До патологічних станів, які пов’язані із порушенням ліпідного обміну, відноситься одне із самих поширених захворювань на Земній кулі атеросклероз.

Атеросклероз - хронічне захворювання, яке характеризується відкладанням в інтимі артеріальних судин в-ліпопротеїнів (ЛПНЩ) з послідуючим розвитком сполучної тканини. Вперше термін введений Маршаллом в 1904р. і точно відзеркалює зміни, які відбуваються в стінці судини при цьому захворюванні. Слово “аtheros” означає кашиця і вказує на формування в стінці судин кашоподібних відкладень, подальше їх склерозування (sclerosis) та ущільнення.

Атеросклероз - універсальний патологічний процес, який створює багато проблем, які вирішують в багатьох галузях сучасної медицини: терапії, хірургії, неврології і навіть стоматології.

? Етіологія атеросклерозу. Атеросклероз - мультифакорне захворювання. У його розвитку беруть участь цілий ряд “факторів ризику”, що являють собою сукупність внутрішніх і зовнішніх умов, які у багато разів підвищують ймовірність розвитку цього захворювання в людини.

До таких факторів належать:

1) Тривале психоемоційне напруження, або психоемоційний стрес, коли в крові наростає рівень катехоламінів, які збільшують проникність ендотеліоцитів для в-ліпопротеїнів (ЛПНЩ).

2) Спадкова схильність, яка обумовлює розвиток сімейної гіперхолестеремії або низьку активність рецепторів печінки до в-ліпопротеїнів, коли вони не захоплюються печінкою, а циркулюють у крові, що супроводжується розвитком гіпер-в-ліпопротеїнемії і гіперхолестеринемії.

3) Порушення харчування - вживання їжі, багатої холестерином та насиченими жирними кислотами і бідної на ненасичені ЖК (зокрема, обмеження вживання таких продуктів, як риба, рослинні олії, морська капуста).

4) Гормональні порушення, хвороби обміну речовин – атеросклероз часто виникає на тлі попередніх гормональних порушень (цукровий діабет, мікседема, зниження функції статевих залоз) або хвороб обміну речовин (подагра, ожиріння).

5) Вік - з віком проявляється більша схильність до ангіоспазму, оскільки ендотеліоцити менше синтезують вазодилататорів (NО і простацикліну) і судини стають більш чутливими до вазоконстрикторів. Є дані, що за кожні 10 років синтез вазодилататорів знижується на 3%. Ангіоспазм є причиною ушкодження ендотелію.

6) Стать (чоловіки хворіють в 3-4 рази частіше).

7) Артеріальна гіпертензія.

8) Інтоксикація - вплив алкоголю, нікотину, інтоксикація бактеріального та хімічного походження.

? Атеросклероз являє собою складний динамічний процес, який складається із декількох стадій. Сьогодні кардіологи більшості країн світу користуються класифікацією стадій атеросклерозу Х.К.Стері, запропоновану ним у 1995р. Згідно цієї класифікації розрізняють:

Тип І - початкові ушкодження, проявляються незначними змінами в ендотелії і наявністю окремих пінистих клітин макрофагального походження в інтимі.

Тип ІІ – ушкодження у вигляді ліпідних плям і смужок, які проявляються внутрішньоклітинним депонуванням ліпідів у скупченнях пінистих клітин макрофагального і гладком'язового генезу.

Тип III - перехідні ушкодження, подібні до типу II із деякою кількістю позаклітинних ліпідних депозитів.

Тип IV – ушкодження у вигляді атером, проявляються наявністю значного ядра позаклітинних ліпідів.

Тип V – ушкодження у вигляді фіброатером, проявляються розростанням сполучної тканини, яка утворює фіброзну «кришки» над ліпідним ядром, іноді з явищами кальцифікації.

Тип VI – ускладнені ушкодження, проявляються атероми та фіброатероми, ускладненими виразкуванням та тромбоутворенням.

Перших три типи відносять до ранніх ушкоджень, як правило, протікають субклінічно, три послідуючих – до пізніх, проявляються клінічними симптоми атеросклерозу.

Ранні ушкодженя розвивають з початку першої декади життя - це доліпідні зміни інтими. Вони є неспецифічними, тобто можуть викликатися як самою гіперліпопротеїнемією, так і іншими факторами: а) гіпертензією, б) змінами гемодинамічних характеристик крові, в) імунопатологічними реакціями, г) гіпоксією, д) вірусною інфекцією, е) бактеріальними ендотоксинами, ж) гіпервітамінозом D, з) впливом отрут (свинець і кадмій). Так чи інакше, істотним є те, що для запуску атерогенезу не потрібно явної десквамації ендотелію. Досить його активації та експресії на його поверхні патологічних ЛП часток, молекул клітинної адгезії (селектинів та інтегринів), споріднених до моноцитів. Такий процес проявляється: а) розпушенням і стоншенням (аж до зникнення) глікокаліксу на поверхні ендотеліоцитів, б) розширенням міжендотеліоцитних щілини, в) активацією ендоцитозу і трансцитозу, г) набряком субендотеліального шару інтими, роз'єднанням його клітин і волокон. в-ліпопротеїни проникають шляхом трансцитозу у інтиму. Відбувається не тільки адгезія, але і посилене проникнення моноцитів в інтиму, де вони поводяться як активовані макрофаги і фагоцитують в-ліпопротеїни. Макрофаги і ендотеліоцити, а також і активовані тромбоцити виробляють ряд медіаторів запалення, серед яких: а) ендогенні окислювачі та б) цитокіни, зокрема фактори росту, хемоатрактанти та активатори міграції гладком'язових клітин.

У ІІ-ІІІ стадіях (ліпоїдозу і ліпосклерозу за Анічковим) під впливом ендогенних окислювачів, до яких належать вільні радикали кисню, малоновий диальдегід, тромбоксан, в-ліпопротеїни піддаються окислюванню і трансформації у модифіковані ліпопротеїни, які мають спорідненість до «сміттєвих» рецепторами макрофагів і ними захоплюються. Таку ж функцію виконують мігруючі з медії гладком‘язові клітини, які під дією місцевих цитокінів і ЛП трансформуються у макрофагоподібні міоінтимоцити. Макрофаги і міоінтимоцити швидко насичуються ЛП, які під впливом лізосомальної холестеринестерази та лецитин-холестерин-ацетил-трансферази (ЛХАТ) перетворюються спочатку у ЕХ (олеати), а потім - і вільний ХН, якими ці клітини перевантажуються і перетворюються у, так звані, пінисті клітини - характерні елементи ліпідних плям і смужок. Запаси вищезгаданих ферментів швидко виснажуються і перевантажені ЛП пінисті клітини руйнуються. Ліпідні плями – це жовтуваті крапки діаметром до 1,5 мм, м'якої консистенції, які ще не піднімаються над поверхнею ендотелію. До початку другої декади життя вони можуть переходити в подовжені утворення шириною 3 мм і довжиною до 15 мм, іноді злегка підняті над ендотелієм - ліпідні смужки. У таких утвореннях крім пінистих