Примітка: Лімфатичні вузли по середній лінії тіла вважаються гомолатеральними

М — віддалені метастази

Мх — недостатньо даних для виявлення віддалених метастазів

М0 — віддалені метастази не визначаються

М1 — наявні віддалені метастази

pTNM Патоморфологічна класифікація

Категорії pT, pN і pM відповідають категоріям T, N і M

pN0 — Матеріал для гістологічного дослідження після селективної шийної регіонарної лімфаденектомії повинен включати не менше 6 лімфатичних вузлів.

Матеріал для гістологічного дослідження після радикальної чи модифікованої радикальної шийної лімфаденектомії повинен включати не менше 10 лімфатичних вузлів.

G — Гістопатологічна градація

Gx — Ступінь диференціації не може бути визначений

G1 — Високий ступінь диференціації

G2 — Середній ступінь диференціації

G3 — Низький ступінь диференціації

G4 — Недиференційована пухлина

Клініка.

Клінічні ознаки початкових стадій раку верхньощелепної пазухи настільки незначні, що хворі зазвичай не надають їм потрібної уваги і своєчасно не звертаються за медичною допомогою. Тому більшість хворих потрапляє в онкологічні заклади в занедбаних стадіях. Затримці своєчасного потрапляння хворих в спеціалізовану клініку сприяє хибне розпізнавання захворювання і внаслідок – неадекватне тривале лікування хворих з приводу інших захворювань. За даними Г.П. Іоанідіса, 35% хворих на рак верхньощелепної пазухи внаслідок хибного діагнозу були прооперовані з приводу гаймориту, поліпа носа, періоститу верхньої щелепи та ін.

Симптоми раку верхньощелепної пазухи в значній мірі залежать від локалізації пухлини в тому чи іншому відділі гайморової пазухи та напрямку росту пухлини за межі пазухи. Для систематизації цих симптомів їх доцільно розділити на ринологічні, офтальмологічні, стоматологічні, неврологічні:

· Ринологічні:

ь гнійно-кров’янисті виділення з носа;

ь однобічне утруднення або повна відсутність носового дихання;

ь деформація зовнішнього носа, зміщення носа в здоровий бік;

ь аносмія.

· Стоматологічні:

ь зубний біль (переважно в ділянці молярів);

ь розхитування зубів;

ь дистопія зубів (латеральна девіація);

ь деформація, потовщення альвеолярного відростка верхньої щелепи, підне-біння;

ь тенденція до утворення ороантральних сполучень після екстракції зубів;

ь контрактура жувальних м’язів (інвазія в ділянку крилоподібних м’язів).

· Офтальмологічні:

ь екзофтальм;

ь диплопія;

ь сльозотеча (обструкція сльозоносової протоки);

ь набряк повік;

ь зниження гостроти зору.

· Неврологічні:

ь прозопалгії (біль в ділянці обличчя);

ь симптоматичні тригемінальні невралгії;

ь парестезії в зоні іннервації суборбітального нерву;

ь виснажливий головний біль.

Визнаючи тісний взаємозв’язок між локалізацією злоякісної пухлини верхньощелепної пазухи та її клінічним перебігом, шведський отоларинголог Ohngren (1933) запропонував поділяти верхню щелепу на 4 відділи (сектори або сегменти). Такий розподіл виконується внаслідок проведення двох площин, що перетинаються.

· Перша площина – фронтальна, проходить через медіальний кут ока та кут нижньої щелепи ї розділює верхню щелепу і гайморову пазуху на дві приблизно однакові частини: передньонижню та верхньозадню.

· Друга площина – сагітальна, проходить через зіницю ока, розділює гайморову пазуху відповідно на внутрішню (медіальну) та зовнішню (латеральну) половини.

Внаслідок цього утворюються 4 сектори:

1. нижньопередньовнутрішній

2. нижньопередньозовнішній

3. верхньозадньовнутрішній

4. верхньозадньозовнішній

Пухлина, що виникає в кожному із вказаних секторів, має свою власну клінічну картину і напрямок пухлинного росту.

Площину, що розділяє верхню щелепу на верхньозадній та передньонижній відділи, деякі автори називають площиною або лінією злоякісності. Справа в тому, що пухлини задньоверхніх відділів діагностуються значно пізніше, а пухлинний процес набагато раніше переходить на життєво важливі органи і тому прогноз при пухлинах цих локалізацій значно гірший.

· Для пухлин нижньопередньовнутрішнього сектора ха-рактерними є слизові, слизово-гнійні або гнійно-кров’янисті виді-лення з носа. Проростання в порожнину носа приводить до ускладнення дихання ураженою половиною носа, пухлина стає видимою при риноскопії і доступною для біопсії. В пізніших стадіях спостерігається деформація лицьового скелету внаслідок руйнації передньої стінки гайморової пазухи, переднього відділу піднебіння, альвеолярного відростка верхньої щелепи. Пухлина може розповсюджуватись на м’я-кі тканини. Носогубна борозна згладжується, з’являється асиметрія обличчя.

· Пухлини нижньопередньозовнішнього сектора викликають біль, розхитування зубів, деформацію альвеолярного відростка і верхньої щелепи в задніх відділах. Внаслідок руйнування задньої стінки і проростання пухлини в підскроневу та крилопіднебінну ямку виникають явища контрактури жувальних м’язів.

· Пухлини задньоверхньовнутрішнього сектору часто діагностують в пізніших стадіях захворювання, так як вони важкодоступні для огляду і дослідження. Якщо пухлина спочатку проростає в носові ходи, то скоріше з’являються характерні симптоми (ускладнення носо-вого дихання, кров’янисті виділення з порожнини носа) і пухлину можна побачити при риноскопії у верхніх відділах носа. Інфільтруючи ділянку орбіти, пухлина призводить до зміщення очно-го яблука вперед і латерально. Внаслідок здавлення пухлиною сльозового каналу виникає сльозотеча.

· Пухлини задньоверхньозовнішнього сектору також призводять до виникнення екзофтальму із зміщенням ока у внутрішні відділи, що супроводжується диплопією. Спостерігаються застійні явища, на-бряк повік. При подальшому збільшенні пухлини з’являється асиметрія обличчя, а потім і значна його деформація. Розвиток пухлин супроводжується інтенсивними, виснажливими болями в ділянці гілок трійчастого нерва, головним болем, явищами контрактури жувальних м’язів.

Діагностика.

Для встановлення діагнозу злоякісної пухлини верхньощелепної пазухи ретельно знайомляться із анамнезом захворювання, в якому є можливість простежити невпинне зростання симптомів захворювання і відсутність ефекту від лікувальних заходів.

· Зовнішній огляд хворого. Під час зовнішнього огляду хворого в пізніх стадіях захворювання визначають асиметрію, деформацію лицьового скелету, зміщення очного яблука.

· Мануальне обстеження. За допомогою пальпації вдається визначить інфільтрацію м’яких тканин у ділянці іклової ямки і нижньоорбітального краю, деформацію схилу носа та вилицевої кістки.

· Передня риноскопія. За допомогою передньої риноскопії можна виявити пухлину в порожнині носа, видалити шматочок пухлини для гістологічного дослідження. Якщо пухлина не виходить за межі пазухи, виконують її пункцію і проводять цитологічне дослідження пунктату.

· Задня риноскопія. За допомогою задньої риноскопії можна встановити наявність або відсутність проростання пухлини в носоглотку. При цьому необхідно відрізняти “провисання” пухлини через хоани в