го каналу видаляють відповідним за діаметром пульпекстрактором, який

уводять на всю довжину каналу,повертають за годинниковою стрілкою

на 90-180° і виймають пульпу. У разі видалення пульпи з широких каналів

несформованих коренів, особливо у фронтальних зубах, доводиться уводити 2-3 пуль-

пекстрактори одночасно.

Кровотечу з кореневого каналу зупиняють одним із кровоспин-

них засобів, проводять антисептичну обробку каналу кореня і пломбу-

ють його з обов'язковим рентгенологічним контролем.

Ефективність лікування у віддалені періоди залежить від вибору

пломбувального матеріалу для каналу кореня зуба і ступеня його за-

повнення.

Для антисептичної обробки кореневого каналу при гнійному

пульпіті доцільно використовувати засоби, що діють переважно на

аеробну мікрофлору: похідні нітрофурану, ектерицид, хлорофіліпт,

нітроксолін, мікроцид із протеолітичними ферментами.

При хронічному гангренозному пульпіті для антисептичної об-

робки застосовують похідні нітрофурану, що характеризуються ши-

роким спектром дії, в тому числі і антианаеробною активністю, збері-

гають активність за наявності в кореневих каналах продуктів тканин-

ного розпаду. Використовують метронідазол (1% суспензія), розчини

метроджилу, трихомонациду. Обов'язково проводять механічну об-

робку кореневого каналу, що передбачає видалення з його стінок

інфікованого предентину. Для цього використовують Н-файли, коре-

невий рашпіль чи відповідний за діаметром пульиекстрактор.

Канали сформованого кореня пломбують у межах отвору верхі-

вки кореня пастами або пластичними матеріалами на основі штуч-

них смол (силерами) у поєднанні з гутаперчевими штифтами, що

сприяє ефективнішому заповненню каналу

Під час лікування пульпіту методом вітальної екстирпації в зу-

бах із несформованим коренем пломбування кореневого каналу про-

водять у 2 етапи.

Перший етап — це пломбування кореневого каналу в межах

сформованої частини пастами, що містять гідроксид кальцію. Така

паста може бути приготована ех іетроге з офіцинального порошку

гідроксиду кальцію шляхом змішування його з дистильованою во-

дою або розчином анестетика. Для рентгеноконтрастності додають

сульфат барію у співвідношені 1:8.

Післяпломбування кореневого каналу ставиться тимчасова пломба із скло-

іномерного цементу, що забезпечує необхідний герметизм.

Під дією кальційвмісної пасти відбувається формування остео-

цементної або остеодентинноі тканини в ділянці верхівки кореня, за

рахунок якої і відбувається закриття отвору верхівки кореня. Це яви-

ще називається апексифікація.

Використання кальційвмісної пасти потребує ретельного дис-

пансерного нагляду, під час якого оцінюють стан самої пасти в коре-

невому каналі та динаміку рентгенологічних показників. Роз-смок-

тування кальційвмісної пасти потребує повторних заповнень каналу

такою пастою. Перше повторне заповнення проводять через 1 міс,

потім — кожних 2-3 міс. Тривалість лікування становить у середньо-

му 12-18 міс.

З метою стимуляції апексифікації може бути використана і

цинкевгенолова паста.

Формування апікального бар'єру визначається рентгенологіч-

но та клінічно.

Другий етап пломбування кореневого каналу виконується після

закриття апікального отвору. Для цього використовують твердіючі

пасти або гутаперчеві штифти в поєднанні із силерами.

Девітальні методи лікування передбачають девіталізацію пуль-

пи з наступним ЇЇ видаленням частково (ампутація) чи повністю (ек-

стирпація). Для лікування постійних зубів у дітей девітальні методи

використовуються в тому разі, коли з тієї чи тієї причини неможливо

виконати анестезію і безболісно видалити пульпу. Девітальна екстир-

пація, як правило, проводиться в зубах зі сформованими коренями.

Девітальна ампутація, на думку більшості дослідників, неефективна

і призводить до розвитку хронічного періодонтиту. Тому в постійних

зубах девітальна ампутація може застосовуватись лише в разі ліку-

вання пульпіту в зубах із несформованим коренем з обов'язковим ен-

додонтичним лікуванням після завершення його формування.

П о к а з а н н я до методу дєвітальної ампутації є такі самі

форми пульпіту постійних зубів із незавершеним формуванням ко-

реня, як і до методу вітальної ампутації. Відповідно показаннями до

методу девітальної екстирпації є такі самі форми пульпіту, що й до

методу вітальної екстирпації.

Для девіталізації пульпи в постійних зубах із несформованим

коренем використовують пасти, що містять параформальдегід і не

справляють токсичного впливу на періодонт. У зубах із сформова-

ним коренем може застосовуватись миш'яковиста паста. Техніка де-

вітальної ампутації в постійних зубах така сама, як і в тимчасових.

Девітальна екстирпація виконується у два відвідування. Під час

першого відвідування після часткової некротомії накладають девіта-

лізувальну пасту на термін, обумовлений дією пасти, і закривають

порожнину герметичною пов'язкою. За наявності каріозної порож-

нини, розташованої на апроксимальній поверхні нижче від екватора

зуба, потрібно вивести її на жувальну поверхню і накласти девіталі-

зувальну пасту на ріг пульпи ближче до оклюзійної поверхні, щоб

уникнути некрозу ясен.

Під час другого відвідування проводять препарування каріозної

порожнини, розкриття порожнини зуба, ампутацію пульпи круглим

або фісурним бором чи екскаватором, екстирпацію пульпи, видален-

ня предентину зі стінок кореневого каналу, антисептичну обробку, а

якщо потрібно, — розширення каналу і пломбування у межах верхів-

кового отвору зуба. Інколи виникає потреба розширення кореневого

каналу хімічним шляхом. Для цього використовують етилдіамінтет-

раоцтову кислоту (ЕДТА), що діє як хелятор, має дентинорозм'якшу-

вальні властивості. Препарат не пошкоджує навколоверхівкові ткани-

ни, тому в дитячій терапевтичній стоматології йому віддають перева-

гу, якщо виникає потреба розширити кореневий канал.

При пломбуванні кореневих каналів у постійних зубах із сформованим коренем перевагу слід віддавати гутаперчевим штифтам у поєднані з тверднучими .Пломбування кореневого каналу здійснюється за методикою латеральної конденсації гутаперчі.

Уведення штифтів у канал забезпечує щільніше прилягання шюмбувальної маси до стінок каналу, сприяє просуванню її до отвору верхівки кореня, полегшує та прискорює пломбування.

Для пломбування постійних сформованих молярів ще досить широко використовується резорцин-формалінова паста та матеріали на її основі.

Резорцин-формалінову пасту готують з водного насиченого розчину резорцину, 40% розчину формаліну, які змішують у рівних пропорціях (наприклад, по 2 краплі); до цієї суміші як ката-

лізатор додають 10% розчин їдкого натру (1 крапля) та як наповнювач — оксид цинку; субнітрат вісмуту або сульфат барію надають масі рентгеноконтрастності.

Пломбування кореневих каналів у зубах із несформованим коренем після девітальної екстирпації проводиться так само у 2 етапи, як і при проведенні вітальної екстирпації. Перший етап передбачає пломбування кореневого каналу кальційвмісними або цинкевгеноловою пастами. Другий етап - після закриття апікальної частини ,кореня