тонізуючому режимі дозволяються прогулянки на відстань 2 км (ходьба до джерела, водо- і грязелікарні), при тренувальному режимі можливі прогуляним до 3-4 км.

Застосування комплексного санаторно-курортного лікування при хронічних ураженнях печінки і жовчних шляхів у дітей приво-дить до ліквідації або значного зменшення клінічних проявів хвороби.

Цироз печінки.

Цироз печінки (ЦП) являє останню стадію прогресуючого перебігу хронічного гепатиту і морфологічно характеризується глибокою перебудовою всіх структур печінки внаслідок фібросклерозу, розвитку вузликів регенерації, внутрішньо- і поза печінкових портокавальних анастомозів.

У дитячому віці ЦП зустрічається значно рідше, ніж у дорослих, і перебігає відносно більш сприятливо.

Міжнародна асоціація по вивченню печінки запропонувала класифікацію (1974), яка є вдосконаленим варіантом Кубинської (Гавана,1956) класифікації і відображає етіологію та морфологічний тип ЦП.

Такі види ЦП, як алкогольні, хімічні (медикаментозні), застійні, первинні міліарні, у дітей бувають вкрай рідко. І, навпаки, вторинний міліарний і зв’язаний з вірусним гепатитом (головним чином, типу В) ЦП є провідними в дитячому віці. Вважають, що постгепатичні ЦП розвиваються у 0,5 % тих, які перехворіли на гострий вірусний гепатит(А.Радивенська, 1986).

Морфологічна класифікація цирозів печінки.

1. Мікронодулярний (дрібнозернистий) цироз.

2. Макронодулярний (крупнозернистий) цироз.

3. Змішаний тип (мікро- макронодулярний) цироз.

4. Неповний септальний або мультинодулярний цироз.

Етіологічна класифікація цирозів печінки.

І. Цирози внаслідок генетичних розладів:

1. Галактоземія.

2. Глікогеном (амілопектиноз).

3. Тирозином.

4. Спадкова непереносимість фруктози.

5. Альфа-1-антитрипсинова недостатність.

6. Таласемія і деякі інші генетично зумовлені анемії (піридоксинова

недостатність, трансферинемія).

7. Хвороба Вільсона-Коновалова.

8. Гемохроматоз.

9. Біліарний цироз печінки при муковісцидозі.

10. Спадкова геморагічна телеангіектазія (хвороба Ослера-Рандю-

Вебера).

11. Беталіпокротеінемія

12. Інші причини.

ІІ. Хімічні цирози.

ІІІ. Алкогольні цирози.

ІV. Інфекційні цирози.

V. Аліментарно зумовлені цирози.

VІ. Вторинний і біліарний цирози.

VІІ. Застійний (конгестивний) цироз.

VІІІ. Криптогенні цирози.

ІХ. Первинний біліарний цироз.(хронічний негнійний

деструктивний холангіт).

Х. Індійський дитячий цироз.

ХІ. Саркоїдозні цирози (грнульоматозні).

ХІІ. Інші.

Патогенез відрізняється різноманіттям і залежить від першопричини ЦП. Наприклад, для ЦП, який розвивається після вірусного гепатиту, характерні імунологічні спадкові дефекти і розвиток аутоімунних процесів, для вторинного міліарного цирозу печінки – прогресуючі явища холестазу і т.д. У зв’язку з цим морфологічні дослідження біоптату печінки будуть виявляти переважно ті чи інші зміни (некроз, портальний і пери портальний фіброз, розширення жовчних каналів та ін.).

Клініка характеризується інтоксикаційним (слабість, в’ялість, субфебрильна температура при супутньому холангіті чи холецистохолангіті), диспепсичним (поганий апетит, зміни характеру стільця) і больовим (тупий, у верхній половині живота, більше справа) синдромами. Діти відстають у фізичному розвитку, шкіра суха, бліда, визначаються судинні зірочки, внутрішкірне розширення і звивистість капілярів верхньої частини спини, печінкові долоні.

Об’єктивні показники завжди чітко виражені. Печінка завжди збільшена (деякі автори бачили її зменшення – атрофію), щільна, з нерівномірною поверхнею і гострим краєм. При активному запальному процесі вона