Характерним для правцевих паличок є те, що вони, проникнувши в рану, не поширюються за її межі. У цей час деякі автори вказують на можливість переміщення збудника в організмі і навіть виражену бактеріемію.

Патологоанатомічні зміни. Правець не зумовлює в тканинах специфічних змін. Під час гістологічного дослідження в головному мозку виявляють іноді набрякання і вакуолізацію гангліозних клітин. У м'язах зустрічаються осередки некрозу, крововиливи, розриви м'язових волокон.

Класифікація. За місцем проникнення збудника в організм розрізняють: рановий, післяін'єкційний, післяопіковий, післяопераційний правець, а також правець після відморожень, електротравм. Окремо виділяють правець новонароджених і післяпологовий.

За поширенням його класифікують таким чином. Загальний правець: висхідна форма частіше буває у тварин, низхідна - частіше спостерігається у людини. При цій формі спочатку з'являються напруження м'язів голови, шиї, загальна скутість. Згодом у процес втягуються м'язи всього тулуба і кінцівок, виникають загальні клонічні судоми.

Змішана форма характеризується однорідними проявами висхідного і низхідного правця.

Є ще місцевий (обмежений) правець, який характеризується обмеженим ураженням м'язів з локалізацією в ділянці поранення (кінцівок; голови - правець розвивається під дією токсину на черепні нерви, буває у разі ураження лицевого нерва, проявляється судомами мімічних м'язів, за ураження IX-XI пар черепних нервів порушуються смакові відчуття; тулуба, в тому ж числі правець внутрішніх органів; поєднання обмежених локалізацій, наприклад рука+тулуб, рука+ головатаін.).

Місцевий правець звичайно передує загальному, але своєчасно не розпізнається.

За клінічним перебігом виділяють 4 форми правця: блискавичну, гостру, підгостру і хронічну.

За тяжкістю перебігу процесу розрізняють дуже тяжку, середнього ступеня і легку форми правцю.

Клінічна картина. Загальний правець починається з незначно виражених продромальних явищ: слабкість, дратівливість, швидке настання втоми, головний біль, пітливість, біль і незначне посмикування м'язів у ділянці рани.

Після продромального періоду з'являється перша грізна ознака захворювання - ригідність м'язів. При висхідному правці вона виникає спочатку в м'язах поблизу рани, при низхідному - захоплює жувальні м'язи (тризм - trismus). Вони не мають антагоністів, тому раніше судомно скорочуються. Хворий відчуває утруднення під час відкривання рота, короткотривалі судоми і біль у жувальних м'язах ("замкнена щелепа"). Ознаки ці неухильно наростають.

Хворих турбують тягнучий біль і ригідність м'язів шиї, потилиці, спини, поперекової ділянки. Виникають утруднення під час ходьби, тяжкість у спині і поперековій ділянці. Іноді з'являються біль у животі і напруження м'язів передньої черевної стінки, що може бути причиною помилкового діагнозу гострої хірургічної патології органів черевної порожнини. У літературі описано випадки помилкових оперативних втручань на органах черевної порожнини при правці.

Часто правець починається з порушення ковтання і болю у горлі, що є підставою для направлення таких хворих на консультацію до оториноларин-голога.

У зв'язку зі скороченням мімічних м'язів обличчя хворого набуває характерного вигляду - "сардонічна посмішка" (risus Sardonicus).

Всі ці явища супроводжуються відчуттям страху, порушенням сну, загальною слабкістю, а іноді збудливістю, пітливістю, підвищенням температури тіла.

Згодом тонічні судоми охоплюють усі м'язи тулуба. Позаяк м'язи спини сильніші за м'язи передньої поверхні тулуба, під час їх скорочення хворий вигинається дугою, лежить на п'ятках і потилиці. Положення таке дістало назву опістотонусу - opisthotonus. Кінцівки в цей час зігнуті в ліктьових і кульшових суглобах.

Ригідність міжреберних м'язів різко обмежує дихальні рухи грудної клітки, яка стає малорухомою. Коли судомними скороченнями охоплюється діафрагма, може виникнути різке порушення дихання аж до 'асфіксії. Судоми виникають під впливом найменших слухових чи зорових подразнень. Крапля води, що падає з крана, промінь сонця, скрип ліжка - все це може спричинити їх появу. Спочатку судоми рідкі, але у разі прогресування хвороби вони стають щораз частішими і виникають уже спонтанно.

Тривалість незначних судом не перевищує 1 -2 с з інтервалами в кілька годин, середніх - 2-5 с з інтервалами 10-15 хв.

Судоми супроводжуються сильним болем. Вони іноді такі сильні, що призводять до розриву м'язів і перелому кісток.

Через тонічні скорочення м'язів промежини порушуються акти дефекації і сечовиділення.

У деяких випадках тонічні (характеризуються тривалим спазмом) і клонічні (спазм м'язів чергується із їх розслабленням) судоми можуть охоплювати м'язи лише певної ділянки тіла (місцева форма правця).

Притомність при правці збережена, що робить стан хворого ще тяжчим. Знижується артеріальний тиск, з'являються тахікардія і аритмія, зменшується виділення сечі (ояігурія).

Клінічна картина тяжкої форми низхідного правця наростає до 2- 3-го тижня. За сприятливого перебігу всі ці явища поступово затихають: частота і сила судом зменшуються, температура тіла знижується, зменшується тризм, поліпшується ковтання. Судомні скорочення м'язів зникають у такій послідовності, в якій з'явилися: жувальні, мімічні м'язи, м'язи шиї, тулуба, кінцівок.

Кожна з клінічних форм правця має свої особливості. Так, за блискавичної форми симптоми розвиваються швидко, протягом 12-24 год. Захворювання перебігає тяжко, судоми з'являються, часто супроводжуються загрозливою асфіксією. Температура тіла підвищується до 39-40 °С, прискорюється серцебиття. Через 1- 2 доби настає смерть.

У разі гострої форми симптоми захворювання розвиваються протягом 24-48 год (всі симптоми захворювання). Приступи судом повторюються по кілька разів на годину. Часто протягом 4-5 діб хворий помирає.

Повільніше розвивається клініка у разі підгострої форми (інкубаційний період триває 4-6 діб). Симптоми виражені нерізко, судоми з'являються рідко, кілька разів на добу. Решта симптомів виражена помірно. Частіше захворювання закінчується одужанням.

Хронічний правець буває рідко і характеризується легшим перебігом. При ньому спостерігається обмежене ураження м'язів з локалізацією в ділянці поранення.

Розрізняють ще пізній і рецидивний правець. Перший може розвинутися через кілька місяців або й років