У IV-й стадії поступове відкладення екстрацелюлярних ліпідів збільшується, в них підвищується частка вільного ХН і ЕХ близьких за складом до лінолеатів ХН. Утворюється виражене екстрацелюлярне ліпідне ядро – атерома.

У V-й стадії відбувається активна проліферація і загибель пінистих клітин, нагромаджується міжклітинна речовина, формується фіброзна «кришечка» над ядром ліпідів. У такий спосіб утворюється фіброатерома.

Усі пізні стадії атеросклерозу анатомічно мають вигляд бляшки, жовтого чи коричневого кольору, поверхня яких виступає у просвіт артерій.

Трансформація ранніх ушкоджень у пізні форми відбувається за умов продовження інфільтрації інтими ЛП. Найбільший відсоток трансформації ранніх ушкоджень у пізні характерний для коронарних артерій і черевної аорти. При наявності дисліпопротеїнемій подібний перехід прискорюється, і його масштаби розширюються. У швидко прогресуючих випадках IV тип формується, починаючи із середини третьої декади, а V тип - починаючи з четвертого десятиліття життя. Такий процес може бути загальмований чи навіть звернений назад при нормалізації ліпідного обміну, але все ж у великій мірі він залежить від спектра і кількості вироблюваних в інтимі цитокінів.

Цитокіни (ІЛ-1, ФНП, ендотелін-1, тромбін, тромбоцитарні фактори росту гладких м'язів, фактор росту фібробластів, моноцитарний хемотактичний білок) підсилюють міграцію моноцитів і міоцитів в інтиму, їхню активацію, захоплення ЛП, змушують міоінтимацити проліферувати та синтезувати великі кількості глікозаміногліканів, глікопротеїдів і волокнистих білків (еластину і колагену).

Велике значення має пригнічення процесу місцевої продукції гепарину, кейлонів і трансформуючого фактора росту. Знижується продукція окису азоту, який у нормі має антипроліферативний вплив на ГМК артерій.

Такі фібропластичні процеси структурно змінюють атероми і фіброатероми і приводять до виникнення ускладнених ушкоджень - тип VI, до яких належить кальцифікація (атерокальциноз) та виразкування бляшок. Такі ускладнення можуть призвести до виникнення ліпідної емболії, тромбозу, тромбоемболії та оклюзії судин, до розриву судин, новостворених по периферії атероми та виникнення інтрамурального тромбозу і крововиливів. Еволюція бляшки в найбільших артеріях може закінчитися проривом у медію і формуванням атеросклеротичної аневризми (найчастіше, дистальної частини аорти, нижче місця відходження ниркових артерій).

? Профілактика атеросклерозу (гіперхолестеринемії).

1 шлях - споживання холестерину в межах добової норми - 300 мг.

2 шлях - включення в дієту продуктів, багатих поліненасиченими жирними кислотами (риб, морська капуста).

3 шлях - помірне фізичне навантаження, яке сприяє збільшенню ЛПВЩ в крові.

4 шлях - медикаментозне лікування гіперліпопротеїнемій.*

Порушення обміну жирів у жировій тканині частіше всього проявляється розвитком ожиріння, яке виникає при патологічному надлишку тригліцеридів в організмі. Розрізняють: 1) первинне і 2) вторинне ожиріння.

? Первинне ожиріння – це хвороба, в основі якої лежить порушення адипоцитарно-гіпоталамічних інформаційних взаємозв‘язків, при яких відбувається встановлення більш високого вихідного рівня точки масостату (ліпостату).

Ліпостат – умовна назва системи, яка контролює постійність ваги тіла. Центральною контролюючою ланкою у цій системі є гіпоталамус. Ліпостатичний гомеостаз забезпечується шляхом прямих і зворотних сигнальних взаємодій між гіпоталамусом і жировою тканиною з її гормонами, а також між гіпоталамусом і ШКТ із його ентериновою гормональною системою.

Ключовим механізмом розвитку первинного ожиріння є конкретні порушення гормонального зв‘язку між жировою тканиною і гіпоталамусом, що було встановлено тільки в 90 роках ХХ століття. Тому для розвитку ожиріння не зовсім підходить жартівливий вислів Р.Котрана, який назвав такий стан “синдромом подвійного не вставання”, тобто відмова хворого вчасно встати із-за стола із їжею та покинути крісло чи диван з ціллю активного відпочинку.

? Вторинне ожиріння - це синдром, який виникає в організмі при розвитку тих чи інших розладів, які підсилюють накопичення и послаблюють темпи використання тригліцеридів на фоні початково нормальних сигнальних взаємовідношень між адипоцитами та гіпоталамусом.

Слід пам‘ятати, що ожиріння не тільки приносить косметичний, психологічний і фізичний дискомфорт, а і є причиною скорочення життя, підвищення смертності, яка серед людей із підвищеним індексом маси тіла, зростає в середньому на 50%.

Індекс маси тіла визначають за формулою: М:L2, де

М – маса тіла у кг, L – ріст людини у м.

Підраховано, що мінімальна смертність спостерігається при значеннях індексу маси тіла в межах 23-25 кг/м2. Поряд з цим, в діапазонах нижче 20 кг/м2 і вище 30 кг/м2 смертність швидко зростає. Так, у чоловіків перших 10% надлишкової ваги обертаються підвищенням смертності на 14%, при 20% надлишкової ваги – на 25%, а при 30% - на 42%.

В середньому, ожиріння вкорочує життя людини на 8-10 років. Французи говорять, що людина риє собі могилу ложкою та виделкою, або власними щелепами.

Чим же небезпечне ожиріння?

1) ожиріння поєднується з атеросклерозом, який є причиною інфаркту міокарда, інсульту та інших небезпечних станів, які призводять людину до смерті;

2) ожиріння може ускладнитися розвитком цукрового діабету - 2 типу;

3) посилюються процеси тромбоутворення, оскільки виникає відносний дефіцит гепарину, який використовується для активації ЛПЛ.

? За механізмом розвитку (або за патогенезом) розрізняють наступі види ожиріння: 1) аліментарне; 2) дисрегуляційне; 3) метаболічне.

0 Аліментарне ожиріння виникає в тому випадку, коли людина вживає висококалорійну їжу (багату білками, жирами та вуглеводами), яка перевищує енерговитрати організму.

Існує ряд факторів, які мають суттєвий вплив на співвідношення їжі та енерговитрат організму.

Перша група - фактори, які сприяють підвищеному споживанню їжі:

1) вживання алкоголю і приправ, які посилюють апетит;

2) порушення режиму харчування, прийом їжі у вечірні години;

3) надмірне харчування при вагітності;

4)