Реферат

Патологія щитоподібної та прищитоподібних залоз.

Щитоподібна залоза продукує тиреоїдні гормони - тироксин (Т4) і трийодтиронін (Т3). Крім того, парафолікулярними (С-клітинами) синтезується калъцитонін, який приймає участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну.

Існує точка зору, що тироксин є прогормоном трийодтироніну. На таку думку наводять наступні факти:

а) Т3 у 5 разів активніший за Т4;

б) ефекти Т4 розвиваються після більш тривалого латентного періоду в порівнянні із змінами, які викликаються Т3;

в) Т4 може перетворюватися в Т3 у периферичних тканинах завдяки процесам дейодування.

Регуляція утворення і секреції тиреоїдних гормонів здійснюється системою гіпоталамус-аденогіпофіз за схемою: гіпоталамус > тиреоліберин > аденогіпофіз > тиреотропний гормон (ТТГ) > щитоподібна залоза.

ТТГ, діючи на щитовидну залозу, викликає наступні ефекти:

а) підсилює захоплення і включення йоду в органічні сполуки;

б) підсилює протеоліз депонованого тиреоглобуліну;

в) підсилює секрецію Т3 і Т4;

г) при тривалій дії викликає гіпертрофію і гіперплазію щитоподібної залози.

Механізми дії і біологічні ефекти тиреоїдних гормонів.

Тиреоїдні гормони є гормонами з внутрішньоклітинним типом циторецепції. Встановлено 3 внутрішньоклітинні мішені для їх дії: а) плазматична мембрана, б) мітохондрії, в) ядро.

На плазматичній мембрані чуттєвих до тиреоїдних гормонів клітин виявлені високоафінні ділянки зв’язування трийодтироніну (Т3). Результатом взаємодії з ними Т3 є стимуляція транспорту амінокислот. Відповідь виникає дуже швидко і не вимагає синтезу відповідних інформаційної РНК і білка.

У мітохондріях Т3 зв’язується із ферментом внутрішньої мембрани - транслоказою аденінових нуклеотидів - і активує його. Наслідком цього є посилення переходу АДФ із цитоплазми в мітохондрії. У результаті концентрація АДФ у мітохондріях зростає, що викликає збільшення інтенсивності біологічного окислення (принцип акцепторного контролю).

Ядро є основною внутрішньоклітинною мішенню для Т3, що визначає довгострокові ефекти тиреоїдних гормонів. При зв’язуванні Т3 (у меншій мірі Т4) з ядерними рецепторами відбувається індукція транскрипції і синтезу цілого ряду функціонально важливих білків. Серед них:

а) Na-K-АТФаза плазматичних мембран;

б) ферменти ліпогенезу (зокрема, НАДФ-малатдегідрогеназа);

в) ферменти мітохондрій (б-гліцерофосфатдегідрогеназа);

г) білкові компоненти в-адренорецепторів.

Усі біологічні ефекти, обумовлені дією тиреоїдних гормонів на клітини, можна розділити на 3 групи.

1) Анаболічна дія - вплив на ріст і диференціювання тканин.

2) Метаболічні ефекти - збільшення інтенсивності катаболічних процесів: окислювання, ліполізу.

3) Сенсибілізуючі ефекти - збільшення чутливості клітин до дії інших гормонів, зокрема естрогенів і катехоламінів. У відношенні останніх сенсибілізуючий вплив тиреоїдних гормонів пов’язаний із збільшенням кількості в2-адренорецепторів на поверхні клітин.

Порушення функції щитоподібної залози.

Гіпотиреоз - стан, який виникає при недостатності тиреоїдних гормонів в організмі. Він може бути: а) первинним, б) вторинним і в) третинним.

Первинний гіпотиреоз зустрічається при: а) аутоімунному тиреоїдиті Хашімото, б) хронічному фіброзно-інвазивному тиреоїдиті Ріделя, які супроводжуються дефектами синтезу тиреоїдних гормонів, в) тиреоїдектомії, г) лікуванні радіоактивним йодом, д) недостатнім надходженні йоду в організм, е) вроджених порушеннях: гіпо- і аплазія щитоподібної залози, ензимопатіях.

Вторинний і третинний гіпотиреози є наслідком випадіння регуляторних впливів (пошкодження гіпофіза і дефіцит ТТГ, пошкодження гіпоталамуса і дефіцит тироліберину).

Найбільш виражену форму гіпотиреозу у дорослих називають мікседемою – кретиноїдний стан дорослих (синдром Галла).

Синдром, який розвивається у дітей у зв’язку з повною недостатністю щитоподібної залози, називають кретинізмом (kretien - фр.- християнський, залишиний емоцій) – порушення розумово інтелектуального розвитку (синдром Фагге). Кретинізм характеризується вираженою затримкою росту і своєрідною зовнішністю хворого (западіння перенісся, грубі риси лиця, широко поставлені очі, бідна міміка, рідке волосся, напіврозкритий рот із якого виглядає збільшений язик). В основі кретинізму лежить, як правило, аплазія щитоподібної залози.

В основі розвитку гіпотиреозу лежать наступні п р и ч и н и:

1) Порушення росту і диференціювання тканин. Важливу роль при цьому відіграє випадіння низькодозових (анаболічних) ефектів тиреоїдних гормонів і зменшення секреції СТГ.

Оскільки тиреоїдні гормони регулюють нормальні процеси енхондральної осифікації метаепіфізарного хряща, то в умовах гіпотиреозу порушується ріст кісток у довжину (він гальмується). Периостальний ж ріст кісток зберігається і кістки стають товстими, але короткими. Розвивається комплекс змін скелету, який носить назву - гіпотиреоїдна карликовістъ.

Поряд з цим затримується і розумовий розвиток - поступово виникає кретинізм.

2) Зменшення теплоутворюючої дії тиреоїдних гормонів, що проявляється:

а) зменшенням основного обміну на 20-40%, що обумовлюється зниженням інтенсивності біологічного окислення в мітохондріях і зменшенням функціональної активності збудливих тканин;

б) зменшенням теплопродукції, у зв’язку з чим падає температура тіла;

в) поганою адаптацією до холоду при збереженні адаптації до високої температури;

г) гіпофагією - малим споживанням енергії.

3) Зменшення функціональної активності збудливих тканин. Пов’язано із падінням активності Na-K-АТФ-аз і змінами процесів активного транспорту іонів. З іншого боку, має значення зменшення чутливості тканин до катехоламінів, що обумовлено зменшенням кількості в-адренорецепторів на клітинах. Зміни функції збудливих органів і тканин проявляються:

а) порушеннями діяльності центральної нервової системи - уповільненням розумової діяльності (при кретинізмі слабоумство аж до розвитку імбіцильності і ідіотії), млявістю, загальмованністю, сонливістю і т.п.;

б) зменшенням функціональної активності скелетних м’язів - слабістю, зменшенням тонусу, швидкою втомлюваністю;

в) порушеннями діяльності серцево-судинної системи - брадикардією, зменшенням хвилинного об‘єму серця, падінням артеріального тиску;

г) зменшенням скорочувальної функції гладких м’язів ШКТ - запорами;

д) порушеннями процесів всмоктування і екскреції. Зменшення всмоктування глюкози в кишечнику приводить до гіпоглікемії, а порушення екскреції холестерину в складі жовчі - до гіперхолестерінемії і надалі до атеросклерозу.

4) Порушення, які ще не мають встановлених механізмів розвитку. До них відноситься слизовий набряк - мікседема. Характеризується: а) збільшенням у тканинах кількості глікозаміногліканів, які зв’язують воду; б) потовщенням шкіри, в) одудловатим обличчям.

Існує гіпотеза, відповідно до якої мікседема є наслідком дії на сполучну тканину тиреотропного гормону (ТТГ), кількість якого