Реферат
Предмет, задачі і методи патологічної фізіології.
Патологічна фізіологія - це наука, яка вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку і завершення хвороби. По-суті це наука про життєдіяльність хворого організму.
Хвороба і хворий організм є предметом вивчення багатьох загальнотеоретичних медичних і всіх клінічних дисциплін. Особливість предмету патологічної фізіології полягає в тому, що вона вивчає найбільш загальні закономірності виникнення і розвитку хвороби, у той час як інші науки вивчають особливе, спеціальне кожної хвороби.
При цьому патологічна фізіологія як наука вирішує наступні задачі:
1) Встановлення сутності хвороби (що таке хвороба?).
2) Вивчення причин і умов виникнення хвороби (чому виникає хвороба чи патологічний процес?).
3) Розкриття механізмів розвитку хвороби й окремих її проявів, встановлення закономірностей перебігу хвороби і механізмів видужання (як розвивається хвороба чи патологічний процес?)
4) Формулювання та обґрунтовування принципів і методів виявлення (діагностики) захворювань і патологічних процесів (як виявити хворобу чи патологічний процес?)
5) Визначення загальних принципів профілактики і лікування хвороб (як попередити і лікувати хворобу?)
Зазначені задачі знаходять своє вирішення в рамках чотирьох складових частин патологічної фізіології як науки: нозології, етіології, патогенезу, експериментальної терапії.
Патологічна фізіологія зв‘язана з іншими науками, зокрема:
1) Зв’язок з науками, що вивчають властивості факторів навколишнього середовища, здатних викликати хвороби (фізика, хімія, біологія, мікробіологія, соціологія). Ці науки дають дані, необхідні для вивчення етіології.
2) Зв’язок з науками, що вивчають властивості організму і його життєдіяльність (цитологія, ембріологія, гістологія, нормальна анатомія і фізіологія, біохімія, імунологія, генетика). Ці науки створюють основу для вивчення патогенезу.
3) Зв’язок із загальнотеоретичними науками, які вивчають хвороби (патологічна анатомія, фармакологія). Ці науки разом з патологічною фізіологією створюють цілісну картину хвороби.
4) Зв’язок із клінічними науками. Патологічна фізіологія визначає основні етіологічні і патогенетичні принципи профілактики, діагностики і лікування хвороби.
У вивченні хвороб патофізіологія, як і вся медицина, використовує наступні методи:
1) Клінічний метод – патофізіологія широко використовує дані функціональних, біохімічних, імунологічних та інших досліджень хворої людини.
2) Епідеміологічний метод – використовується для встановлення факторів ризику виникнення тих чи інших захворювань (атеросклерозу, гіпертонічної хвороби і т.ін.).
3) Анатомічний метод є основним методом патологічної анатомії, що разом з патофізіологією вивчає сутність хвороби, використовуючи при цьому як об’єкт труп людини.
4) Експериментальний метод – є основним методом патофізіології.
Особливістю патофізиологічного експерименту є відтворення на лабораторних тваринах експериментальних моделей хвороб з метою встановлення механізмів їх виникнення, розвитку і завершення у людини.
Розрізняють: а) гострий і б) хронічний експерименти.
? Гострий експеримент (вівісекція) - дозволяє вивчати гострі розлади в організмі, такі як: шок, колапс, краш-синдром, гостру недостатність дихання, кровообігу, нирок та ін.
? Хронічний експеримент – тривалий процес, який дає можливість вивчати динаміку розвитку хвороби. Його використовують для моделювання хронічних хвороб: атеросклерозу, артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, виразкової хвороби та ін.*
Основними етапами патофізіологічного експерименту є:
1) Планування експерименту. 2) Моделювання патологічного процесу з використанням різних методів. 3) Одержання інформації про зміни в організмі експериментальних тварин. 4) Аналіз і синтез отриманих результатів.
? Планування експерименту передбачає: а) створення робочої гіпотези; б) постановку мети і задач дослідження, в) визначення об’єкта експерименту (вид, вік, стать тварин), г) складання схеми експерименту (характер і частота патогенних впливів, доза, тривалість т.д.); д) визначення об’єму досліджень (кількість дослідів, перелік конкретних методик, які будуть використовуватися).
? Для моделювання хвороб використовують методи:
- Метод видалення. Так, видаленням печінки моделюють печінкову недостатність, видаленням підшлункової залози - цукровий діабет і т. ін.
- Метод руйнування (ушкодження), яке досягається: а) хірургічними впливами (перерізка нервів, руйнування нервових центрів, ушкодження тканин), б) фізичними факторами (іонізуюча радіація, температура й ін.), в) хімічними агентами (отрути, інгібітори), г) імунними впливами (протитканинні сироватки, антитіла).
- Метод перевантажень. Так, функціональними перевантаженнями вищих центрів ЦНС моделюють неврози і т. ін.
Метод створення дефіциту. Так, створюючи дефіцит кисню в барокамері моделюють гіпоксію і т.ін.
Метод порушення нервової і гормональної регуляції: а) використовують подразнення чи ушкодження нервових структур, б) введення великих кількостей гормонів чи їх аналогів.
Метод створення перешкод: а) перев’язуючи кровоносні судини, моделюють інфаркт міокарда, б) перев‘язуючи загальну жовчну протоку – механічну жовтяницю і т.ін.
Метод екзогенної індукції – вплив на організм специфічних збудників хвороб. Так моделюють інфекційні хвороби, злоякісні пухлини, алергію.
Метод трансплантації (пересадки) застосовують при вивченні злоякісних пухлин, склеротичних ушкоджень судин.
Метод експлантації - вивчення патологічних процесів поза організмом: а) у культурах тканин, б) на ізольованих органах.
Метод поєднання патогенних впливів - передбачає використання різних комбінацій патогенних впливів.
Метод корегуючих впливів, коли моделюють патологічний процес, а потім намагаються усунути ті чи інші його прояви іншими впливами.
? Для одержання інформації про зміни в організмі експериментальних тварин використовуються наступні методи:
1) Морфологічні (макроскопічне дослідження, світлова й електронна мікроскопія й ін.). 2) Функціональні (електрокардіографія, енцефалографія, запис спірограм і т.ін.). 3) Біохімічні (визначення концентрації, гормонів, електролітів, продуктів обміну, активності ферментів). 4) Імунологічні (визначення титру антитіл, бласттрансформації лімфоцитів і ін.).
За допомогою зазначених методів одержують інформацію про зміни на молекулярному, субклітинному, клітинному, тканинному, органному, системному рівнях і на рівні організму в цілому.
? Для аналізу отриманих результатів використовуються:
1) Математичні методи (методи статистики і кореляції між різними групами показників). 2) Порівняльні методи аналізу: а) філогенетичний (порівняння патологічних процесів у тварин, які перебувають на різних рівнях еволюційного розвитку); б) онтогенетичний – (порівняння патологічних процесів у тварин на різних етапах їх індивідуального розвитку); в) топографо-анатомічний (порівняння патологічних процесів у різних органах, у різних ділянках того самого органа, у різних клітинах).
Наука і навчальна