Функціональна анаплазія. Ракові клітини втрачають функції, які характерні для клітин-родоначальниць.

5) Інвазивність - здатність злоякісної пухлини проростати в навколишні тканини. Основу інвазії складають 3 процеси:

а) Прикріплення пухлинних клітин до колагенових волокон інтерстиціальної тканини за рахунок утворення "фібронектинових містків" між клітинами пухлини і колагеном;

б) Деградація інтерстиціальної сполучної тканини під впливом ферментів, які продукуються пухлинними клітина (колагенази, еластази, катепсинів), чим створюється шлях для міграції клітин і їх просування у здорову тканину;

в) Власне міграція пухлинних клітин під впливом збільшеного тиску, обумовленого поділом клітин, та хемотаксису і власної рухливості пухлинних клітин, які стимулюються продуктами деградації сполучної тканини.

6) Метастазування - здатність злоякісної пухлини давати вторинні пухлинні вузли (метастази) у віддалених від первинної пухлини частинах організму, включає 3-и етапи:

а) Інтравазація - вихід пухлинних клітин із тканини в лімфатичні або кровоносні судини, обумовлюється прикріпленням пухлинних клітин до компонентів базальної мембрани судин за рахунок “ламінінових містків”. Глікопротеїд ламінін є компонентом проміжної речовини базальної мембрани, а деякі найбільш злоякісні клітини самі здатні продукувати цю речовину;

б) Дисемінація - транспорт пухлинних клітин лімфою і кров’ю;

в) Екстравазація - вихід пухлинних клітин із судин у тканини і утворення вторинних вогнищ (метастазів). Для локалізації метастазів мають значення місцезнаходження первинної пухлини, шлях метастазування (лімфогенний чи гематогенний), рецепторна взаємодія пухлинних клітин з ендотелієм судин. Останнім, зокрема, пояснюється факт специфічної локалізації метастазів деяких пухлин (раку простати в кістки, бронхокарциноми в головний мозок і наднирники, нейробластоми в печінку і т.д.).*

Розвиток злоякісної пухлини проявляється 3 групами загальних порушень в організмі:

1) Ракова кахексія - загальне виснаження. Характеризується різким зменшенням маси тіла, слабістю, відсутністю апетиту, анемією. Виникнення ракової кахексії пояснюють наступними явищами:

а) пухлина захоплює з крові велику кількість глюкози ("пастка глюкози"), в результаті чого розвивається гіпоглікемія. Відбувається енергетичне "обкрадання" організму;

6) пухлина захоплює з крові великі кількості амінокислот ("пастка азоту"). Відбувається пластичне "обкрадання" організму;

в) з пухлинних клітин, що гинуть, у кров надходять токсичні продукти – токсогормони, які обумовлюють явища загальної інтоксикації;

г) з пухлинних клітин виходить багато недоокислених продуктів - розвивається метаболічний ацидоз;

д) в результаті виходу ферментів із загиблих пухлинних клітин у кров розвивається ферментемія;

е) при локалізації пухлини в травному каналі порушуються функції травної системи.

2) Загальні прояви, пов’язані з місцевими змінами тканин. До цієї групи відносяться: а) утворення виразок, б) виникнення вторинних інфекцій, в) кровотечі, г) больовий синдром.

3) Паранеопластичні синдроми: а) ендокринопатії; 6) гіперкальціємія; в) нервово-м’язовий синдром (міастенія, порушення центральної і периферичної нервової системи); г) дерматологічні порушення; д) ураження кісток і суглобів; е) судинні і гематологічні порушення (тромбози, анемія, лейкемоїдна реакція). Не зважаючи на те, що такі синдроми часто супроводжують розвиток пухлин, їх патогенез залишаються цілком не з’ясованими.*

М е х а н і з м и протипухлинного захисту організму включають в себе:

1) Механізми природної неспецифічної резистентності організму до пухлин. Вони не мають імунологічної специфічності, не вимагають попередньої імунізації і здійснюються наступними клітинами:

а) NK-клітини (природні кілери) - великі гранулярні лімфоцити, які розпізнають пухлинні клітини і знищують їх;

б) LАК-клітини (лімфокін-активовані кілери), які, як і NK-клітини, здійснюють цитоліз пухлинних клітин;

в) макрофаги, які знищують клітини пухлини за допомогою фагоцитозу і механізмів позаклітинної цитотоксичності.

Механізми природного неспецифічного протипухлинного захисту ефективні, якщо кількість пухлинних клітин в організмі не перевищує 103

2) Реакції придбаного (специфічного) протипухлинного імунітету, які включають, як клітинні (пов’язані з функцією Т-лімфоцитів), так і гуморальні (пов’язані з утворенням антитіл) імунні реакції, зумовлені дією специфічних пухлинних антигенів.

Зазначені реакції ефективні, якщо кількість клітин у пухлині складає від 103 до 106. Якщо ж їх кількість перевищує 106, то розвивається стан імунологічної депресії і описані вище механізми протипухлинного захисти пригнічуються.

Основні патогенетичні підходи до лікування пухлин.

1) Хірургічне видалення. 2) Променева терапія (використання радіоак-тивного опромінення). 3) Хіміотерапія. 4) Імунотерапія. 5) Підвищення неспецифічної резистентності (наприклад, введення БЦЖ).

М е т о д и експериментального моделювання злоякісних пухлин: 1) індукція, 2) трансплантація і 3) експлантація.

1) Метод індукції передбачає відтворення злоякісних пухлин дією на організм канцерогенних факторів: а) хімічних канцерогенних сполук, б) фізичних впливів (рентгенівського випромінювання, радіонуклідів, ультрафіолетового опромінення), в) шляхом введення в організм безклітинних фільтратів пухлинної тканини, які містять онкогенні віруси..

2) Метод трансплантації - прищеплення пухлини від одної тварини іншій (вперше здійснена М.Новинським у 1876 р.).

3) Метод експлантації - вирощування пухлини в культурі тканини поза організмом.