З метою імуномодуляції використовують також препарати тимуса, які отримують з нативної вилочкової залози великої рогатої худоби. Механізм їх дії зводиться до стимуляції імунної системи організму шляхом відновлення функції пошкоджених Т-лімфоцитів, посилення фагоцитозу.

Т-активін. Призначається підшкірно на ніч по 2мкг/кг маси тіла упродовж 2 тижнів, в подальшому його вводять 1 раз на тиждень упродовж декількох місяців.

Тималін. Випускається у флаконах по 10мг активної речовини для внутрішньом’язового введення (перед ін’єкцією препарат треба розчинити у 2мл фізіологічного розчину). Призначається щоденно по 10мг упродовж 3 тижнів. В подальшому переходять на щотижневе введення (краще з тижневими перервами) упродовж декількох місяців.

Тимоген. Відрізняється від Т-активіну і тималіну тим, що є синтетичного походження. Вводиться внутрішньом’язово по 100мкг щоденно упродовж 10-14 днів. Курс можна повторити через 6 місяців.

В клініках Західної Європи в лікуванні хворих на ревматоїдний артрит з метою імунокорекції застосовують також інтерферон-альфа-2а (реаферон, роферон). Під його впливом посилюється природна кілерна активність Т-лімфоцитів, гальмується утворення аутоантитіл, проліферація лімфоцитів та реакції зв’язування комплементу. Випускається у флаконах по 3, 9 та 18 мільйонів ОД. Призначається в поєднанні з антиоксидантами.

Місцеве лікування. Показана у випадках синовїту. Переваги місцевої терапії полягають у кращій біодоступності, посиленні локального ефекту, уникненні або зменшенні побічної дії ліків, їх економії тощо.

Найбільш часто при ревматоїдному артриті з метою локальної терапії використовують ГКС. Таке лікування показане при вираженому синовіті. При інтраартикулярному введенні ГКС лікувальний ефект триває від одного тижня до декількох місяців в залежності від перебігу патології та типу введеного препарату. При цьому слід пам’ятати, що вводити ГКС треба лише після евакуації з суглобу запального ексудату. Системна дія при цьому є мінімальною. З ГКС для місцевої терапії найчастіше використовують кеналог-40, дипроспан і аристопан. Іноді в місці введення та в навколосуглобових м’яких тканинах виникає атрофія м’язів та шкіри.

З методів нейрохірургічної синовектомії використовують осмієву кислоту та радіоактивні колоїди, однак ці методи не набули широкого поширення (пошкодження суглобового хряща, суглобові нориці тощо).

Ширше використовують при місцевому лікуванні ревматоїдного артриту аплікації диметилсульфоксиду (ДMCO). Він володіє протизапальними, протинабряковими, знеболюючими, спазмолітичними та антикоагулятивними властивостями, гальмує синтез прозапальних простагландинів Е та F2б, інгібує хемотаксис нейтрофілів, підвищує активність фагоцитів. До того ж він здатний проводити крізь шкіру низькомолекулярні сполуки. Випускається у вигляді 50% водного розчину чи у формі гелю.

Є.М.Нейко та Р.І.Яцишин (1999) застосовували ДMCO у вигляді препарату “Rheumabene”, з цією метою на уражені суглоби автори рекомендують наносити по 5-10 см гелю упродовж 30 хвилин. Процедуру повторюють тричі на день упродовж 14-16 днів.

Є.М.Нейко та Р.І.Яцишин (1996) розробили також новий оригінальний спосіб лікування хворих на ревматоїдний артрит – спосіб непрямої лімфотропної терапії. Метод ґрунтується на здатності ряду ліків поступати у лімфатичну систему в умовах місцевого венозного стазу і підвищеної проникності сполучної тканини. Для створення венозного застою на м’язи стегна накладають манжетку, створюючи тиск 35-40мм рт.ст. Після цього дві голки приєднували до системи для переливання крові, а інші дві – вводять підшкірно в ділянку задньої поверхні середньої третини гомілки. Сеанс триває 30 хвилин. Після закінчення поступлення ліків із системи манжетку залишали на стегні ще на 15-20 хвилин для повного всмоктування ліків. Процедуру проводили через день, на курс 8-12 сеансів. Автори пропонують наступну лімфотропну суміш: 75мг диклофенаку натрію або 30мг преднізолону, 2мл 50% розчину аналгіну, 75-100мл, 5% розчину новокаїну. Необхідний рівень тиску упродовж всього сеансу автори рекомендують підтримувати з допомогою “золот-ника”, який вмонтовується в тонометр.

Такий метод лікування дає можливість уникнути небажаних ефектів протизапальної терапії, якомога швидше досягати ремісії захворювання і перейти на підтримуючу терапію.

З екстракорпоральних методів лікування хворих на ревматоїдний артрит найчастіше використовують аферезні методи (плазмаферез, лімфоцитаферез). Підчас сеансу плазмаферезу вилучають біля 1,5-2л плазми, її заміщують розчином донорського альбуміну або фізіологічним розчином. Це неселективний метод. При цьому з організму вилучаються не лише шкідливі імунні комплекси та прозапальні медіатори, але й потрібні організму фактори згортання крові, протизапальні цитокіни тощо.

Принцип методу лімфоцитаферезу будується на вилученні з гемоциркуляції лімфоцитів. Метод також не є селективним, бо вилучаються не лише патологічно змінені лімфоцити, але і здорові клітини.

З фізіотерапевтичних методів у фазі затихаючого загострення рекомендують синусоїдальні модульовані струми, фонофорез з гелем “Фелдене” та “Фастум-гелем”, транскутанеальне опромінення крові гелій-неоновим лазером.

В період ремісії використовують можливості санаторно-курортного лікування. З позитивної сторони зарекомендували себе курорти Хмільник, Немирів, Люблін-Великий, Черче, Одеса-Куяльник, Рай-Оленівка.