Чільне місце серед засобів базової терапії займає ауротерапія (кризотерапія) – лікування препаратами золота. Таке лікування показане хворим молодого віку із швидким прогресуванням недуги, раннім розвитком кісткових ерозій, високим титром ревматоїдного фактора, вираженим синовітом. Препарати золота взаємодіють з SH-групами лізосомальних ферментів, внаслідок чого знижується їх активність. Вони пригнічують взаємодію антигенів з антитілами, які приймають участь в утворенні ревматоїдного фактора, знижують агрегацію гаммаглобулінів, попереджують денатурацію білка. Зв’язуючись з колагеном, препарати золота стабілізують його волокна, роблять їх менш реакційно спроможними. З препаратів золота найчастіше використовують кризанол, міокризин, тауредон, рідауру, солганол.

Кризанол – 5% розчин по 2мл (34 мг Au) або 10% розчин 2мл (64 мг Au). Лікування розпочинають з інтрамускулярного введення 17мг Au 1 раз на тиждень. При відсутності алергічних реакцій вводять по 34мг Au 1 раз на тиждень упродовж 6-8 місяців, відтак по 34мг Au 1 раз на 2 тижні, в подальшому - по 34 мг Au 1 раз на 3 тижні. Загальна курсова доза 1000 мг Au.

С.Я.Орнат, М.М.Бережницький і Д.П.Александрук (1992) запропонували оригінальний спосіб постійної ауротерапії хворих на ревматоїдний артрит під контролем кількості виділюваного за добу золота. При цьому після отримання хворим 850-1020мг золота (25-30 ін’єкцій таудерона упродовж 6-7 місяців) при стійкій ефективності лікування проводять балансове дослідження золота. В залежності від кількості виділеного за добу золота автори розрізняють три типи екскреції золота: 1) гіперекскреторний (в організмі утримується 70,5±6,1% введеної дози золота, повне виведення золота настає через 2-3 тижні); 2) гіпоекскреторний (в організмі утримується 92,1±4,1% введеної дози, повне виведення золота настає через 6-8 тижнів); 3) середній тип екскреції золота (в організмі утримується 80% введеної дози золота, а повне виведення золота настає через 4-5 тижнів).

При гіперекскреторному типі таудерон вводять інтрамускулярно по 2 мл 5% розчину (34 мг Au) 1 раз в 2-3 тижні, при гіпосекреторному – в тій же дозі 1 раз в 6-8 тижнів, а при середньому типі екскреції – 1 раз в 4-5 тижнів. Якщо при постійній ауротерапії виникають артралгії, то інтервал між ін’єкціями скорочують і додають до лікування нестероїдний протизапальний засіб.

Інші препарати золота: міокризин – в 1мл 50 мг Au, рідаура (рідауран) – в таблетках по 3 і 6 мг (вживається 2 рази на день), солганол (ауротіоглюкоза) – в ампулах по 10 мг, 25 мг і 50 мг в 1,5 мл і у флаконах по 10 мл 5% розчину.

Небажані ефекти препаратів золота: висип на шкірі, що супроводжується вираженим свербінням, афти, гінгівіт, кон’юнктивіт, чорне або голубе забарвлення шкіри (хризіас), синдром Лайела, протеїнурія, вазомоторні розлади, генералізована еритема, запаморочення, зниження АТ, тромбоцитопенія, апластична анемія, інтерстиційний легеневий фіброз, ексудативна діарея тощо.

Д-пеніциламін (купреніл). Цей препарат є продуктом гідролізу пеніциліну. За ефективністю та тривалістю дії він поступається препаратам золота. До кінця не з’ясований і механізм його дії. Проте доведено, що він гальмує синтез колагену та його дозрівання, підвищує розпад великомолекулярних білкових комплексів, пригнічує активність прозапальних ферментів, підвищує активність супероксиддисмутази, що призводить до зменшення загальної кількості вільних радикалів кисню, приймає участь в реакціях дисульфідного обміну.

Д-пеніциламін призначають хворим на ревматоїдний артрит при малій ефективності препаратів золота або ж у випадках їх непереносимості. Випускається у таблетках по 150, 250 і 300 мг. З травного тракту всмоктується близько 50% від вжитої дози. Приймається цей препарат за 30 хвилин до їди або через 2-3 години після прийому їжі. Початкова добова доза складає 150 мг. У випадках її неефективності, дозу збільшують до 300-450 мг/добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 600 мг.

Небажаними ефектами Д-пеніциламіну є: ураження нирок (протеїнурія, мікрогематурія, нефротичний синдром), крові і кісткового мозку (лейкопенія, тромбоцитопенія, апластична анемія), шкіри (алергічний висип, пемфігоїдні реакції), гіповітаміноз В6, бронхіоліт.

Хлорохін (делагіл, хінгамін, резохін). Препарат з групи 4-амінохінолінів. Вони зв’язують вільні радикали кисню, стабілізують лізосомальні мембрани та ДНК, пригнічують реактивність лімфоцитів та проліферацію фібробластів, гальмують активність нейтрофільної протеїнази та колагенази, а також агрегацію еритроцитів та сладж-феномен. Цитостатичний ефект похідних 4-амінохінолінових препаратів пов’язують з інгібуванням продукції нуклеїнових кислот та утворенням зв’язків між ДНК та анти-ДНК-антитілами.

Хлорохін призначають всередину по 250-500мг щоденно. Підтримуюча доза – 150мг/добу, курс лікування – по 12 місяців прийому, відтак 12 місяців перерви і т.д.

Інший препарат 4-амінохінолінового ряду – гідроксихлорохін або плаквеніл (квенсил), застосовується по 200мг щоденно, всередину.

До базової терапії тепер відносять також салазини та цитостатики.

Основним препаратом з групи салазинів є салазосульфапіридин (сульфосалазин, салазопірин, азопірин, салазопіридазин). Застосовується по 500мг чотири рази на добу після їжі упродовж року. Є й інша схема: І тиждень – по 500мг 2 рази на день, ІІ тиждень – по 1000мг 2 рази на день, ІІІ тиждень і далі – по 1500мг 2 рази на день. Салазини пригнічують активність фібробластів та синтез прозапальних простагландинів. Вони менш токсичні, ніж препарати золота, але й менш ефективні. До того ж часто викликають нудоту, блювоту, головний біль, цитопенічний синдром, алергічний висип на шкірі.

Точкою прикладання цитостатичних імунодепресантів є клітини, що швидко діляться. Вони пригнічують проліферативну фазу запалення та поділ лімфоїдних клітин. Зважаючи на високу токсичність, цитостатики застосовують тільки в окремих випадках (при непереносимості ГКС або при наявності протипоказів до їх застосування).

З цитостатиків в лікуванні хворих на ревматоїдний артрит використовують препарати з групи