Вітамін Е - активний антиоксидант, проявляє також антирадикальну дію. Є компонентом природної антиоксидантної системи, захищає клітинні та субклітинні мембрани від пошкоджень. Під його впливом стимулюється синтез гему і гемвмісних фермент-них білків. У результаті покращується тканинне дихання, активу-ються синтетичні процеси, зокрема синтез колагену, скоротливих білків посмугованих, гладеньких м'язів, серцевого м'яза, білків сли-зових, зокрема альвеол, плаценти.

При авітамінозі Е розвиваються дегенеративні процеси в за-родковому епітелії, в м'язовій тканині, жирова дистрофія печінки, дегенеративні зміни спинного мозку.

Застосовується токоферолу ацетат при різноманітній патології, яка супроводжується активацією процесів перекисного окислення ліпідів: гепатитах, міокардитах, інфекційних захворюваннях, флебі-тах, міопатіях, м'язових дистрофіях та ін. Показаний також при порушеннях менструального циклу, загрозі переривання вагітності та ін. Вітамін Е ефективний в комплексному лікуванні залізодефіцитних анемій, рахіту. В останньому випадку він здатний попере-джувати токсичну дію вітаміну Д.

При тривалому застосуванні вітаміну Е у великих дозах мо-жуть розвинутись явища гіпервітамінозу. При цьому порушуються фагоцитарна активність лейкоцитів, процеси регенерації, з'явля-ються геморагії, розвивається гепатомегалія.

Тіамін (вітамін В1) — один з найперших серед відомих на даний час представників вітамінів групи В. Ще у 1897 р. Ейкман відкрив цей вітамін, у 1922 р. Функ його ідентифікував, у 1926 р. Ясен і Донат виділили вітамін у кристалічному вигляді, у 1936 р. Уільямс визначив його хімічну структуру. Накопичені майже за 110 років знання щодо медико-біологічних властивостей тіаміну знайшли своє втілення в широкому застосуванні препаратів цього вітаміну майже в усіх галузях клінічної медицини. Передусім це стосується лікування полінейропатії різного генезу, серцево-судинних та шлунково-кишкових розладів, нефропатій при вагітності, мегалобластичної анемії та ін. Ефективність лікарських засобів (ЛЗ), діючою речовиною яких є тіаміну хлорид, при здійсненні раціональної фармакотерапії з позиції доказової медицини не викликає сумнівів.

В Україні станом на 01.11.2006 р. дозволено для медичного застосування 13 різних фармацевтичних форм тіаміну, як у вигляді монопрепаратів, так і у вигляді комбінованих (4 іноземного та 9 вітчизняного виробництва).

Однак поруч із лікувальною дією вітамінні препарати, як і інші лікарські засоби, можуть викликати побічні реакції (ПР). Серед водорозчинних вітамінних ЛЗ препарати вітаміну В1 викликають найбільшу кількість ПР. Серед них найчастіше зустрічаються різноманітні за формою та тяжкістю алергічні ПР. При застосуванні препаратів тіаміну можуть з'явитися відчуття свербежу, шкірний висип, еритеми, пурпури, кропив'янки, набряк Квінке, анафілактичний шок (іноді з летальним наслідком), кишечна геморагія, напади бронхіальної астми з судомами . Реакції гіперчутливості спостерігались переважно після парентерального введення препарату, причому при самостійному введенні, та не зустрічались при сумісному застосуванні з іншими вітамінами групи В.

ФАРМАКОКІНЕТИКА. При введенні всередину тіамін швидко абсорбується на всьому протязі тонкої кишки. Половина загальної кількості введеного тіаміну міститься в міокарді й скелетних м'язах, близько 40 % — у внутрішніх органах. В організмі тіамін фосфорується: тіамін —» тіамінмонофосфат —» тіаміндифосфат —> —> тіамінтрифосфат. Найактивніше цей процес відбувається в мітохондріях, мікро-сомах і гіалоплазмі клітин.
Тіамін виділяється з сечею.
ФАРМАКОДИНАМІКА. В організмі тіамін виявляє такі основні ефекти: кардіотрофічний, невротропний і гіпоглікемічний. Найактивнішим з фосфорних ефірів є тіаміндифосфат, який має ко-ферментні властивості (кокарбоксилаза). У цій формі тіамін є коферментом декарбоксилаз, що беруть участь в оксидному декарбоксилюванні піровиноградної та інших кетокислот, а також транскетолази — головного ферменту пентозного циклу.
Важливою коферментною функцією тіаміну є кардіотрофічна. Кокарбоксилаза бере участь у процесі аеробного окиснення вуглеводів і катаболізму глюкози через цикл лимонної кислоти, поліпшує енергетичний обмін, розширює вінцеві судини. Підвищене кровопостачання міокарда викликає поліпшення окисновідновних процесів у ньому. Внаслідок поліпшення трофіки міокарда під впливом кокарбоксилази посилюється його скоротлива активність — кардіотонічний ефект. Кокарбоксилаза потенціює дію серцевих глікозидів і знижує інтоксикацію у випадках їх передозування.
Відомі невротропні властивості тіаміну, що виявляються дією як на центральну, так і на периферичну нервову систему. Найбільш виразні невротропні ефекти виявляє тіамінтрифосфат. Тіамін здійснює вплив на психічну (вищу нервову) діяльність, нормалізує активність серотоніну, ГАМК, ацетилхоліну, зменшує латентний період і підвищує силу позитивних умовних рефлексів, активізує процес збудження, знижуючи при цьому внутрішнє гальмування.
Особливо виразною є дія тіаміну на периферичну нервову систему. При запальних процесах (неврит, радикуліт тощо) і травмах в аксонах периферичних нервів порушується обмін вуглеводів і накопичуються продукти їх окиснення (піруват, ацетальдегід), знижуються процеси збудження. Це сприяє розвитку больового синдрому і порушенню функції нервів. Тіамін викликає зменшення кількості продуктів вуглеводного обміну, пригнічує активність холінестерази, що полегшує передачу нервового імпульсу на ефекторну тканину. Завдяки наявності в молекулі четвертинного атома азоту тіамін має гангліоблокуючі і курареподібні властивості.
Тіамін регулює вуглеводний обмін не тільки в міокарді й нервовій тканині, він також знижує рівень глюкози і молочної кислоти в крові. Останній ефект яскраво виражений у хворих на цукровий діабет.
Показання: профілактика гіпо- й авітамінозу В,, недостатність серця, порушення серцевого ритму типу екстрасистолій, ішемічна хвороба серця, периферичний неврит, радикуліт, невральгія, цукровий діабет, дерматоз неврогенного походження, екзема, псоріаз.
Протипоказання: алергічні захворювання.
Побічна дія: алергічні реакції (кропив'янка, набряк Квінке, напади бронхіальної астми, у тяжких випадках — анафілактичний шок), зниження артеріального тиску, порушення скоротливості скелетних м'язів, пригнічення дихання — у разі швидкого внутрішньовенного введення.

В основі хімічної будови рибофлавіну (віт. В2) лежить система ізоалоксазину. Як боковий ланцюг у його молекулі міститься залишок п'ятиатомного спирту рибітилу (6,7-диметил-9-Ш-1-ри6ітил)-ізоалоксазин).
В організм людини рибофлавін надходить головним чином з м'ясними і молочними продуктами. Він міститься також у рибі, дріжджах, горосі, зародках і оболонках злакових