д) парестезії - різноманітні, часто незвичайні відчуття у вигляді оніміння, поколювання, повзання «мурашок», перекручення больового і температурного сприйняття. Виникнення парестезій не пов’язане із яким-небудь зовнішнім впливом. Найчастіше причиною їхнього розвитку є ішемія тканин, а також захворювання нервової системи, при яких ушкоджуються задні корінці спинного мозку (спинна сухотка - пізня форма нейросифілісу).

Виділяють 3 основних механізми соматосенсорних розладів за рівнем організації аналізатора чутливості: а) рецепторний, б) провідниковий і в) центральний.*

Рецепторний механізм пов’язаний із змінами якісних характеристик, кількості і щільності розподілу рецепторів. Супроводжується розвитком: а) десенситизації - зменшенням кількості рецепторів або їх чутливості, б) сенситизації – підвищенням кількості або чутливості рецепторів. *

Провідниковий механізм сенсорних порушень пов’язаний із ушкодженням провідних шляхів чутливості (нервів, задніх корінців, спинного мозку).

? Тотальне ушкодження периферичного нерва (запалення, травма, демієлінізація, зменшення кровопостачання) викликає порушення усіх видів чутливості в ділянці інервації даного нерва.

? При поліневритах кінцівок (при цукровому діабеті; гіповітамінозах; інтоксикаціях алкоголем, ртуттю, миш’яком, свинцем; алергійних; інфекційно-алергійних і аутоалергических процесах) відзначається дистальний тип розладів чутливості (у вигляді «рукавичок» або «чулок»). Порушення чутливості (частіше гіпестезії) при цьому поєднуються із периферичним парезом або паралічем і нервово-трофічними розладами.

? Ушкодження задніх корінців спинного мозку викликає втрату або зниження усіх видів чутливості в ділянках шкіри, які інервуються відповідними сегментами. При цьому ділянки порушення чутливості утворюють характерні смуги: кругові на тулубі і видовжені - на кінцівках. Подразнення корінців спинного мозку супроводжується болями, парестезіями. Якщо разом з корінцями в патологічний процес втягуються спинномозкові вузли, розлади чутливості супроводжуються герпетичними висипаннями у відповідних ділянках інервації.

? При локалізації патологічного процесу в задніх рогах спинного мозку виникають розладу чутливості за сегментарним типом, як і при ушкодженні задніх корінців. Розвивається температурна і больова анестезія. Однак на відміну від ушкодження корінців глибока чутливість зберігається, оскільки її провідники перериваються не в сірій речовині задніх рогів, а вище - у довгастому мозку. Такий розлад чутливості називається дисоційованим.

? Дисоційовані розлади чутливості (збереження пропріоцептивної чутливості при випаданні больової і температурної) розвиваються при ушкодженні передньої білої спайки спинного мозку, на рівні якої перехрещуються волокна спинно-таламических шляхів.

? Ушкодження задніх канатиків спинного мозку приводить до порушення пропріоцептивної чутливості на стороні ушкодження в дистальному напрямку від рівня ушкодження. Порушення пропріоцептивної чутливості супроводжується виникненням сенситивної атаксії.

? Ушкодження бічних кнатиків спинного мозку характеризується порушенням больової і температурної чутливості на протилежній стороні нижче місця ушкодження. При ушкодженні половини спинного мозку розвивається синдром Броун-Секара: випадіння пропріоцептивної чутливості на стороні ушкодження і зникнення больової і температурної чутливості на протилежній стороні.*

Центральний механізм розладів чутливості обумовлений ушкодженням відповідних структур таламуса і кори великого мозку.

? Ушкодження таламуса характеризується перехресним випадінням або зниженням усіх видів чутливості (геміанестезія). Внаслідок втрати пропріоцептивної чутливості розвивається контралатеральная сенситивна атаксія. Ушкодження зорового бугра нерідко викликає так звані таламічні болі в протилежній половині тіла, які вирізняються високою інтенсивністю, погано локалізуються хворим і є резистентними до аналгезующих засобів.

? Ушкодження чутливих ділянок кори великого мозку (задньої центральної звивини і верхньої тім’яної частки) викликає перехресне випадання або зниження усіх видів чутливості на протилежній стороні. При ушкодженні задньої центральної звивини порушується больова, температурна і частково тактильна чутливість. Ушкодження верхньої тім’яної частки викликає розвиток астереогнозії (аморфосинтезу).

У людини (правші) аморфосинтез проявляється після видалення кори правої півкулі великого мозку. При цьому втрачається уява про просторове розташування частин тіла на протилежній стороні. Людина не може одягнути одяг або привести його до порядку на лівій половині, не може поголити ліву половину обличчя чи причесати волосся.

Якщо ж у правшів ушкоджена тім’яна частка лівої сторони мозку, то до аморфосинтезу приєднується агнозія - нездатність впізнавати частини тіла, предмети, їх зображення і розташування в просторі.

Патофізіологія болю.

Біль - неприємне сенсорне і емоційне відчуття, пов’язане із загрозою або самим ушкодженням тканин.

Особливості болю як виду чутливості:

1) Біль дає мало інформації про навколишній світ, проте інформує про небезпеку, яка може виникнути або уже виникла внаслідок дії ушкоджуючих факторів - захисна функція болю.

2) На відміну від інших видів чутливості до болю не розвивається адаптація. У зв’язку з цим біль може бути причиною страждань хворого.

3) Біль супроводжується складними емоційними, вегетативними і руховими реакціями.

4) Біль може бути патогенетичним механізмом розвитку генералізованих патологічних процесів, зокрема шоку.

Класифікація болей.

1) За клінічною характеристикою (суб’єктивним відчуттям) біль може бути: а) гострим і тупим, б) локалізованим і дифузійним, мати характер пощипування, поколювання, жару і т.п.

2) У залежності від тривалості больових відчуттів розрізняють біль: а) гострий - швидко проходить після припинення дії больових стимуляторів, б) хронічний – тривалий біль, який викликає страждання хворого.

3) За значенням для організму біль може бути: а) фізіологічним і б) патологічним.

Фізіологічний біль має захисне значення - сигналізує про ушкодження або його можливість, сприяє включенню визначених поведінкових реакцій, спрямованих на усунення ушкодження, обмежує функції ушкодженого органа.

Патологічний біль не несе сигнальної функції, він стає механізмом порушення життєдіяльності того чи іншого органа (у тому числі мозку), приводить до розладів функції різних органів і систем.

4) За місцем виникнення розрізняють: а) соматичний (поверхневий і глибокий) і б) вісцеральний біль.

Соматичний поверхневий біль - виникає у шкірі. Розрізняють його 2 види: а) раннійі б) пізній біль.

Ранній біль - гострий, різкий, добре локалізований біль, який виникає відразу ж після нанесення ушкодження і швидко проходить після завершення дії патогенного фактора. Характеризується: