Реферат

Прояви СНІДу в порожнині рота

Причиною захворювання є вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), що відноситься до ретровірусів (відкритий у 1984 році). Мішенями для нього служать Т-лімфоцити, а саме Т-хелпери. Частка дітей серед захворілих, за даними літератури, складає 10 і більше відсотків.

Зараження в них настає: 1) від хворої або інфікованої матері через плаценту, родові шляхи, з грудним молоком. Перенос ВІЛ від інфі-кованих матерів спостерігається в 25-30% випадків; 2) при перели-ванні зараженої вірусом крові; 3) через ін'єкції при наркоманії або в лікарняних умовах при недотриманні правил антисептики. Якщо зараження відбувається через плаценту або переливання крові в період новонародженості, прогноз винятково несприятливий. Вели-ка небезпека і у дітей з гемофілією, коли кожне чергове введення препаратів крові активізує ВІЛ.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) - епідеміологічне за-хворювання, що уражає переважно імунну систему, і визначає різно-маніття клінічних проявів і несприятливий прогноз.

Основними джерелами СНІДу є хвора людина і вірусоносії, у яких вірус зберігається довічно. Прогресуючий імунодефіцит різко пригнічує здатність імунної системи протистояти збудникам різних інфекційних захворювань, а також виникаючим злоякісним процесам (саркома Капоші, лімфоми). Хворий стає беззахисним і вмирає зви-чайно від інфекцій, що не представляють небезпеку для більшості людей.

В епідеміології СНІДу важливу роль відіграють фактори, що сприяють його поширенню. До них відносяться: безладні статеві зв'язки в гомо- і бісексуалів; ріст венеричних захворювань у країні; вірусні захворювання, які ще більше знижують захисні сили організму (особливо вірусний гепатит В і хвороби, що відносяться до групи герпесів); туберкульоз; вік; повторні вливання препаратів крові в хворих гемофілією, що загострюють чутливість цих людей до ВІЛ, фактори генетичної схильності.

У дітей протікання цього захворювання має більш злоякісний характер, що визначається незрілістю їх імунної системи. Однак, як і в дорослих, захворювання проходить кілька стадій (періодів) про-тікання. Варто пам'ятати, що імунодефіцит виявляється на порівняно пізній стадії захворювання, а відразу після зараження виникає сильна імунна відповідь на рівні Т- і В-лімфоцитів; виробляються антитіла до антигенів оболонки вірусу і Т-кілери, що реагують як проти по-верхневих антигенів ВІЛ, так і проти антигенів його серцевини. Ці захисні реакції протягом кількох років можуть стримувати інфекцію, що і пояснює тривалий інкубаційний період. Однак, у дітей середня тривалість його 2 роки, тоді як у дорослих - до 8 років. Він характе-ризується підвищенням температури тіла протягом 2-10 днів із збіль-шенням лімфовузлів, печінки, селезінки. У хворих відзначається арт-ралгія, міалгія, ангіна, фарингіт, знижується кількість лімфоцитів крові (картина нагадує мононуклеоз). Потім усі явища начебто зни-кають безслідно.

Однак через визначений проміжок часу (у дітей може бути і кіль-ка місяців, у дорослих, як правило, роки) у людини починають ви-являтися симптоми захворювання.

В другому періоді (синдром генералізованої лімфаденопатії) більш як у 50% випадків спостерігається збільшення шийних, підбо-рідних, підщелепних, привушних лімфовузлів. Вони, як правило, м'які, еластичні, рухливі. Збільшення лімфовузлів є одним із самих ранніх ознак захворювання.

У третьому періоді - СНІДу - асоційованому комплексі (це все ще передСНІД) спостерігається підвищення температури тіла до 38-39° С, слабість, млявість, різка втомлюваність, зникнення апетиту, про-гресуюча втрата ваги (більш 10%), розлад функції кишечника. У цей же період у дітей раннього віку може наступити втрата віх фізичного розвитку (при переважному ураженні ЦНС і зниження прибавки у вазі).

І власне СНІД - приєднання опортуністичних інфекцій (насам-перед - пневмоцистна пневмонія), злоякісних новоутворів (зустріча-ються в 40% випадків, з них на саркому Капоші приходиться 85%, на злоякісні лімфоми - 10%).

У протіканні цього захворювання відзначаються періоди за-гострень і тимчасового поліпшення. Воно може тривати від декількох місяців до 4-5 років. Результат - летальний.

Прояви на слизовій оболонці різноманітні і можуть бути почат-ковими ознаками захворювання (поряд із системним збільшенням лімфовузлів, втратою маси тіла, суб'єктивними відчуттями). Патогномонічних симптомів не виявлено. Як правило, це прояв опорту-ністичних інфекцій, з яких найбільше часто зустрічаються (на кілька місяців випереджає інші) різні форми кандидомікозу. Найбільш характерні - молочниця (гострий псевдомембранозний кандидоз у важкій або середньоважкій формі), гострий атрофічний кандидоз, хронічний гіперпластичний кандидоз.

Симптоми атрофічного кандидоза (еритематоз слизової оболон-ки порожнини рота) виявляються яскраво-червоними плямами без нальотів на слизовій губ, щік, піднебіння; на язику - смужкоподібні ділянки глибокої десквамації, що розташовуються звичайно уздовж середньої лінії. Інші ділянки язика обкладені білим нальотом.

При хронічному гіперпластичному кандидозі у хворих на різних ділянках СОПР визначаються плоскі бляшки або нерівні горбисті розростання білого кольору (вузлувата форма). При локалізації ура-жень у кутах рота розвивається кандидозний хейліт (мікотичні заїди), нерідко з появою хронічних тріщин. При відсутності лікування ці елементи ураження збільшуються в розмірах, ущільнюються, покри-ваються кірочками.

Лікування місцеве або системне. Застосовується ністатін, клотримазол, кетоконазол. Можливі рецидиви.

У порожнині рота дітей з ВІЛ-інфекцією виявляються і бакте-ріальні інфекції. Досить розповсюдженим захворюванням є вираз-ково-некротичний гінгівостоматит. Патологічний процес часто рецидивує. У деяких хворих відзначається агресивний перебіг з втратою м'яких тканин ясен, кісткових структур із секвестрацією. Лікування: антисептичні полоскання, метронідазол місцево і всередину.

У хворих і ВІЛ-інфікованих зустрічається агресивна форма пере-бігу пародонтиту з генералізацією патологічного процесу, при цьому нерідко спостерігається секвестрація міжзубних альвеолярних кістко-вих структур. Захворювання місцевому лікуванню не піддається.

Вірусні інфекції СОПР виявляються при цій патології найчастіше рецидивуючою герпетичногю інфекцією, оперізуючим лишаєм, поя-вою на слизової папілом. Елементи ураження часто рецидивують, звиразковуються, болючі, розташовуються атипічно. Первинний і рецидивуючий герпес, як і оперізуючий лишай, варто лікувати ацикловіром, зовіраксом. Папіломи видаляють хірургічним шляхом.

Найбільш характерною і ранньою ознакою прояву інфекції на СОПР