скейлер, тим менше «блоковані» його коливання, тим вище можливості тактильного самоконтролю лікаря. При електричному скейлингу (на відміну від ручної обробки) не потрібні більші механічні зусилля, тому пальці, що утримують наконечник, можуть перебувати поза порожниною рота, опора може бути на м'які тканини, краще - на підборіддя пацієнта.*
Оскільки коливання насадки ефективні у всіх напрямках і не вимагають важілеподібного силового впливу, при УЗ-обробці не потрібно приводити верхівку насадки в стартове положення над (під) зубним каменем у глибині підясенного простору. Зубні відкладення видаляють у коронково-апікальному напрямку.*
Для зниження навантаження на тканини варто заздалегідь оцінити площу обробки, щоб не зачіпати чисті зони. Оброблювану поверхню щадять, намагаються по можливості обмежити час й «кількість підходів» для обробки кожної ділянки. Раціональна схема обробки припускає «заштриховування» поверхні в 3-х – 4-х напрямках: скейлер переміщають від ясен до окклюзійної поверхні, від мезіальнї до дистальної поверхні, по діагоналях коронки.*
Якість обробки перевіряють візуально й тактильно, використовуючи періодонтальний зонд або верхівку неактивної («виключеної») періодонтальної УЗ-насадки.
Ультразвукові апарати забезпечують швидке видалення твердих зубних відкладень, але по якості обробки й ступеня безпеки вони уступають «звуковим» пристроям.
Інструменти для корекції реставрацій— це насамперед твердосплавні й алмазні бори для низкоскоростных і турбінних наконечників бормашини. Форму бора підбирають відповідно до контурів поверхні й прилежачих до неї утворень, тому для цієї роботи потрібні конічні бори у вигляді списа, стріли. Крім того, для обробки проксимальних ділянок реставраций використовуються спеціальні наконечники, у яких обертовий рух перетвориться в реципрокне, тобто зворотно-поступальне. Для таких наконечників потрібні спеціальні інструменти, схожі на напилки.
Полірування є етапом проведення професійної гігієни, що необхідний після ручного або апаратного видалення м'яких і твердих зубних відкладень для забезпечення максимально можливого очищення поверхні, згладжування її нерівностей, що перешкоджає утворенню нових зубних відкладень. Для полірування емалі зубів у професійній гігієні використовують гумові головки, ротаційні щітки й чашечки з полірувальними пастами для окклюзійних, оральних і вестибулярних поверхонь, а також поліруючі штрипси, смужки й тонкі реципрокні напилки для контактних поверхонь. Ці інструменти застосовують і для полірування відшліфованих реставрацій.
У результаті професійної гігієни поверхні, які були покриті м'якими й твердими зубними відкладеннями, оголюються. Емаль і цемент на цих ділянках піддаються демінералізації під час попереднього контакту із зубними відкладеннями, втрачають у процесі механічного чищення поверхневий шар, найбільш багатими мінералами. Для зниження чутливості тканин і попередження карієсу очищених поверхонь проводять їх ремінералізуючу терапію препаратами фтору й кальцію. Ремінералізація може здійснюватися вже на етапі чищення й полірування, якщо для цієї мети використають фторовані (до 1% Р) професійні пасти. На останньому етапі професійної гігієни на зуби наносять фторвмісний гель або лак.