? Причини підвищення основного обміну: 1) Отруєння мікробними токсинами. 2) Підвищення температури тіла (гарячка). 3) Виражене психоемоційне напруження, т.з. емоційний стрес, коли різко збільшується вміст адреналіну в крові. 4) Гіперфункція щитоподібної залози (тироксин і трийодтиронін). 5) Специфічно-динамічна дія їжі - здатність харчових речовин викликати додаткове вивільнення енергії зверху їх калорійної вартості. 6) Алкоголь. 7) Вживання у надлишку вітаміну С.

Механізм: за таких умов активується окисне фосфорилювання в мітохондріях і тим самим збільшується утворення АТФ, розчеплення якої веде до вивільнення енергії, яка розсіюється у вигляді тепла.

? Причини зниження основного обміну: 1) Зниження функції щитоподібної залози (гіпотиреоз). 2) Гіпофункція мозкового і коркового шарів наднирків. 3) Гіпофункція статевих залоз. 4) Гіпофункція гіпофізу. 5) Гіперінсулінемія. 6) Підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи (дефіцит негативних емоцій).

Механізм: Пригнічення окисного фосфорилювання і зменшення вивільнення енергії у вигляді тепла.

Голодування - типовий патологічний процес, який виникає внаслідок повної відсутності їжі або недостатнього надходження в організм поживних речовин, а також в умовах різкого порушення якісного складу їжі та її засвоєння.

* Причини голодування:

1) Зменшення виробництва харчових продуктів у зв’язку з пога-ними метеорологічними і несприятливими соціальними факторами (мілітаризація економіки і збільшення армії, гіперпродукція інтелегенції, виражена урбанізація за умов економічної кризи, грошова інфляція, міграція пенсіонерів у більш вигідні для них регіони, розшарування суспільства із виникненням прошарку неплатіжоспроможних верств населення).

2) Cтихійні лиха (землетрус, повені).

3) Захворювання органів шлунково-кишкового тракту.

4) Операції на органах шлунково-кишкового тракту.

5) Голодування психічних хворих – психогенна анорексія.

6) Голодування з лікувальною метою.

7) Голодування з політичних мотивів.

8) Особливу небезпеку голодування представляє для дітей (особливо грудного віку) у силу особливостей їхнього організму (недостатність розвитку шлунково-кишкового тракту), або організму матері (недостаток молока, плоскі соски й ін.).

У залежності від об‘єму виділяють наступні види голодування:

І. Повне голодування: а) із вживанням води; 6) без вживання води (абсолютне).

ІІ. Неповне голодування (недоїдання) - енергетична недостатність.

ІІІ. Часткове голодування (якісне).*

Повне голодування.

У патогенезі повного голодування із вживанням води виділяють наступні періоди:

1) Період неощадної витрати енергії. 2) Період максимального пристосування. 3) Термінальний період.

? Період неощадної витрати енергії триває 2-4 доби і характеризується сильним почуттям голоду, обумовленим збудженням харчового центра. Відбувається швидке падіння маси тіла (похудіння). Основним джерелом енергії у цей період є вуглеводи, про що свідчить показник дихального коефіцієнта, рівний 1,0. Виникає гіпоглікемія, яка є причиною активного виділення глюкокортикоїдів корою наднирників. Наслідком цього є підсилення катаболізму білків у периферичних тканинах, зокрема у м’язовій, і активація глюконеогенезу в печінці.

Основний обмін спочатку дещо збільшується, а потім поступово зменшується і стає на 10-20% меншим вихідного. Розвивається негативний азотистий баланс.

? Другий період голодування (період максимального пристосування) триває в середньому 40-50 діб. Темпи зменшення маси тіла сповільнюються і складають 0,5-1% за добу. Почуття голоду зникає. Основним джерелом енергії є жири, про що свідчить показник дихального коефіцієнту, який складає 0,7.

Гіпоглікемія активує надходження в кров ліполітичних гормонів (адреналіну, глюкокортикоїдів, глюкагону), що приводить до мобілізації жиру із депо і розвитку гіперліпацидемії. Вона, у свою чергу, є причиною підсиленого утворення кетонових тіл у печінці і розвитку кетонемії, що приводить до розвитку метаболічного ацидозу.

Основний обмін у цьому періоді є на 10-20% нижчим вихідного рівня. Азотистий баланс негативний.

? Третій період голодування є термінальним, оскільки передує смерті. Його тривалість - 2-3 доби. Відбувається інтенсивний розпад тканин, розвивається інтоксикація. Основним джерелом енергії є білки, про що свідчить показник дихального коефіцієнта, рівний 0,8. Збільшується виділення із сечею азоту, калію, фосфатів (ознаки деструкції клітин і тканинних білків).

Смерть настає при зменшенні маси тіла до 50% від вихідної.

На тривалість повного голодування із вживанням води впливають:

1) Ендогенні фактори: а) стать, б) вік, в) величини основного обміну, г) кількість і якість жирових і білкових резервів організму; д) загальний функціональний стан організму; е) інтенсивність м’язової роботи.

Усі зазначені фактори впливають на величину основного обміну. Чим вищий рівень основного обміну, тим менша тривалість голодування, і навпаки.

2) Екзогенні фактори - фактори зовнішнього середовища, які збільшують енерговитрати організму: а) низька температура навколишнього середовища; б) висока вологість повітря; в) велика швидкість руху повітря.

Для розрахунку максимально можливої тривалості повного голодування із вживанням води потрібно пам’ятати, що: по-перше - дорослий організм гине при втраті 50% вихідної маси тіла і, по-друге - втрата маси в другому, самому тривалому періоді голодування, складає 0,5-1% за добу.

Так, якщо вихідна маса тіла дорівнює 70 кг, то смерть настає при втраті 35 кг. За умови, що в добу губиться 0,5% вихідної маси (0,35 кг), то максимально можлива тривалість 2-го періоду, а отже і голодування в цілому, складає 100 днів.

Абсолютне голодування - повне голодування без вживання води. Його тривалість є у 2-3 рази коротшою від тривалості попереднього голодування.

При абсолютному голодуванні відбувається посилене розщеплення жирів з ціллю утворення ендогенної (оксидаційної води), в результаті чого швидко розвивається кетонемія і метаболічний ацидоз. Важкість протікання абсолютного голодування обумовлюється також нагромадженням в крові великої кількості кінцевих продуктів обміну та інших токсичних метаболітів, для виведення яких з організму потрібна вода.

За клінічними проявами, повне голодування поділяють на 4-и періоди:

1) Період байдужості, коли тварина поводиться досить спокій-но.

2) Період збудження: виникає загострення слуху, зору, нюху, неспокій, який супроводжується пошуковими реакціями.

3) Період пригнічення (найбільш тривалий): характеризується млявістю, кволістю, пригніченням,