Тривалість гострого обмеженого пульпіту звичайно не перевищує 2 діб.

Патологічна анатомія. У ігульїіі виявляються розширені судини, переповнені кров'ю, точкові крововиливи. Тканина коронкової пульпи просочена серозним ексудатом. Місцями спостерігається скупчення лейкоцитів. У обмеженій ділянці (навколо рога пульпи) виявляються лейкоцити, лімфоцити, моноцити. Спостерігаються зміни в шарі одонтобластів, що прилягають до каріозної порожнини, в основному дегенеративного характеру.

Диференційна діагностика. Гострий обмежений пульпіт слід відрізняти від гіперемії пульпи, гострого серозного дифузного пульпіту і загострення хронічного фіброзного пульпіту.

При гострому дифузному пульпіті відзначаються напади болю більшої тривалості та інтенсивності, біль може набувати іррадіюючого характеру, стає болючою перкусія. При гострому обмеженому пульпіті біль завжди локалізований, перкусія зуба безболісна. У разі

загострення хронічного фіброзного пульпіту напади гострого болю в зубі могли мати місце в минулому. Під час об'єктивного обстеження майже завжди виявляється сполучення каріозної порожнини з порожниною зуба.

Гострий дифузний пульпіт є результатом подальшого розвитку і поширення гострого запалення на кореневу пульпу. При цьому клінічна картина захворювання значно змінюється.

Діти скаржаться на виникнення гострого нападоподібного болю, який іноді іррадіює по ходу гілок трійчастого нерва. З анамнезу з'ясовується, що ще вчора зуб болів протягом 10-30 хв, а зараз болить годинами. Це вказує на розвиток дифузного пульпіту з обмеженого гострого. Напад болю триває до 2-4 год, світлі проміжки дуже короткі (10-30 хв). Інколи біль не зникає зовсім, а тільки тимчасово затихає. Характерний стійкий біль у нічний час, особливо в лежачому положенні. Під дією подразників виникає тривалий напад інтенсивного болю.

Як уже згадувалося, однією з ознак гострого дифузного пульпіту є іррадіація болю. При пульпіті зубів верхньої щелепи біль іррадіює в скроню, надбровну, вилицеву ділянки, іноді в зуби нижньої щелепи. При пульпіті зубів нижньої щелепи біль іррадіює в потилицю, вухо,

підщелепну ділянку, іноді — в скроню і зуби верхньої щелепи. При пульпіті фронтальних зубів можлива іррадіація болю на протилежний бік щелепи.

У зубах із несформованими коренями біль менш інтенсивний, не іррадіює, напади болю коротші. Дифузна форма запалення пульпи в зубах із несформованим коренем може розвинутися протягом доби. Об'єктивне дослідження виявляє глибоку каріозну порожнину.

Пульиову камеру від каріозної порожнини відділяє тонкий шар розм'якшеного дентину. Холодовий подразник спричиняє різкий тривалий біль, а тепло заспокоює його. Зондування визначає значну болючість по всьому дну каріозної порожнини.

Характерним об'єктивним симптомом є біль унаслідок вертикальної перкусії зуба. Цей симптом є провідним для диференційної діагностики, тому що перифокальний періодонтит — це ознака дифузного запалення пульпи.

ЕОД виявляє підвищену реакцію пульпи на електричний струм- 40-50 мкА.

Патологічна анатомія. Виявляються просочування всієї тканини пульпи серозним ексудатом, її набряк. Кровоносні судини розширені і переповнені еритроцитами. Відзначається крайове стояння лейкоцитів, еміграція нейтрофільних лейкоцитів, унаслідок чого навколо судин виникають ділянки скупчення лейкоцитів. Судини пульпи ушкоджені, видно розриви стінок, місцями відзначаються дрібні крововиливи. У шарі одонтобластів коронкової пульпи спостерігається вакуольна дегенерація.

Диференційна діагностика. Гострий дифузний пульпіт необхідно відрізняти від гострого обмеженого серозного пульпіту, гострого гнійного пульпіту, гострого серозного, гострого гнійного або загостреного хронічного періодонтиту.

При гострому гнійному пульпіті біль майже постійний, посилюється від теплого і вгамовується від холодного.

При гострому або загостренні хронічного періодонтиту біль зубі постійний, наростаючої інтенсивності. Накушування на зуб різко болісне, така сама реакція і на перкусію. Реакція не термічні подразники відсутня. Є зміни ясен і перехідної складки в ділянці причинного зуба.

Гострий гнійний пульпіт розвивається з обмеженого або дифузного серозного запалення. Ця форма пульпіту також має характерну клінічну картину.

Дитина скаржиться на спонтанний біль, що має характер наростаючого, розриваючого, пульсівного, хвилеподібного, іррадіюю чого за ходом трійчастого нерва. Унаслідок вираженої іррадіації дитина не може точно вказати зуб, який болить. Больовий напад наростає,

біль стає майже постійним і лише частково слабне на кілька хвилин, після чого відновлюється з більшою силою. У нічний час біль ще інтенсивніший, нестерпний, виснажливий. Біль підсилюється під впливом тешіових подразників (від гарячої їжі температури більше

ніж 37 °С).

Холодна вода дещо вгамовує біль, тому хворі намагаються тримати її в роті постійно. Біль виникає і внаслідок накушування на зуб. У зубі з несформованим коренем біль менш інтенсивний, не іррадіює за ходом трійчастого нерва.

Об'єктивне обстеження дає можливість виявити глибоку каріозну порожнину, що розташована в межах припульпарного дентину, з розм'якшеним дном. Поверхневе зондування його неболюче, при цьому воно легко перфорується, виділяється краплина гною, а потім крові.

Глибоке зондування болюче. Після розкриття пульпової камери інтенсивність болю різко зменшується, больові напади виникають рідше і з меншою інтенсивністю. Якщо порожнина зуба відкривається самовільно, то запальний процес може набути хронічного перебігу.

Під час перкусії з'являється значний біль, що свідчить про наявність перифокального періодонтиту. Гострий гнійний пульпіт у дітей супроводжується переходом запалення на періодонт, про що свідчать колатеральний набряк, болісність у цій ділянці, збільшення

регіонарних лімфатичних вузлів. Особливо часто реакція з боку періодонта спостерігається в зубах із несформованим коренем.

Патологічна анатомія. У пульпі виявляються різке порушення кровотоку, значна еміграція лейкоцитів із судин, діапедез еритроцитів. Розвиток процесу супроводжується розплавленням тканини пульпи з утворенням гнійних абсцесів.

Диференційна діагностика. Гострий гнійний пульпіт слід відрізняти від гострого серозного дифузного пульпіту, загострення хронічного або гострого гнійного періодонтиту.

У разі загострення хронічного