(мітогенні фактори); в) цитокіни, які впливають на міграцію різних типів клітин (хемотаксини).
2) За характером впливу на клітини-мішені цитокіни поділяються на: а) активуючі і б) пригнічуючі.
П р и к л а д и цитокінів: 1) інтерлейкіни-2-18 – комунікаційні молекули, за рахунок яких відбувається “спілкування” між клітинами імунної системи; 2) інтерферон (проявляє противірусну дію, активує макрофаги та природні кілери); 3) фактор переносу Лоуренса (переносить ознаки алергії від донора до реципієнта при переливанні крові), 4) фактори трансформації або фактори росту В-лімфоцитів, серед яких: а) мітогенний фактор (стимулює розмноження лімфоцитів) і б) бласттрансформуючий фактор (стимулює утворення бластних форм В-лімфоцитів); 5) фактор, який пригнічує міграцію фагоцитів (macrophage inhibition factor - MIF), 6) фактор активації макрофагів (macrophage activation factor – MАF) – стимулює перетворення моноцитів у макрофаги; 7) фактор хемотаксису (веде до нагромадження лейкоцитів в зоні запалення); 8) лімфотоксин (володіє цитотоксичною дією - руйнує клітини);
Клітинами-мішенями для лімфокінів є: 1) різні популяції лімфоцитів, 2) макрофаги, 3) гранулоцити, 4) свої і чужорідні клітини. Є лімфокіни, які викликають загальні реакції організму (гарячка, головний біль, болі в м‘язах і суглобах і т.і.) – інтерлейкін-1.
Лімфокіни - продукти діяльності Т-лімфоцитів, серед яких ІЛ-2, ІЛ-3, ІЛ-4, ІЛ-5, ІЛ-7, ІЛ-8, інтерферон (ІФН), хемокіни.
При цьому, ІЛ-2: а) сприяє накопиченню Т-клітин із цитотоксичними, хелперними і супресорними функціями; б) сприяє проліферації і диференціюванню В-лімфоцитів; в) приймає участь у взаємодії моноцит + Т-лімфоцит;
ІЛ-3 є гемопоетичним фактором росту;
ІЛ-4 стимулює продукцію IgE і IgG В-лімфоцитами;
ІЛ-5: а) індукує синтез IgE і IgG В-лімфоцитами; б) є фактором диферентціювання еозинофілів;
ІЛ-7: а) підсилює проліферацію В-лімфоцитів; б) індукує цитотоксичність Т-лімфоцитів;
ІЛ-8 стимулює міграцію нейтрофілів із кровоносного русла;
ІФН: а) володіє антивірусною активністю; б) пригнічує проліферацію стовбурових клітин; в) індукує цитотоксичну і секреторну активність макрофагів.
Хемокіни – низькомолекулярні секреторні пептиди, які, в першу чергу, регулюють переміщення лейкоцитів у вогнище запалення.
Монокіни є продуктами діяльності клітин моноцитарно-макрофагального ряду. До них відносяться: інтерлейкін-1, інтерлейкін-6, фактор некрозу пухлин, колонієстимулюючий фактор. Найбільш важливим є ІЛ-1, який: а) активує Т-хелпери-1, в зв‘язку з чим вони отримують здатність синтезувати ІЛ-2; б) сприяє проліферації і диференціюванню В-лімфоцитів та продукції ними антитіл; в) підсилює проліферацію епітеліальних клітин тимуса та секрецію тимічних гормонів; г) володіє нейроендокринною дією, направленою на регуляцію функції гіпоталамуса і гіпофіза, через що викликає в організмі розвиток цілого комплексу змін (гарячку, сонливість, болі в м‘язах, суглобах, підвищення вмісту в крові білків “гострої фази запалення”); д) сприяє еміграції лейкоцитів в ділянку запалення.
ІЛ-6 активує В-лімфоцити, впливаючи на кінцеву стадію їх перетворення в плазматичні імунопродукуючі клітини
Лейкокіни - загальна назва різних БАР, які утворюються лейкоцитами, але не відносяться до цитокінів і Ig. З функціональної точки зору лейкокіни- це місцеві медіатори запалення, до яких відносяться: а) білки гострої фази, б) катіонні білки, в) фібронектин. Фібронектин, зокрема, володіє наступними ефектами: 1) опсонізація об‘єктів фагоцитозу, 2) фіксація об‘єкту фагоцитозу на поверхні фагоцитів, 3) продукти гідролізу фібронектину володіють високою хемотаксичною властивістю.
Ферменти – в ділянці запалення виявляються ферменти всіх основних груп: гідролази, трасферази, ліази, синтетази оксиредуктази і т.і.
За походженням вони поділяються на: 1) ендогенні – надходять із власних клітин ушкоджених тканин і лейкоцитів; 2) екзогенні – ферменти мікроорганізмів, грибків паразитів, трансплантата і т.і.
За біологічною роллю ферменти поділяються на: 1) регулятори метаболізму; 2) “генератори” медіаторів запалення; 3) регулятори проникності судинної стінки; 4) регулятори проникності клітинних мембран; 5) “санітари” – руйнують власні ушкоджені та чужорідні клітини; 6) “будівничі” – беруть участь у реакціях синтезу органічних речовин клітинних і позаклітинних структур.
5. Нейромедіатори: 1) катехоламіни (адреналін, норадреналін) володіють наступними ефектами: а) активують гліколіз, ліполіз, ліпопероксидацію (активація ПОЛ), б) підвищують транспорт іонів Са2+ в клітини, в) підсилюють скорочення ГМК і розвиток ішемії, г) регулюють еміграцію лейкоцитів із судин. 2) ацетилхолін: а) знижує тонус ГМК артеріол, сприяє розвитку артеріальної гіперемії, б) регулює процес еміграції лейкоцитів у вогнище запалення, в) стимулю фагоцитоз, г) активує проліферацію і диференціювання клітин.
6. Калікреїн-кинінова система.
В плазмі крові існує неактивний протеолітичний фермент - калікреїноген. При появі в крові активних протеаз (лізосомальні ферменти, фактор Хагемана, трипсин, тромбін, плазмін та ін.) він перетворюється в активний фермент - калікреїн. Під дією калікреїну відбувається відщеплення від киніногену, який являє собою б2-глобулін, пептидів, які отримали назву - к и н і н и. Найбільш важливими к и н і н а м и є калідин і брадикинін, які складаються відповідно із 9 і 10 амінокислотних залишків. Вони викликають:
- розширення артеріол і розвиток артеріальної гіперемії,
- підвищення проникності судинної стінки із потенціюванням розвитку набряку і геморагій (брадикинін в 10-15 разів активніший гістаміну),
- подразнення нервових закінчень і виникнення болей,
- стимуляція міграції фагоцитів в ділянку запалення.
7. Продукти активації комплементу.
Комплемент - система білків сироватки крові, послідовна активація яких викликає ушкодження (перфорацію) клітинних мембран і, як наслідок, знищення (лізис) бактерій.
Система комплементу складається з 11 білків, що складають 9 фракцій, які позначаються С1, С2, ... , С9. Білки комплементу регулюються такою ж кількістю інгібіторів і активаторів.
Активований комплемент здатний викликати вторинну альтерацію в ділянці запалення імунного походження.
Побічні продукти його активації - С3а і С5а: а) викликають дегрануляцію тканинних базофілів, б) виступають сильними хемотаксинами для лейкоцитів (нейтрофілів), в) підвищують проникність судин.
Проміжні продукти, зокрема С3b: а) володіють властивостями опсонінів, тобто полекшують фагоцитоз бактерій, б) виявляють протеазну активність, врезультаті чого активують калікреїн-кінінову