Реферат на тему:

”Профілактика правця”

План:

1) Загальна характеристика.

2) Клініка.

3) Лікування.

4) Специфічна профілактика.

5) Екстрена профілактика.

6) Покази та проти покази до імунізації.

7) Допомога при анафілактичних реакціях.

ПРАВЕЦЬ

(TETANUS)

Правець — гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється анаеробним мікробом СІ. tetanі та проявляється тонічними і тетанічними судомами скелетних м'язів, що ведуть до асфіксії.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є травоїдні тварини, а також люди, інфікованість яких коливається від 5 до 40 %. Паличка правця сапрофітує в кишках і разом з випорожненнями виділяється в зовнішнє середовище. В грунті мікроб утворює спори. Механізм зараження — рановий. Збудник може проникнути в організм людини через дрібні, частіше — колоті рани, при побутових і сільськогосподарських травмах, особливо нижніх кінцівок. Захворювання може розвинутись при укусах, опіках, відмороженнях, у породіль при порушенні асептики, у новонароджених при забрудненні пупкової рани. Безпосередньо від хворої людини або тварини правець не передається.

Сприйнятливість до правця висока, але завдяки масовій імунізації реєструються лише поодинокі випадки. Частіше хворіють жителі сільської місцевості. Максимум захворювань припадає на літо та осінь. Після перенесеної хвороби імунітет не залишається.

Клініка. Інкубаційний період триває від 4 до 21 дня, в середньому 10-14 днів. Від тривалості інкубаційного періоду дуже часто залежать тяжкість перебігу та прогноз захворювання. При коротшому інкубаційному періоді відзначаються тяжчий перебіг і вища смертність.

У клінічній класифікації виділяють загальний, або генералізований, і місцевий правець. За важкістю перебігу розрізняють дуже тяжку, тяжку, середньої тяжкості й легку форми.

На початку хвороби з'являються головний біль, втома, дратливість, пітливість, біль і пошарпування м'язів довкола рани. Першим характерним симптомом правця є тризм — тонічне напруження жувальних м'язів, особливо mm. masseterі, внаслідок чого хворий не може відкрити рота. Майже одночасно з'являються сардонічна посмішка (лоб у зморшках, очні щілини звужені, губи розтягнуті, куточки рота опущені) і дисфагія внаслідок спазму м'язів, які беруть участь в акті ковтання. Поєднання цих трьох симптомів вважають патогномонічною ознакою правцю. Незабаром з'являється тонічне напруження м'язів шиї, спини, живота. Тіло хворого вигинається дугою. Він лежить у ліжку на спині, торкаючись до його поверхні переважно потилицею, сідницями та п'ятами так, що під поперек можна вільно просунути руку (опістотонус). Рідше тіло вигинається в бік твердого “як дошка” живота (емпростотонус) або в правий чи лівий бік (плевростотонус). Тонічного напруження зазнають лише великі групи м'язів кінцівок; м'язи стоп і кистей, фаланг не бувають напруженими. Майже одночасно в процес втягуються міжреберні м'язи і діафрагма; їх тонічне напруження призводить до обмеження дихальних екскурсій, поверхневого і прискореного дихання. Внаслідок тонічного скорочення м'язів промежини затруднені сечовипускання і дефекація. Одним із постійних симптомів хвороби є сильний біль у м'язах внаслідок їх безперервного тонічного напруження.

При постійному гіпертонусі виникають загальні тетанічні судоми, які тривають від кількох секунд до 1 хв і повторюються кілька разів на добу. Далі вони стають частішими і тривалішими, повторюютьсякілька разів нагодину і навіть щохвилини (статус тетанікус). Виникають вони раптово. Під час корчів лице хворого синіє, на ньому відбиваються сильні страждання, вираженішим стає опістотонус, шкіра покривається краплями поту; хворі викрикують і стогнуть від посилення болю. Як правило, при судомах хворі прикушують язик, що є також діагностичною ознакою. Свідомість звичайно зберігається, затьмарюється вона лише перед смертю. Температурна реакція нетипова. Найчастіше буває субфебрилітет, але в термінальних випадках температура іноді досягає високих цифр (42-43 °С і вище).

Тривалість хвороби буває різною. Особи, які переживають 6-7-й день від початку захворювання, здебільшого виживають. У випадках одужання хвороба триває від 2 тиж до 3 міс. Смертність при правцеві складає 15- 30 %.

Іноді можуть виникати атипові форми правця, які мають доброякісний або злоякісний перебіг. До доброякісних форм належить місцевий правець. Він починається з напруження м'язів ушкодженої частини, судоми обмежуються окремими групами м'язів. Типовим проявом місцевого правця є лицевий паралітичний правець Розе. Поряд з тризмом на ураженій стороні розвивається параліч м'язів лиця, нерідко і м'язів очного яблука.

До злоякісних форм належить церебральний правець. При ньому поруч із загальними корчами м'язів тулуба з'являються судоми глотки, можуть настати парез і навіть параліч ковтання, втрата мови, параліч блукаючого нерва з задишкою і брадикардією, виникають галюцинації. Така форма нагадує сказ.

Блискавична форма правця, що виникає після короткого інкубаційного періоду, характеризується приступами судом усіх м'язів, які йдуть один за одним. Потім настають параліч серця, асфіксія. Закінчується летально за 1-2 дні.

Діагноз грунтується на даних анамнезу (наявність поранення або травми, опіків, обморожень, хірургічних втручань, пологи в позалікарняних умовах), даних про попередню вакцинацію хворого і характерної клінічної картини (тризм, сардонічна посмішка, дисфагія, тетанічні корчі, рясне потовиділення). Для бактеріологічного дослідження беруть матеріал із ран і запальних вогнищ. Збудника вирощують в анаеробних умовах. Токсигенність виділених культур визначають на білих мишахабогвінейських свинках.

Диференціальний діагноз. Правець необхідно диференціювати зі стоматологічними захворюваннями, при яких утруднюється відкривання рота: перитонзилярними та заглотковими абсцесами, запаленням суглобів нижньої щелепи, гінгівітом, ненормальним прорізуванням зубів мудрості. Але слід пам'ятати, що при всіх цих захворюваннях немає сардонічної посмішки і судом, з'являється виражена болючість у місцях запалення, часто збільшуються і стають болючими регіонарні лімфовузли.

При тетанії у судомний процес втягуються і гладенькі м'язи. Приступи супроводжуються слинотечею, бронхоспазмом, болем у животі, блюванням, частим сечовиділенням. Судомам передує аура; вони поширюються також на кисті рук (“рука акушера”) і стоп (“кінська стопа”). Однак при тетанії немає гіпертонусу м'язів тіла, відсутній тризм.

У хворих на сказ