при первинних імунодефіцитах антитіл, має хронічний перебіг з розвитком розладів особистості та деструкції, яка призводить до загибелі дитини. Діти з первинними імунодефіцитами за наявності інфекції погано відповідають на звичайну терапію, часто потребують призначення повторних курсів антибіотиків та введення їх внутрішньовенно.
Діти з первинними імунодефіцитами відстають у рості і вазі, однак нормальний зріст і вага не виключають наявність імунодефіциту. Часто хворі діти апатичні, малоактивні. Дитячі клінічні імунологи зазначають, що дитина, яка на прийомі у лікаря оббігає весь кабінет, малоймовірно може бути кандидатом на імунодефіцит. У дітей з первинними імунодефіцитами частіше відсутні лімфовузли, мигдалики та аденоїди, хоча за деяких імунодефіцитів спостерігається виражена лімфаденопатія (наприклад, при гіперімуноглобулін М–синдромі).
ЛІТЕРАТУРА:
1. Болезни органов дыхания. Руководство для врачей. В 4 т. / Ред. Н.Р. Палеева. Т.4. Частная пульмонология / Ред. Н.Р. Палеева. - М.: Медицина, 1990. – С. 213-267.
2. Болезни органов дыхания у детей. / Ред. С.В. Рачинского, В.К.Таточенко.- М.: Медицина, 1987. –С. 427-433.
3. Врождённые и наследственные заболевания лёгких у детей. /Ред. Ю.Е. Вельтищева, С.Ю.Каганова, В.Галя. – М.: Медицина, 1986. –С189-204.
4. Казмирчук В.Е., Дранник Т.Н., Ковальчук Л.В. Клиническая иммунология с аллергологией детского возраста. – Киев, 1999. –164с.
5. Борисова А.М., Малашенкова Е.В. Патогенетические аспекты иммуно-дефицитных состояний с преимущественным нарушением гуморального звена иммунитета (обзор).// Терапевтический архив. –1997. -№10. – С. 27-34.
6. Резник И.Б. Современное состояние вопроса о первичных иммунодефицитах. // Педиатрия. –1986. - №2. – С. 4-18.
7. Хаитов Р.М., Пинегин Б.В. Вторичные иммунодефициты: клиника, диагностика, лечение. //Иммунология. –1999. - №1. –С. 27-34.