Реферат

на тему:

“Знечулення в ортопедичній стоматології”.

План реферату:

1. Вступ.

2. Медикаментозна підготовка хворого (примедикація).

3. Види анестетиків.

4. Показання до загального знеболення.

5. Висновок

6. Види анестезій на верхній щелепі, техніка проведення:

- інфільтраційна,

- туберальна,

- інфраорбітальна,

- піднебінна,

- різцева.

7. Види анестезій на нижній щелепі, техніка проведення:

- мандибулярна,

- торусальна,

- в ділянці ментального отвору,

- в ділянці язикового нерва,

- в ділянці щічного нерва,

- по-Берше,

- по-Єгорову.

8. Використана література.

Види знеболювання у разі препарування твердих тканин зубів та методи його проведення.

Біль – один з головних агентів, які породжують небажані реактивні явища під час препарування опорних зубів з живою пульпою під різні види незнімних протезів. Ускладнення, які виникають під час даної маніпуляції, можуть носити як місцевий так і загальний характер.

У запобіганні виникнення цих реакцій головна роль має належати лікарю стоматологу-ортопеду, адже він має справу з живими тканинами, які різко реагують на ушкодження, і не повинен про це забувати ні на мить. Нині, загальноприйнято, що препарування зубів зі збереженою пульпою повинно проводитись тільки під знеболюванням.

Невиконання цих вимог призводить до появи місцевих реакцій на припарування, які проявляються гіперемією пульпи, крововиливом у ній, а в разі грубих маніпуляцій спричиняють загибель її. Виникнення болю значно утруднює якісне виконання маніпуляцій, пов’язаних з препаруванням, підвищує небезпеку поранень язика, щік, губ.

Перед початком препарування необхідно детально обстежити хворого, виявити, наскільки в нього відчуття страху перед майбутніми маніпуляціями, стан нервової системи тощо. У деяких випадках спочатку необхідно провести медикаментозну підготовку, а вже потім проводити місцеве знеболення.

Медикаментозна підготовка хворого (премедикація) спрямована на відчуття страху, напруження.. Для цього використовують транквілізатори, які хворий вживає за 30-35хв до початку препарування. Після проведення припарування хворого не можна відпускати з клініки протягом 1 години.

З метою проведення премедикації використовують такі лікарські засоби:

- седативні речовини (препарати валеріани, пасифлори, собачої кропиви, піону);

- антигістамінні препарати;

- насонні препарати (барбітурати і не барбітурати у малих дозах);

- анксіолітики (малі транквілізатори, атарактики);

- нейролептики (великі транквілізатори, нейролептики у малих дозах);

- парасимпатоблокатори;

- серцеві глікозиди короткої та негайної дії;

- опіати і наркотичні анальгетики;

- глікокортикоїди.

Як показав багаторічний досвід, використання з метою знеболення різноманітних паст є неефективним і нині вони не використовуються.

Основним методом знеболюваня у клініці ортопедичної стоматології у всіх країнах світу є місцева анестезія. Необхідно зазначити, що такі знеболювальні засоби, як новокаїн та його аналоги лідокаїн і тримикаїн, у разі їх використання можуть спричинити їх загальні ускладнення організму хворого, аж до летальних випадків, тому ми рекомендуємо не використовувати дану групу анестетиків для проведення знеболення.

Для проведення препарування групи зубів широко використовують провідникову анестезію із застосуванням сучасних знеболювальних засобів. Для цього використовують караульні та одноразові пластмасові шприци з тонкими голками діаметром 0,3 мм. Представниками знеболювальних засобів є:

- 2% мепівакаїн з адреналіном 1:100 000 (Scandonest 2% SP);

- 4% артикаїн з адреналіном 1:200 000 (Ultracain DS, Ubestesin);

- 4% артикаїн без вазоконстриктора (Septanest 4% SVC);

- 3% мепівакаїн без вазоконстриктора (Scandonest 3% SVC).

Застосування анестетиків з вазоконстрикторами 1:100 000 вимагає від лікаря підвищеної уваги та обережності.

Наявність у клініці високоефективних анестетиків та інструментарію для знеболювання дозволяє проводити інші види анестезій, а саме апікальну під окістя з пристінкового боку, інтралігаментарну, спонгіозну – за вибором лікаря залежно від клінічної ситуації.

У деяких випадках у разі неефективності застосування вищеописаних засобів виникає необхідність під час препарування зубів використовувати наркоз у стадії аналгезії (закис азоту, фторатан, роти лан).

Показаннями до загального знеболення можуть бути такі причини:

- несприйняття хворими місцевих анестетиків або неефективність останніх;

- неможливість усунення страху перед майбутнім втручанням за допомогою психотропних препаратів;

- порушення психіки хворих;

- неможливість проведення препарування за наявності нервової системи (хорея, гіперкінези, епілепсія тощо).

Висновок:

Зняти біль, запобігти йому, зробити процес препарування безболісним – обов’язок лікаря

Анестезії на верхній щелепі

назва | Методика проведення | Зона знеболення | Час настання

Інфільтраційна | Иглу погружают в мягкие ткани горизонтально под углом 30 к альвеолярному отростку. Скос иглы должен быть обращен к кости. Анестетик вводят медленно. С небной столоны вкол иглы производят в угол, образованный альвеолярным и небным отростками верхней челюсти, вводят не более 0,5 мл анестетика. С язычной стороны альвеолярной части нижней челюсти анестетик вводят в место перехода слизистой оболочки альвеолярной части на подъязычную область, 2-3 мл. С вестибулярной стороны вкол иглы производится в переходную складку. | Десна, альвеолярный отросток и зуб, в области которых производится анестезия. | 7-10 хв.

Туберальна | Иглу располагают под углом 45 к гребню альвеолярного отростка, скосом иглы к кости. При полуоткрытом рте больного вкол иглы производят на уровне коронки 2 моляра в слизистую оболочку, отступя от переходной складки на 0,5 см кнаружи. Иглу продвигают вверх, назад и внутрь на глубину 2,5 см и вводят 2 мл анестетика. | 1,2,3 моляры, надкостница альвеолярного отростка и слизистая оболочка в области этих зубов с вестибулярной стороны. | 7-10 хв.

Інфраорбітальна | Анатомические ориентиры подглазничного отверстия:

на 0,5-0,75 см ниже костного желобка, соответствующего месту соединения скулового отростка верхней челюсти со скуловой костью;

1) на 0,5-0,75 см ниже точки пересечения нижнего края глазницы с вертикальной линией, проведенной через середину второго моляра;

2) на 0,5-0,75 см ниже места пересечения нижнего края глазницы с вертикальной линией, проведенной через зрачок глаза, смотрящего вперед.

Внутриротовой метод. Вкол иглы производят на 0,5 см кпереди от переходной складки на уровне промежутка, между центральным